Справа № 711/10305/25
Номер провадження 1-кп/711/600/25
31 жовтня 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250310002930 від 03.09.2025, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця призваного на військову службу за мобілізацією, перебуваючого на тимчасовому обліку військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, депутатом, учасником бойових дій не являється, не є особою з інвалідністю, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 27.06.2014 Апеляційним судом Донецької області за ч. 2 ст. 289 ч. 1 ст. 304 та ч. 3 ст. 185, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років; 07.07.2016 Костянтиновським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 304 та ч. 1 ст. 70, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки; -22.07.2020 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України,
ОСОБА_4 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», будучи особою, що має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі злочинів майнового характеру, діючи умисно та з корисливих мотивів, повторно, в період дії воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, та який в подальшому продовжений Указом Президента України № 478/2025 від 14.07.2025 на 90 діб, близько 05 год 00 хв 03.09.2025, більш точного часу не встановлено, маючи умисел спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), шляхом вільного доступу до будинку та речей потерпілого, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, зайшов до однієї з кімнат будинку АДРЕСА_1 , звідки взяв майно, що належить потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: мобільний телефон марки «Apple Iphone 13 Pro Max 515 Gb» вартість якого, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-25/13386-ТВ від 11.09.2025 становить - 27266 гривень 00 копійок, грошові кошти в сумі 421 гривня, мобільний телефон марки «Росо Х3» вартість якого, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-25/13387-ТВ від 11.09.2025 становить - 3546 гривень 67 копійок, навушники «Apple Airpods Pro» вартість яких, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-25/13384-ТВ від 11.09.2025 становить - 2586 гривень 67 копійок, рюкзак марки «М-ТАС» з особистими речами, вартість якого, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-25/13383-ТВ від 12.09.2025 становить - 1710 гривень 00 копійок, кросівки марки «М-ТАС», вартість яких, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-25/13385-ТВ від 12.09.2025 становить - 930 гривень 20 копійок, документи потерпілого та грошові кошти в сумі 9000 гривень, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись на власний розсуд.
Таким чином завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму в розмірі 45460,54 грн.
Крім того, ОСОБА_4 , близько 05 год. 00 хв. 03.09.2025, більш точного часу не вдалось встановити можливим, маючи умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення офіційних документів, шляхом вільного доступу до будинку та речей потерпілого, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, зайшов до однієї з кімнат будинку АДРЕСА_1 та заволодів важливими особистими офіційними документами особи, внаслідок чого істотно ускладнив реалізацію прав, свобод та законних інтересів потерпілого, а саме викрав: паспорт громадянина України, картку фізичної особи - платника податків, військовий квиток, паспорт громадянина України для виїзду за кордон та посвідчення учасника бойових дій, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану та ч.3 ст.357 КК України, як заволодіння, шляхом крадіжки, паспортом або іншим важливим особистим документом.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст. 357 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він знає, що в Україні воєнний стан. Він наразі є військовослужбовцем по мобілізації. З потерпілим по справі ОСОБА_5 він винаймав кімнату за адресою: АДРЕСА_1 . Так 03.09.2025, він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, викрав рюкзак потерпілого, в якому були особисті речі останнього, офіційними документами та грошові кошти. Частину грошових коштів він витратив на власні потреби. В подальшому був затриманий працівниками поліції. При затриманні добровільно видав працівниками поліції особисті речі, документи потерпілого та грошові кошти, які залишилися. Просив врахувати, що під час досудового розслідування та за час перебування в СІЗО він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення. Потерпілому, витрачені кошти не повернув.
Потерпілий ОСОБА_5 надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі. Просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.
Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з'ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленого потерпілого.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченого підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану та за ч.3 ст.357 КК України - заволодіння, шляхом крадіжки, паспортом або іншим важливим особистим документом.
Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357, згідно ст.12 КК України, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, даних про притягнення до адміністративної відповідальності суду не надано, військовослужбовець, характеризується за місцем проходження служби негативно, на утриманні, малолітніх, неповнолітню дітей не має, не є особою з інвалідністю, не перебуває на обліку у лікарів - нарколога та психіатра, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку, завдані потерпілому збитки не відшкодував.
В якості обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчинених кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєні кримінальні правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм діям, а також враховуючи думку потерпілого, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав правдиві свідчення про обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які повністю викривають його, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, що свідчить про його щире каяття.
Призначаючи покарання обвинуваченому, та встановлюючи ступінь його вини у вказаних кримінальних правопорушеннях, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях.
Суд бере до уваги, що обвинувачений, будучи особою раніше неодноразово судимою за вчинення умисних, корисливих злочинів, не зробив належних висновків та продовжив злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попередніми вироками.
Підстав для застосування ст.75, ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
До обвинуваченого ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 вересня 2025 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підстав для зміни або скасування застосованого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили - суд не вбачає, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 03 вересня 2025 року по день набрання вироком законної сили.
Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
В ході досудового розслідування в кримінальному провадженні згідно ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 09.09.2025 накладено арешт на вилучене 03.09.2025 року в період часу з 14 год. 16 хв. по 15 год. 23 хв. в ході затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: брюки на манжетах, светр, рожеве полотенце; мобільний телефон «Apple Iphone 13 Pro Max» чорного кольору в чохлі з грошовими коштами 421 гривня; мобільний телефон POCO синього кольору з чохлом; грошові кошти в сумі 6630 гривень; посвідчення УБД, закордонний паспорт, паспорт громадянина України, посвідчення за мужність, обліково-послужна картка, військовий квиток на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; складний ніж; навушники AirPods Pro, в чорному чохлі; ключі, турнікет, наколінник, павербанк Redmi зі шнуром; рюкзак чорного кольору, тактичний з особистими речами; пару кросівок M-tac чорного кольору.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність зняття накладеного арешту ухвалами слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 09.09.2025, оскільки на даний час підстави, які потягли за собою накладення арешту на майно, відсутні.
Цивільний позов у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні представником потерпілого не заявлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 174, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України та призначити йому покарання
- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
- за ч.3 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Зарахувати у строк відбутого ОСОБА_4 покарання строк попереднього ув'язнення у межах даного кримінального провадження з 03 вересня 2025 року до дня набрання вироком законної сили, виходячи з положень ч.5 ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 09.09.2025, а саме на майно, вилучене 03.09.2025 року в період часу з 14 год. 16 хв. по 15 год. 23 хв. в ході затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на брюки на манжетах, светр, рожеве полотенце; мобільний телефон «Apple Iphone 13 Pro Max» чорного кольору в чохлі з грошовими коштами 421 гривня; мобільний телефон POCO синього кольору з чохлом; грошові кошти в сумі 6630 гривень; посвідчення УБД, закордонний паспорт, паспорт громадянина України, посвідчення за мужність, обліково-послужна картка, військовий квиток на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; складний ніж; навушники AirPods Pro, в чорному чохлі; ключі, турнікет, наколінник, павербанк Redmi зі шнуром; рюкзак чорного кольору, тактичний з особистими речами; пару кросівок M-tac чорного кольору.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- грошові кошти в сумі 6630 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_6 та передані до кімнати зберігання речових доказів при СУ ГУНП в Черкаській області, повернути власнику, потерпілому ОСОБА_5 ;
- сині брюки на манжетах, светр та рожеве полотенце, які належать ОСОБА_4 , які передано на зберігання до кімнати речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104, повернути ОСОБА_4 ;
- коробка з-під навушників Apple AirPods Pro, серійний номер H6TG7E650C6L; квитанція щодо придбання навушників Apple AirPods Pro та мобільний телефон Apple Iphone 13 Pro Max 512 Gb; гарантійний талон на навушники Apple AirPods Pro та мобільний телефон Apple Iphone 13 Pro Max 512 Gb; кросівки чорного кольору М-ТАС, розмір 44, ношені; наколінник (Ортез) з металевими вставками чорного кольору; турнікет чорного кольору; зарядний шнур; павербанк «Redmi», чорного кольору на 20000 mAh; мобільний телефон Apple Iphone 13 Pro Max 512 Gb в чорному чохлі, в якому наявні грошові кошти в сумі 421 гривня; мобільний телефон РОСО чорного кольору в силіконовому чохлі; складний ніж помаранчевого кольору марки Skif з ремінцем; навушники Apple AirPods Pro, серійний номер H6TG7E650C6L; зв'язка ключів в кількості 6 штук; рюкзак чорного кольору М-ТАС в якому містяться речі, а саме: металатева чашка, зарядний провід до годинника, рідке мило, зарядний блок, парасольку, зарядний шнур до телефон, пластиковий лоток з голками та нитками, труси, посвідчення УБД, закордонний паспорт, паспорт громадянина України, посвідчення за мужність, обліково-послужна картка, військовий квиток на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які належать потерпілому ОСОБА_5 та передані на йому відповідальне зберігання, залишити у власника, потерпілого ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням експертиз: №СЕ-19/124-25/13760-Д від 17.09.2025 - 1782 гривні 80 копійок; №СЕ-19/124-25/13384-ТВ від 11.09.2025 - 2228 гривень 50 копійок; №СЕ-19/124-25/13385-ТВ від 12.09.2025 - 1782 гривні 80 копійок; №СЕ-19/124-25/13383-ТВ від 12.09.2025 - 1782 гривні 80 копійок; №СЕ-19/124-25/13387-ТВ від 11.09.2025 - 1782 гривні 80 копійок; №СЕ-19/124-25/13386-ТВ від 11.09.2025 - 1782 гривні 80 копійок. Загальний розмір витрат становить - 11142 грн. 50 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1