Справа № 296/8783/24
2/296/575/25
"15" жовтня 2025 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Петровська М.В., розглянувши заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Ляхова Олександра Валерійовича про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради про зміну місця проживання дітей, -
встановив:
Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Ляхов Олександр Валерійович 01.10.2025 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із заявою, відповідно до змісту якої просить:
- визнати дії позивача ОСОБА_2 щодо подання позову про зміну місця проживання дітей необгрунтованими, а його поведінку такою, що є зловживанням процесуальними правами;
- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у загальному розмірі 23 200,00 грн (двадцять три тисячі двісті гривень 00 копійок).
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 29.09.2025 від позивача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.За час розгляду даної справи відповідачкою були понесені судові витрати, пов'язані з представництвом її інтересів та захистом від необґрунтованого позову, на загальну суму 23 200,00 грн, що складаються з:3 200,00 грн - оплата послуг з перекладу документів, долучених до матеріалів справи;20 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.Зазначені витрати підлягають повному стягненню з позивача з огляду на його недобросовісну та неправомірну поведінку, що полягає у наступному. Верховний Суд у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 роз'яснив, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.Недобросовісність та зловживання процесуальними правами з боку позивача підтверджується такими обставинами:подання позову з предмету, що вже був вирішений судом згідно рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22.03.2023 у справі №278/2817/22, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 07.03.2024, яким визначено місце проживання дітей з відповідачем, через 6 місяців; суперечлива та взаємовиключна правова позиція позивача, яка полягає в тому, що, вимагаючи в межах цієї справи проживати з дітьми, позивач одночасно в інших судових процесах (справи № 296/6110/22 та № 296/5297/23) оспорює своє батьківство щодо обох дітей, що є абсурдним і свідчить, що реальна мета позову полягала не у захисті інтересів дітей, а у використанні суду як інструменту тиску на відповідача; систематична неявка в судові засідання та затягування розгляду справи, оскільки позивач та його представник демонстрували відверту зневагу до суду та до процесу, жодного разу не з'явившись у судові засідання, призначені на 04.02.2025, 12.05.2025, 16.06.2025 та 15.07.2025; з метою свідомого затягування розгляду справи позивачем подавались численні безпідставні клопотання, що свідчить про відсутність реального наміру брати участь у розгляді справи по суті та бажання лише максимально продовжити психологічний та фінансовий тиск на відповідача; ініціювавши безпідставний позов та затягнувши його розгляд, позивач змусив відповідача вчиняти активні дії для захисту своїх прав: укласти договір про надання правової допомоги та понести значні фінансові витрати, а після цього позивач, усвідомлюючи безперспективність своїх вимог, просто відмовився від позову, що є доказом того, що позов був поданий недобросовісно.
Позивач ОСОБА_2 15.10.2025 подав до суду заперечення на заяву, в якій розгляд заяви про розподіл судових витрат просить провести без його участі.
В запереченнях вказує, що подав заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку із тим, що в травні 2025 року його мобілізовано до лав Збройних Сил України, а тому він фізично відсутній в місті Житомирі і не зможе в разі задоволення позову проживати із своїми дітьми.Представник відповідачки, подавши відзив на позов, зазначив розмір судових витрат своєї довірительки за ведення справи в сумі 20 000 гривень, проте не декларував їх до судових дебатів шляхом подання заяви відповідно до вимог норми ч.8 ст.141 ЦПК України, тому витрати в сумі 20 000 грн стягненню не підлягають. Також, у цій справі заявник просить стягнути вартість «послуг», що зазначено як в додатку № 2 від 31 січня 2025 року до договору № 16/22 від 13.09.2022, так і в акті виконаних робіт від 01 жовтня 2025 року, натомість статтею 137 ЦПК України передбачено розподіл витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката. Адвокат відповідачки фактично брав участь лише у підготовчому судовому засіданні та, виходячи із принципу пропорційності та перебігу справи, розмір вартості «послуг» є надмірно завищеним, а максимально допустимою сумою присудження є сума у розмірі 1 000 грн.Також просив застосувати правову позицію Верховного Суду у справі № 906/855/22, викладену в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року.
Крім того, 15.10.2025 позивачем ОСОБА_2 подано заяву, в якій просить повернути без розгляду заяву про розподіл судових витрат. В обгрунтування заяви вказує, що в порушення вимог ч.2 ст.183 ЦПК України, адвокатом Ляховим Олександром Валерійовичем до поданої заяви про розподіл судових витрат не додано доказів надіслання цієї заяви із додатками позивачу з описом вкладення, завіреним відповідним відділенням поштового зв'язку, у зв'язку із чим зазначена заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Представник відповідача (заявника) та відповідачка в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Від представника третьої особи надійшла заява, в якій просить судове засідання провести без його участі.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ознайомившись з поданою адвокатом Ляховим О.В. заявою, заявою та запереченнями позивача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Щодо заяви позивача ОСОБА_2 про повернення без розгляду заяви про розподіл судових витрат внаслідок порушення вимог ч.2 ст.183 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Разом з тим, заява про розподіл судових витрат подана не на стадії виконання судового рішення, а тому приписи ч.2 ст.183 ЦПК України незастосовні у даному випадку.
Водночас, згідно ч.9 ст.83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Представником відповідача направлено стороні позивача- адвокату Левчук Т.В., а також третій особі заяву з додатками, що підтверджується квитанціями № 4643334 та № 4643335, а отже виконано вимоги ч.9 ст.83 ЦПК України.
Отже, заява позивача ОСОБА_2 про повернення без розгляду заяви про розподіл судових витрат задоволенню не підлягає.
Щодо вирішення заяви представника відповідачки - адвоката Ляхова Олександра Валерійовича про розподіл судових витрат по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 29.09.2025 та 01.10.2025 на адресу Корольовського районного суду м.Житомир надійшли заяви, у яких позивач просив залишити його позовну заяву до ОСОБА_1 про зміну місця проживання дітей без розгляду.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 01.10.2025 заяву позивача ОСОБА_2 задоволено. Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради про зміну місця проживання дітей - залишено без розгляду.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частиною 6 статті 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідачем дотримано вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України та подано докази на підтвердження розміру витрат у зв'язку з розглядом справи до постановлення у цій справі ухвали про залишення позову без розгляду.
Для стягнення на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року в справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року в справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року в справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року в справі № 280/5628/18.
У цій справі встановлено, що 20.09.2024 ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просив змінити місце проживання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке визначено рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2023 року по цивільній справі №278/2817/22, із визначенням місця проживання дітей з батьком ОСОБА_2 .
Водночас, рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2023 року у справі №278/2817/22 позов ОСОБА_1 задоволено та визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Постановою Житомирського апеляційного суду від 07.03.2024 (повний текст постанови складено 12.03.2024) рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2023 року у справі №278/2817/22 залишено без змін.
Отже, з моменту ухвалення Житомирським апеляційним судом остаточного рішення у справі №278/2817/22, яким визначено місце проживання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та до моменту звернення до Корольовського районного суду м.Житомира із цим позовом про зміну місця проживання дітей минуло 6 місяців.
При цьому, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_2 в позові не вказано суттєвих обставин, які змінились в період 6 місяців з моменту ухвалення постанови в справі №278/2817/22, які б свідчили про необхідність зміни місця проживання дітей, та не додано до позову відповідних доказів, натомість вказано про наявність обставин щодо створення перепон у спілкуванні з дітьми з боку відповідачки, що може бути вирішено шляхом звернення до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, а не зміни їх місця проживання.
З моменту відкриття провадження у справі позивач та його представник в судові засідання не з'являлися. ОСОБА_2 та його представник - адвокат Левчук Т.В. подавали заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також клопотання під час підготовчого провадження для їх вирішення судом. Заяву про залишення позову без розгляду від 29.09.2025, від 06.10.2025 (надійшла вже після постановлення ухвали) ОСОБА_2 було надіслано з м.Житомира, про що свідчать відмітки на конвертах, проставлених у відділеннях Нової пошти № 23 та № 9 міста Житомира з вказівкою на відправника: ОСОБА_2 .
За таких обставин, твердження ОСОБА_2 про те, що подання заяви про залишення позову без розгляду зумовлено його фізичною відсутністю в м.Житомирі внаслідок мобілізації не підтверджено як доказово (в матеріалах справи відсутні відповідні документи, які б свідчили про те, що позивач мобілізований до лав ЗСУ), так і є суперечливими, оскільки фізично позивач і не з'являвся до суду в судові засідання, а його участь у справі була забезпечена представником - адвокатом, а сам він перебував у м.Житомирі, що підтверджено поштовими відправленнями.
Окрім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що в провадженні Корольовського районного суду м.Житомира перебувала цивільна справа № 296/6110/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Житомирської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про виключення з актових записів про народження дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відомостей про нього як про батька.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 20 лютого 2023 року заяву позивача про залишення без розгляду частини вимог задоволено та позовну вимогу про виключення відомостей щодо ОСОБА_2 , як батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із актового запису про народження №1245 від 06 травня 2017 року, що складений Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишено без розгляду.
Не погодившись із тим, що ухвалою суду за його заявою позов в частині було залишено без розгляду, ОСОБА_2 оскаржив її до Житомирського апеляційного суду та постановою від 08.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2023 змін без змін.
В подальшому, ОСОБА_2 повторно звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовом до ОСОБА_1 про виключення відомостей щодо ОСОБА_2 , як батька ОСОБА_2 , з актового запису про народження, та ухвалою суду від 09.06.2023 провадження у справі № 296/5297/23 відкрито, розгляд справи триває.
В той же час, рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 14 травня 2024 року у справі № 296/6110/22 у задоволенні позову ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 відомостей про ОСОБА_2 як батька - відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його до Житомирського апеляційного суду та постановою від 16.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суду від 14.05.2025 у справі № 296/6110/22 - без змін.
З наведеного прослідковується вчинення позивачем ОСОБА_2 ланцюга дій, які є фактично взаємовиключними і свідчать про його недобросовісну поведінку при поданні позову про зміну місця проживання дітей, адже позивач, одночасно заперечуючи своє батьківство стосовно дітей, просить визначити місце їх проживання разом з ним, яке, в свою чергу, вже визначено рішенням суду в справі №278/2817/22.
Такі дії не спрямовані на забезпечення інтересів дітей, а спрямовані на ущемлення прав та інтересів відповідачки, що зумовлено особистими неприязними стосунками позивача з нею.
Такі недобросовісні дії позивача змусили відповідачку захищатися від аргументів позивача в суді, та, відповідно нести витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Разом із заявою про компенсацію здійснених відповідачкою витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, представник відповідача - адвокат Ляхов О.В. надав наступні документи:
- ордер серії АМ №1032682 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , виданий 28.09.2022 адвокатом Ляховим Олександром Валерійовичем на підставі договору про надання правничої допомоги № 16/22 від 13.09.2022;
- договір про надання правничої допомоги № 16/22 від 13.09.2022, підписаний Котенко М.В. та адвокатом;
- додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 16/22 від 13.09.2022, підписаний Котенко М.В. та адвокатом 31.01.2025;
- акт виконаних робіт № 1-2-16/22 від 01.10.2025 до договору про надання правничої допомоги № 16/22 від 13.09.2022, підписаний Котенко М.В. та адвокатом.
Згідно пп.1.1.4 п.1.1 договору про надання правничої допомоги № 16/22 від 13.09.2022, адвокат Ляхов Олександр Валерійович має право представляти інтереси ОСОБА_1 (Клієнт) в судах всіх рівнів/інстанцій та юрисдикцій.
Надання правової допомоги, зокрема, здійснюється у наступних формах: усного або письмового консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів (правочинів), листів, заяв, скарг, звернень, претензій, позовних заяв, клопотань, апеляційних чи касаційних скарг; надання правової допомоги у кримінальних, цивільних, адміністративних провадженнях; інші види послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору (п.1.2 договору).
Розділом 3 договору передбачено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатках до цього Договору.Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт, якщо інше не визначено в Додатках до цього Договору.Факт наданих послуг підтверджується актом виконаних робіт.Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката на умовах визначених в Додатку та/або акті виконаних робіт.
Строк дії договору до 31.12.2026 (п.4.1 договору).
Додатком № 2 до договору від 31.01.2025 визначено вартість послуг за надання правничої допомоги Котенко М.В. у справі за позовом ОСОБА_2 про зміну місця проживання дітей, зокрема: складання адвокатських запитів 2000,00 грн 1 година, але не менше 1000,00 грн за один документ; складання заяв, клопотань, звернень 2000,00 грн 1 година, але не менше 1000 грн за один документ; складання відзиву 2000,00 грн 1 година; представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції 2000,00 грн 1 година, але не менше2000,00 грн за одне засідання.
Згідно акту виконаних робіт № 1-2-16/22 від 01.10.2025, адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні юридичні послуги по справі № 296/8783/24: участь в судових засіданнях 04.09.2025, 12.05.2025, 16.06.2025, 15.07.2025 по 1 год, всього 4 год., - 8 000 грн; складання відзиву на позовну заяву, 5 год., - 10 000 грн; клопотання про долучення доказів, 1 год., 2 000 грн. Всього 20 000 грн (без врахування оплати послуг з перекладу пакету документів). Оплата послуг повинна бути здійснена в готівковій формі протягом 10 днів з дня стягнення коштів з ОСОБА_2 .
У відповідності до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України, в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Наданими представником позивачки документами підтверджується факт надання правничої (правової) допомоги адвокатом Ляховим Олександром Валерійовичем відповідачці ОСОБА_1 .
Беручи до уваги наведене, надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, предмет спору та обсяг доказування, поведінку сторін по справі під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, які понесені відповідачкою внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Щодо витрат на переклад документів.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно ч.6 та ч.7 ст.139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Так, представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Ляховим О.В. надано наступні докази на понесення витрат за переклад документів, а саме:
- долучені до матеріалів справи представником відповідача перекладені документи з французької мови на українську із заявою щодо вірності перекладу: довідка про склад сім'ї; довідки про страхування дітей; довідки про відвідування дітьми школи; довідка про сімейну допомогу;
- квитанція про отримання документів №59 від 04.03.2025, сформована директором Центру перекладів ТОВ «Глобал Лінго Груп» Лісовською С.О., за надану послугу за переклад пакету документів з французької мови на українську, замовник адвокат Ляхов О.В., вартість послуги 3200 грн, реквізити для оплати UA043077700000026009411115987;
- платіжна інструкція № 26 від 04.03.2025, з якої встановлено факт оплати послуги з перекладу документів згідно квитанції про отримання документів №59 від 04.03.2025 на користь Центру перекладів ТОВ «Глобал Лінго Груп» адвокатом Ляховим В.О.;
- акт виконаних робіт № 1-2-16/22 від 01.10.2025, згідно якого адвокат надано послугу з оплати послуги з перекладу пакету документів в сумі 3 200 грн.
Беручи до уваги наведене, витрати на оплату перекладу документів підтверджено в повному обсязі та такі підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки в сумі 3 200 грн, як таких, що понесені відповідачкою внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, наявні підстави для стягнення з позивача на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України компенсації здійснених відповідачем витрат у загальному розмірі 23 200 грн, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
З урахуванням викладеного, заява представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Ляхова Олександра Валерійовича про розподіл судових витрат підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 139, 141, 142, 259, 260 ЦПК України, -
постановив:
Заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Ляхова Олександра Валерійовича про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради про зміну місця проживання дітей, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень) та витрати на оплату робіт перекладача в розмірі 3 200 грн (три тисячі двісті гривень), а всього 23 200 грн (двадцять три тисячі двісті гривень).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 31.10.2025.
Суддя М. В. Петровська