Справа № 524/6234/25
Провадження № 2/524/4503/25
29 жовтня 2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря судового засідання Булаєнко С.М., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Чупілко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди в сумі 12000000 грн, ухвалив таке рішення.
Вимоги позивача були обґрунтовані тим, що внаслідок збройної агресії рф проти України вона була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до міста Кременчук. Внаслідок збройної агресії рф їй було завдано моральну шкоду, оскільки вона втратила житло, вільне спілкування з друзями та родичами, налагоджений побут, місце праці, що позначилось на її моральному та фізичному стані.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити. Позивач зазначила, що деякий час вона проживала в окупованому м. Сєвєродонецьк де зазнала суттєвих порушень прав людини від окупаційної влади.
В судове засідання відповідач не з'явився та відзив не надіслав.
21.08.2025 закрито підготовче провадження.
10.04.2025 ОСОБА_1 отримала статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копією довідки №1604-75000912364.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06.08.2024 по справі 524/7328/24 було встановлено факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 відбулось внаслідок збройної агресії РФ проти України та окупації частини території України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що до зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
Згідно зі ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
За п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як слідує зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: зокрема, у випадках, встановлених законом.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Щодо протиправності поведінки особи, яка завдала моральної шкоди.
Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому не підлягають доказуванню вказані обставини згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
Силові дії російської федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року (як початкова подія) та як її продовження військове вторгнення рф до України 24 лютого 2022 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974.
РФ, здійснивши збройну агресію відносно України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
В своєму рішенні по справі ILAЄCU AND OTHERS v. MOLDOVA AND RUSSIA (Application no. 48787/99), STRASBOURG, 8 July 2004, §424-428 ЄСПЛ наголосив, що стаття 3 Конвенції закріплює одну з найбільш фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Навіть за найважчих обставин, як, наприклад, боротьба з тероризмом та організованою злочинністю, Конвенція категорично забороняє тортури та нелюдське чи принижуюче поводження чи покарання. На відміну від більшості положень Конвенції та Протоколів №№ 1 і 4, стаття 3 не містить жодних винятків і, відповідно до статті 15 § 2 Конвенції, жодні відступи від неї неприпустимі навіть у разі надзвичайних ситуацій, що загрожують життю народу (див. серед інших авторитетних джерел, «Сельмуні проти Франції» та «Лабіта проти Італії»)
З огляду на це, суд вважає належним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені рф відносно неї.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач до початку військової агресії з боку рф, мали налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя в м. Сєвєродонецьк Луганської області, що підтверджується, копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копією податкової декларації.
Проте, наведені обставини, в тому числі і застосування зброї зс рф щодо цивільного населення, що підтверджується копіями витягів про кримінальне правопорушення, призвели до неможливості подальшого проживання у м. Сєвєродонецьк Луганської області, а тому у квітні 2022 року внаслідок військових дій рф проти України позивач змушені була залишити місце свого мешкання, змінивши власний побут та спосіб життя.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вказаний висновок висловлений, у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 591/4825/17 (провадження № 61-1188св18).
При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, множинний характер порушень конституційних прав позивача, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її житті, час та зусилля, необхідні для можливості відновлення попереднього стану, її стан здоров'я, а тому суд приходить до висновку, що справедливою сумою компенсації моральних страждань є 3036660,80 грн, що еквівалентно 62000 Євро на день ухвалення рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Держави суд стягує судовий збір в сумі 3831.93 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 - 265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Держави російська федерація - задовольнити частково.
Стягнути з Держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 3036660,80 грн, що еквівалентно 62000 Євро станом на 29.10.2025.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути Держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір 3831.93 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.10.2025
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ