Справа № 559/3975/25
Номер провадження 3/559/2089/2025
29 жовтня 2025 року м. Дубно
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковська О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону №3 (з обслуговування Дубенського району) полку УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 виданий Деснянським РВ ГУДМС України в місті Києві від 28.10.2016, РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , особа з інвалідністю ІІІ групи в наслідок війни, притягався до адміністративної відповідальності, роз'яснивши вимоги ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, -
встановила:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 429231 від 20.08.2025, 20.08.2025 о 20:28 год. м. Дубно а/д М-06 Київ-Чоп 377км. водій ОСОБА_1 керував т/з VOLKSWAGEN TIGUAN д.н.з. НОМЕР_3 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звуженні зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у медичному закладі з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння відмовився, чим повторно протягом року порушив п. 2.5. ПДР, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку ОСОБА_1 вини не визнав і пояснив, що наркотичних речових не вживав, будь-яких ознак перебування у стані наркотичного сп'яніння у нього не було, у 2024 році отримав поранення з контузією правого ока, від огляду не відмовлявся, боявся залишити самого малолітнього 13-річного сина у транспортному засобі на автодорозі, він сказав, що поїде разом із сином, але везти на огляд у медичний заклад його із сином працівники поліції відмовилися. Перепитав, сказали їхати 100 км. в одну сторону, він не міг залишити дитину на трасі, вважає все це несправедливим. Сам він вже не військовослужбовець, отримав поранення, списаний за станом здоров'я, має інвалідність, отримує пенсію, допомагає армії, ремонтуючи машини, тоді теж допомагав як волонтер - не було кому машину перегнати з Коломиї для побратимів і взяв на себе цю відповідальність, бо війна, він їхав з дитиною, нічого не вживав нелегального, стан здоров'я не дозволяє - лише пігулки від тиску приймає щоранку.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 429231 від 20.08.2025; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції(від проходження огляду відмовився); довідку про те, що за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 притягався 03.01.2025; витяг з ІПНП; копію постанови серії ЕНА №5532587 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП; зобов'язання не керувати т/з протягом 24 годин; відеозаписами події, роблю висновок, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності немає, адже його вина недоведена наявними матеріалами справи.
Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП настає за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції..., а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З відеозаписів, які додані працівниками поліції до протоколу, вбачається, що ОСОБА_1 керував т/з., на передньому пасажирському місці знаходиться підліток. На пропозиції інспектора пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі, ОСОБА_1 неодноразово погоджувався, однак попросив поїхати службовим транспортним засобом працівників поліції із дитиною, оскільки боявся сина самого залишити в автомобілі на автодорозі (02хв. 54сек. відеозапису clip-2.mp.4.). Інспектор повідомив, що дитини собою взяти не можуть (02хв. 5сек. відеозапису clip-2.mp.4.).
У протоколі про адміністративне правопорушення, як ознаки наркотичного сп'яніння, наявні у водія, зазначено: звужені зіниці, очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Водночас з відеозаписів вбачається, що обличчя у водія під час спілкування з працівниками поліції навпаки набувало червоного забарвлення, тремтіння пальців рук у нього відсутнє, зіниці на світло перевірялись, однак на відеозаписі не видно їх реакції, а з відео не встановлено, що вони не реагують на світло. Суд звертає увагу, що згідно свідоцтва про хворобу №13739 гарнізонна ВЛК НВМКЦ «ГВКГ», 03.01.2024 ОСОБА_1 отримав поранення обличчя з контузією саме правого ока, що в цій ситуації має значення.
Відповідно ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя. Ч. 2 ст. 154 СК України визначено, що батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини.
Вирішуючи дану справу, також враховується, що згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991, приділяється першочергова увага якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків…, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч.4 ст. 23 ЗУ « Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Згідно характеризуючих даних ОСОБА_1 дійсно є особою з інвалідністю третьої групи в наслідок війни, на виховані має малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією рф проти України як старший водій розвідувальної роти в/ч НОМЕР_4 , має статус учасника бойових дій.
Таким чином, з урахування описаного вище відеозаписів, а також враховуючи, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, стає очевидно, що алгоритм дій працівників поліції не відповідав чинному законодавству і був несправедливим. Вони за відсутності об'єктивних ознак, на думку стороннього розсудливого спостерігача, заявили про перебування водія у стані наркотичного сп'яніння саме після з'ясування, що його вже притягали за ст. 130 КУпАП, і відмовили поїхати службовим транспортним засобом на огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння із малолітньою дитиною. І жодних розумних пояснень для цього немає: службовий автомобіль на задньому сидінні вміщає двох людей, екіпаж поліції складається з двох людей, а загрози життю і здоров'ю працівникам поліції ветеран із дитиною не становили. Дитину неможливо було залишити на міжнародній трасі саму, поки його батька оглядають у віддаленому медичному закладі. Фактично, водій не відмовлявся від огляду, він неодноразово повідомляв, що поїде на огляд, але з дитиною, а це працівники поліції не забезпечили огляд чоловіка, якому повідомили, що вбачають ознаки сп'яніння, своїми діями змусили обирати між обов'язками батька і особи, яка керує транспортним засобом, та спонукали до відмови від проходження огляду в медичному закладі. Дії працівників поліції, які є представниками держави, суперечили принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини, які в цій ситуації неможливо було ігнорувати.
Суд звертає увагу, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого звинувачення, належить до компетенції та обов'язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах згідно ст. 251 КУпАП.
Щоб притягнути людину до адміністративної відповідальності, необхідна впевненість, що ґрунтується на аналізі досліджених доказів, що особа вчинила інкриміноване їй адміністративне правопорушення. Тобто, вина має бути доведена сукупністю належних та допустимих доказів. Натомість, в цій справі таких доказів немає.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.252КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Всебічно, повно та об'єктивному дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи ст.62 Конституції України, вирішено, що вина ОСОБА_1 ч.2 ст. 130 КУпАП не доведена наданими в справі доказами.
Отже згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в цій справі підлягає закриттю в зв'язку відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, ч. 2 ст. 130, ст. 245, п. 1 ст. 247, ст.251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановила:
закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня винесення до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд.
Суддя: Жуковська О.Ю.