Справа № 533/171/24
Провадження №1-кп/536/37/25
31 жовтня 2025 року м. Кременчук
Колегія суддів Кременчуцького районного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,-
за участю:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
Встановив:
В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.152 КК України.
Стороною обвинувачення було надано клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України; ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу по даному кримінальному правопорушенню, з урахуванням обставин кримінального провадження, не зменшились та не зникли.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 надав в провадження суду клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , в якому вказує, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України з плином часу зменшилися, ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду; усі речові докази, які мають значення для розгляду справи по суті знаходяться у відділенні поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції та обвинувачений позбавлений можливості їх знищити, сховати або спотворити; потерпілі та свідки були вже допитані та ОСОБА_5 не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню або вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Обвинувачений ОСОБА_5 до моменту затримання був офіційно працевлаштований, мав постійний заробіток та постійне місце проживання, на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей, тому захисник просить суд застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
В судовому засіданні прокурори підтримали подане клопотання про продовження запобіжного заходу, та заперечували проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу на заставу.
Захисник в судовому засідання просив відмовити в здоволенні клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив задовольнити заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу на заставу.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Колегія суддів, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 вересня 2025 року відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 листопада 2025 року включно.
Згідно вимог ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Відповідно ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці (справи «Талаліхіна проти України», «Виноградський проти України», «Чернявський проти України») неодноразово зазначав, що з метою недопущення надмірності строків тримання особи під вартою суддям необхідно належним чином оцінювати обставини та необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до ст.5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою при провадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно ч. 1 ст.177 КПК України застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також спробам незаконно переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити його.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, враховує тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, а саме у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло особи з використанням геніталій, вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Стороною обвинувачення було доведене існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, оскільки в разі визнання його винуватим йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років; також, з врахуванням обставин справи, суд вважає, що обвинувачений може впливати на малолітню потерпілу, оскільки судовий розгляд справи ще не завершено.
Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду. Отже більш м'який запобіжний захід, а ніж тримання під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на більш м'який запобіжний захід у вигляді застави, колегія суддів приходить до висновку, що наведені вище обставини унеможливлюють зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, так як ризики, наведені прокурором є реальними та триваючими, і застосування більш м'якого запобіжного заходу не здатне гарантувати належну та доброчесну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , внаслідок чого клопотання захисника про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, заявлених ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та які не зменшилися і до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які альтернативні запобіжні заходи, так як інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ще на два місяці.
Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та є підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Діяння сексуального характеру, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, вчинені стосовно дитини незалежно від її згоди, є сексуальним насильством у розумінні п.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» дитиною є особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру (зґвалтуванні), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, колегія суддів не вбачає підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст.109, 110, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 284, 291, 369, 392, ч.5 ст.394, п. 1-1 ч.2 ст.395 КПК України, суд,-
Постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Козельщина Козельщинського району Полтавської області, громадянину України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 29 грудня 2025 року включно.
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» для відому та для виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3