провадження №2/279/2160/25
Справа № 279/4825/25
"28" жовтня 2025 р. м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Пацко О.О., за участю секретаря судового засідання Зубкової І.М., розглянувши у приміщенні суду в м. Коростені цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплозабезпечення» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
Комунальне підприємство «Теплозабезпечення» звернулося до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути солідарно заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 33278,61 гривень та 3028 гривень судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «Теплозабезпечення» є надавачем послуг по теплопостачанню. Відповідачі, власники, зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 , яка знаходиться в житловому будинку, приєднаному до централізованої системи теплопостачання, тому являється абонентом Комунального підприємства теплозабезпечення, споживачем послуг з централізованого теплопостачання та використовує такі послуги фактично до цього часу. Вказав, що між КП « Теплозабезпечення» і відповідачами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово - комунальних послуг, однак останні вчасно не сплачують кошти за надані послуги і основна заборгованість згідно виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 ( квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 43,50 кв.м.) з 01 жовтня 2021 по 01 травня 2025 складає 33278,61 грн. А тому позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вищевказану суму заборгованості. При цьому, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строки, визначені статтями 257, 258, цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14.10.2025 від відповідача ОСОБА_2 , надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. В позовній заяві зазначено, що вона та інші співвідповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , заборгованість по теплопостачанню якої позивач просить стягнути . Вказане не відповідає дійсності, оскільки єдиним власником зазначеної квартири є ОСОБА_1 , який постійно проживає в даний квартирі одиноко. Вона та інший співвідповідач - її донька ОСОБА_3 не є власниками зазначеної квартири, не проживають у зазначеній квартирі з 2020 року по даний час і, відповідно, весь вказаний період послугами теплопостачання не користуються. Шлюб між нею та ОСОБА_1 було розірвано згідно рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03.06.2024р. (справа № 279/1848/24) і, відповідно, вона не є членом його сім'ї.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, суд встановив, що Комунальне підприємство «Теплозабезпечення» здійснює забезпечення централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно додовідки КП «Теплозабезпечення» від 06.08.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Даний факт стверджується також, відповідями з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області.
Відповідно додовідки КП «Теплозабезпечення» від 31.08.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , існує заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 жовтня 2021 року по 01 травня 2025 року в сумі 33278,61 грн..
Частинами першою, другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з наданням послуг з централізованого опалення та регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативно-правовими актами України.
Так, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальнихпослуг є: 1)споживачі (індивідуальніта колективні); 2)управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно із пунктами 6, 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку),колективний споживач)(ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Згідно із частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що співвласники багатоквартирного будинку: АДРЕСА_3 , вчиняли дії, спрямовані на вибір моделі договірних відносин.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Згідно із частинами першою, третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частин 1-3 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Таким чином згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов'язаний оплатити вартість послуг з централізованого опалення, якщо він фактично отримував таку послугу. Факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц, де встановлено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
На підставі досліджених доказів та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що між КП «Теплозабезпечення» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 склались фактичні договірні відносини, за якими позивач надав послуги з централізованого опалення, а відповідачі ці послуги прийняли та зобов'язувались здійснювати їх оплату.
Так, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Окрім того, тарифи на послуги з централізованого опалення з постачання теплової енергії встановлені рішеннями виконавчого комітету Коростенської міської ради: № 476 від 07.10.2020 року "Про встановлення Комунальному підприємству теплозабезпечення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії" ; Наказ №120 від 19.10.2020 " Про встановлення плати за абонентське обслуговування", Наказ №104 від 05.10.2021 " Про встановлення плати за абонентське обслуговування" , Рішення №767 від 20.10.2021 року ."Про встановлення Комунальному підприємству теплозабезпечення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії" , Рішення № 398 від 05.10.2022 рорку "Про встановлення Комунальному підприємству теплозабезпечення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії" .
Указані тарифи відповідачами не оспорювались, скарги про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань відповідачі також не подавали.
Разом з тим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 неналежним чином не виконували зобов'язання щодо оплати послуг з централізованого опалення.
Так, з виписки про заборгованість за послуги централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається наявність заборгованості, яка за період з 01.10.2021 по 01.05.2025 становить 33687,27 гривень.
Вказаний розрахунок заборгованості відповідачами жодним чином не спростовано.
Згідно із вимогами частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також відхиляє доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що вона та її дочка ОСОБА_3 не проживає у даній квартирі, тому відсутні підстави для стягнення з них заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, виходячи з наступних підстав.
Так, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, а індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ч. 3 ст. 9, п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);
При цьому, відповідно до абзацу 2 пункту 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08. 2019 р. № 830, споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у вказаному житлі, тому в силу наведених вище норм Закону, вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 статті 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 3028 грн, а також поніс поштові витрат на суму 150,00 гривень.
Відтак з урахуванням вказаних норм закону, зважаючи на задоволення позову в повному розмірі, сплачений судовий збір та поштові витрати підлягають стягненню у рівних частинах з відповідачів на користь позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити .
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Теплозабезпечення» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2021 до 01.05.2025 у сумі 33278 (тридцять три тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 61 копійку.
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Теплозабезпечення» судовий збір у сумі 3028 ,00 гривень , по 1009 (одна тисяча дев"ять ) гривнь 33 копійки з кожного, а також 150,00 гривень поштових витрат, по 50 (п"ятдесят ) гривень з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя: О.О.Пацко