Справа №522/17823/25
Провадження №3/522/6071/25
21 жовтня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С., розглянувши матеріали, направлені з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
17.07.2025 року о 23.50 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокат Jet в м. Одеса по вул. Європейська №14, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння обличчя. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законному порядку - відмовився. Подія зафіксована на нагрудний відеореєстратор №471809; №474484.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України.
За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно водія ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №394839 від 18.07.2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП.
04.09.2025 року адвокат Барвенко Я.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , надав до суду клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, мотивуючи свої вимоги тим, що:
По-перше, наявні у матеріалах справи докази, які надані Департаментом патрульної поліції, не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом - Jet в стані алкогольного сп'яніння та й сам факт керування в цілому та не містять підтвердження відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Як відомо до об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відносяться активні дії особи, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
Тобто, аби притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП поліцейськими має бути доведено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Власне, докази сторони обвинувачення повинні містити підтвердження того, що ОСОБА_1 взагалі здійснював керування транспортним засобом, натомість, як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер (бодікамер). поліцейськими було зафіксовано як самокат - Jet рухався по вул. Європейській, за кермом якого перебувала дівчина ОСОБА_1 , а позаду неї як пасажир їхав ОСОБА_1 .
Це чітко встановлюється як з відеозаписів, так і з пояснень самої дівчини ОСОБА_1 та й самого ОСОБА_1 , проте поліцейськими не було взято до уваги.
Разом з тим, поліцейськими до матеріалів справи не було надано жодних доказів, на підтвердження факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу - (руху транспортного засобу за допомогою двигуна), незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Однією з головних умов огляду особи на стан сп'яніння є не лише наявність достатніх підстав вважати, що вона перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а й та обставина, що особа у такому стані керувала транспортним засобом. Тобто для встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, перебування в стані алкогольного сп'яніння повинно бути в нерозривному зв'язку з керуванням цією особою транспортним засобом з ознаками стану сп'яніння.
По-друге, з доказів, наявних у матеріалах справи достеменно невідомо та не було повідомлено ОСОБА_1 підстави для зупинки тз.
Зазначені обставини є вкрай суттєвими для встановлення, оскільки безпідставна причина зупинки ТЗ спричиняє неправомірність складених адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби лише у наступних випадках (порушення ПДР, технічна несправність ТЗ, розшук ТЗ та деякі інші).
По-третє, з протоколу відомо, що ОСОБА_1 начебто відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте не підтверджено жодними доказами та й взагалі не відповідає дійсності.
ОСОБА_1 одразу наголосив поліцейському аби йому пред'явили посвідчення та ознайомили з доказами наявного порушення.
Поліцейськи відмовлялися це робити та вимагали від ОСОБА_1 відповідь чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 жодного разу не відмовив поліцейським у проходженні огляду, проте наголошував, що він хоче ознайомитися з доказами та логічно наголошував на тому, що він не є суб'єктом правопорушення, оскільки керування здійснювалося його дівчиною, проте поліцейські ці репліки ігнорували.
21.10.2025 року адвокат Барвенко Я.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , в судове засідання з'явився, підтримав клопотання від 04.09.2025 року в повному обсязі, просив суд справу провадженням закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Належним чином повідомлений ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, письмове клопотання адвоката про закриття провадження про справі за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП відносно ОСОБА_1 в правопорушенні ч.1 ст.130 КУпАП, заслухавши адвоката Барвенка Я.В., суддя приходить до наступного.
Суддя критично відноситься до письмових пояснень адвоката Барвенка Я.В. щодо невинуватості ОСОБА_1 в правопорушенні ч.1 ст.130 КУпАП та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, так як з його пояснень вбачається, що ОСОБА_1 намагається уникнути адміністративного стягнення, хоча вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду спрви та підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №394839 від 18.07.2025 року; відеозаписом з місця події, яке є повним та змістовим, іншими матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала.
За змістом ст.245 КУпАП, суд зобов'язаний всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи,вирішити її у точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа)встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, атак само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Доводи адвоката, що були надані суду в письмовій та усній формі спростовуються відеодоказами, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме відео є змістовим та дає можливість об'єктивно надати правову оцінку щодо відбувшогося 17.07.2025 року о 23.50 год. в м. Одеса по вул. Європейська №14.
Дослідженими відеодоказами, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керував електросамотатом Jet, при спілкуванні з поліцейськими не заперечував щодо того, що вживав алкоголь, останньому неодноразово пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, але ОСОБА_1 чіткої відповіді не надавав, намагався затягувати час, що поліцейськими було розцінено як відмова в проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Твердження адвоката Барвенка Я.В. про безпідставність зупинки транспортного засобу, відсутність порушення ПДР України ОСОБА_1 , суддя не приймає до уваги, так як на поточний час в країні запроваджений воєнний стан щодо агресії Російської Федерації проти України та співробітники: Національної поліції; СБУ; Національної гвардії; Держприкордонслужби; ДМС; Держмитслужби; ЗСУ, які визначені в наказі коменданта (у свою чергу, призначається наказом військового командування разом із відповідними військовими адміністраціями) наділені розширеними повноваженнями для підтримки правопорядку в країні, що забезпечено діючим законодавством України.
Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.
Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керував електросамокатом JET, який має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей.
З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким з ознаками алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі викладеного, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в повному обсязі доведена.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 встановлена наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП за це правопорушення на особу накладається стягнення на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність обставин, передбачених ст.ст. 34, 35 КУпАП, не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суддя дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами.
Керуючись ст.ст. 9, 24, 33, 34, 35, 38, 130, 221, 283, 284, 285 КУпАП, суддя -
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст.308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Суддя Л.С. Єршова