Провадження № 3/557/619/2025
Справа № 557/1401/25
28 жовтня 2025 року селище Гоща
Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Тишкун П.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП у Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №657308: 15.08.2025 року о 21 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , чим завдала шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні зазначеного правопорушення не визнала. Зазначив, що між нею та матір'ю виник конфлікт, під час якого вона голосно говорила. Матір зателефонувала на «102» та повідомила про вчинення нею домашнього насильства. Коли приїхали працівники поліції вона заперечувала вчинення будь яких насильницьких дій щодо матері і пояснила їм ситуацію, але її заперечення та пояснення не були взяті до уваги.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Частиною 1 ст.173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до визначень, які містяться в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У відповідності до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст.251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Перекладення такого обов'язку на суд чинним законодавством не передбачено.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції ст.173-2 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало насильство, що прямо витікає з диспозиції статті та є обов'язковим, та наслідки таких посягань.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 173-2 КУпАП,який не можуть бути єдиним доказом на доведення вини особи, додано: заяву потерпілої та інформацію про реєстрацію повідомлення у ЄО за №4198 від 15.08.2025, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких вбачається, що між даними особами виник на побутовому ґрунті.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства психологічного характеру. При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна, хоча це прямо випливає з диспозиції ст.173-2 КУпАП.
Відповідно зміст обвинувачення, що міститься в протоколі, не відповідає диспозиції статті та є неконкретним що порушує право на захист від неконкретного обвинувачення.
Насильство в сім'ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Однак працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не зібрано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів того, що під час конфлікту ОСОБА_1 умисно спричинила матері ОСОБА_2 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак, завдала шкоди її психічному та фізичному здоров'ю, і що це спричинило наслідки, передбачені п.14 ч.1ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , внаслідок була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої, та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За викладених обставин, вважаю вину ОСОБА_1 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.
Керуючись ст.ст. 173-2 ч. 2, 247, 264, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя П.В.Тишкун