іменем України
(заочне)
Справа № 285/4757/25
провадження у справі № 2/0285/2170/25
30 жовтня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони у справі:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (надалі - ТОВ "Споживчий центр" ), представник позивача - Логош Т.В.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
26.08.2025 представник ТОВ "Споживчий центр" звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором № 23.10.2024 - 100000593 від 23.10.2024 у розмірі 17 290,00 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 23.10.2024 між ТОВ "Споживчий центр" ( кредитодавець) та відповідачем укладено Кредитний договір № 23.10.2024 - 10000059. Відповідно до умов Договору ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 7 000,00 грн, строком на 98 днів з процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 5% від суми кредиту становить 350,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 350,00 грн у кожному з 3 чергових періодів. Неустойка - 87 грн 50 коп за кожен день невиконання, неналежного виконання зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 17 290,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7000,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 5 390,00 грн, комісії - 350,00 грн, додаткової комісії - 1 050,00, неустойки - 3 500,00 грн. Оскільки відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем, що порушує права останнього, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
29.08.2025 прийнято до розгляду судом даний позов, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У змісті позовної заяви представник позивача просив справу розглядати у його відсутності.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений рекомендованою поштою, про причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.
Дослідивши позовні вимоги та докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 23.10.2024, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронний кредитний договір, частиною якого є дана Пропозиція укладається у порядку, передбаченому Законом України “Про електронну комерцію».
Електронний кредитний договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Заявки та Відповіді позичальника про прийняття Пропозиції.
Згідно Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності і поворотності. Відповідно до умов сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту фіксований кредит; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
23.10.2024 позичальник ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився, та відповідь позичальника про прийняття пропозиції ( акцепт).
Згідно змісту вказаної Заявки № 23.10.2024 - 100000593: кредитор ТОВ «Споживчий центр»; позичальник ОСОБА_1 ; сума кредиту 7 000 гривень 00 коп; строк кредиту - 98 днів з дати надання; процентна ставка - фіксована у розмірі 1% за 1 день; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 5% від суми кредиту становить 350,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 350,00 грн у кожному з 3 чергових періодів; неустойка - 87,50 грн за кожен день невиконання, неналежного виконання зобов'язання;дата повернення кредиту - 27.04.2025; реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за даним та наступним договорами № 5168-74ХХ-ХХХХ-1171.
Матеріали справи містять повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішне перерахування на платіжну картку клієнта за № НОМЕР_1 за договором кредиту №23.10.2024 - 100000593 грошових коштів у сумі 7 000,00 грн від 23.10.2024.
Відповідно довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 23.10.2024 - 100000593 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за даним кредитним договором становить разом у розмірі 17 290,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7000,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 5 390,00 грн, комісії - 350,00 грн, додаткової комісії - 1 050,00, неустойки - 3 500,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період 23.102024 по 28.01.2025.
Вирішуючи даний спір, суд керується наступним.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Відповідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
За ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За вимогами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до п. 5 ч. 3 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Відповідно до частин першої - третьої статті 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Кредитний договір №23.10.2024 - 100000593 укладений між позивачем та відповідачем в електронній формі. Сторони обумовили істотні умови договору як то розмір кредиту, розмір відсотків, розмір комісії, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.
Так, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
У сукупності наданих доказів, позивачем доведено факт перерахування ним на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн .
Відтак судом встановлено, що відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем доведено факт наявності заборгованості відповідача у частині тіла кредиту, процентів та комісії.
Разом з тим нарахування неустойки не відповідає вимогам п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема у частині стягнення з відповідача на користь позивача суми тіла кредиту - 7 000, 00 грн, процентів - 5 390,00 грн, комісії - 350,00 грн, додаткової комісії -1 050,00 грн.
У решті позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 3 500,00 грн суд відмовляє, оскільки останні не грунтуються на вимогах закону.
У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема у розмірі 1 932,11 грн ( 79,76%).
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором №23.10.2024 - 100000593 від 23.10.2024 у загальному розмірі 13 790 ( тринадцять тисяч сімсот дев'яносто) грн 00 коп та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 932 (одна тисяча дев'ятсот тридцять дві) грн 11 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Найменування сторін :
- позивач - ТОВ "Споживчий центр" (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження - м. Київ, вул.Саксаганського, 133-А);
- відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення - 30.10.2025.
Суддя А.В.Михайловська