Справа № 285/5960/25
провадження № 2-н/0285/377/25
30 жовтня 2025 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області
Михайловська А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"( код ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження - вул.Шолуденка, 1, м.Київ) про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ) заборгованості за надання послуг ЖКГ,
28.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 18 659,66 грн та судовий збір.
Дослідивши матеріали заяви, суддя доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги.
Встановлено, що до заяви про видачу судового наказу не додано договору, укладеного в письмовій формі (в тому числі електронній)між заявником та боржником, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості
Матеріали заяви про видачу судового наказу не містять відповідної заяви - приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписаної боржником ОСОБА_1 .
Також представником заявника не надано доказів, що боржник ОСОБА_1 є споживачем та був включений до відповідного Реєстру споживачів.
При цьому Типовий договір та інформація по рахунку не може вважатися основним доказом укладення між сторонами відповідного договору, за яким пред'явлено право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні» поняття та характеристика письмової форми правочину регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Суди по-різному розуміють зміст поняття «правочин, вчинений у письмовій формі». Деякі суди помилково вважають достатнім доказом наявності правочину будь-які письмові дані про наявність боргу. Правильною вбачається практика тих судів, що, передусім, вимагають надання заявником власне договору, підписаного сторонами. Трапляються випадки, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло-, водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали. Фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні. Тому суди в таких випадках правильно відмовляють у видачі судового наказу.
Таким чином, оскільки до заяви про видачу судового наказу не долучено договору, укладеного у письмовій формі (в тому числі електронній) між заявником та боржником ( заяви- прєднання), за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, відповідного та належного розрахунку сум заборгованості, то у видачі судового наказу необхідно відмовити згідно до п. 1 ч. 1 ст.165 ЦПК України .
Отже, факт отримання послуг боржником та розмір визначеної заявником заборгованості не є безспірним і має доводитись в порядку позовного провадження.
Згідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 3-6 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 163, 165, 167, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ.
Роз'яснити заявнику право звернутись з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала, що постановлена поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скрочене судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Дата складення та підписання повної ухвали - 30.10.2025.
Суддя А.В.Михайловська