Дата документу 30.10.2025Справа № 554/15537/25
Провадження № 6/554/172/2025
30 жовтня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Михайлової І.М.,
за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тригубенко Ірини Юріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до погашення нею заборгованості,
Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тригубенко І.Ю. звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , яка проживає у АДРЕСА_1 до виконання зобов'язань за виконавчим листом.
Подання вмотивоване тим, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №59918130, відкрите на підставі виконавчого листа №554/9227/13 від 04.03.2015 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ПАТ «Полтава-банк» боргу в сумі 639 947,50 грн.
З боржниці ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № 59918130 з примусового виконання виконавчого листа № 554/9227/13 від 04.03.2015 року, за період з 03.09.2019 року по даний час стягнуто грошові кошти в розмірі 27157,12 грн. ОСОБА_1 сплачує щомісяця по 50 грн, проте сума заборгованості становить 639947,50 грн, що свідчить про формальне відношення до виконання судового рішення. Судове рішення боржницею не виконано, декларацію про доходи та майно боржника не подано, інформація про зареєстровані транспортні засоби у боржниці відсутня, нерухоме майно за боржницею не зареєстроване.
Згідно із інформацією УПФУ та ДПІ боржниця отримує пенсію, на яку згідно із положеннями Закону України «Про виконавче провадження» в період до припинення або скасування воєнного стану на території України припинено звернення стягнення.
Згідно із даними Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово перетинала державний кордон України, тобто кошти для виїзду з України за кордон у боржниці наявні, однак заборгованість по виконавчому документу не погашена. Відповідно до судових рішень у справі № 554/3386/19 боржниця була обмежена у виїзді за межі України, у подальшому таке обмеження було скасоване. З огляду на вказане, державний виконавець звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржниці ОСОБА_1 .
Державний виконавець в поданні просила розглянути справу без її участі.
Відповідно до вимог ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
Пунктом 5 частини першої статті 6 цього Закону передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань.
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно із ч.3 статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події). Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Отже, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні від виконання зобов'язання, поки не буде доведено протилежне.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Водночас, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Судом встановлено, що матеріали подання не містять доказів факту умисного ухилення боржницею ОСОБА_1 від виконання покладених на неї зобов'язань. Державним виконавцем не підтверджено належними та допустимими доказами розмір доходів боржниці, засвідчено систематичного виконання зобов'язань частково, хоча і в незначному розмірі.
Доводи державного виконавця про неодноразовий перетин державного кордону України боржницею, виконання зобов'язання у незначному розмірі не можуть свідчити про факт ухилення боржника від виконання судового рішення.
Закон уповноважує суд обмежити вже існуюче право особи на виїзд за кордон, коли останній має намір чи вчинив такі дії і вже отримав дозвіл про це від уповноваженого державного органу.
Крім того, суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник має намір виїхати за кордон, насамперед, з метою невиконання зобов'язання, які саме дії буде неможливо вчинити державному виконавцю при виїзді останньої за кордон.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що необхідність застосування по відношенню до боржника обмеження у праві виїзду за межі України державним виконавцем не доведена.
При розгляді питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати той факт, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у зазначеній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих виконавцем доказів навмисного ухилення боржника від виконання рішення суду.
Відповідно до ст.2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.
Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов'язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема, щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність встановлених законом підстав для обмеження боржниці в реалізації її конституційних прав.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, ст.ст.5,18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд
У задоволенні подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тригубенко Ірини Юріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає у АДРЕСА_1 , до погашення нею заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя І.М. Михайлова