Справа № 521/20094/23
Номер провадження:1-кс/521/3795/25
28 жовтня 2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим,
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси зі скаргою в порядку п.5 ч.1 ст.303 КПК України, із змісту якої вбачається, що 29.09.2025 року він подав до канцелярії відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ухвалу слідчого судді від 23.09.2025 року про скасування постанови слідчої про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №12023162470000204 від 04.02.2023 року за ч.2 ст.384 КК України. 02.10.2025 року слідчий СВ відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 повторно винесла постанову про відмову у задоволенні його заяви. Жодних доводів та обґрунтувань відмови слідчим у порушення вимог ст.110 КПК України у постанові не наведено. Вважає, що зазначена постанова є незаконною, передчасною та підлягає скасуванню.
У своїй скарзі заявник просить скасувати постанову слідчої ОСОБА_4 від 02.10.2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12023162470000204 від 04.02.2023 року, відвести слідчу ОСОБА_4 від здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023162470000204 від 04.02.2023 року та зобов'язати орган досудового розслідування при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023162470000204 від 04.02.2023 року у строк протягом 2 (двох) місяців з моменту постановлення ухвали, виконати слідчі дії по визначенню потерпілої особи та здійсненню його допиту.
Ухвалою від 23.10.2025 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим на 28.10.2025 року о 12:30 годин.
ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити, зазначивши, що постанова слідчого належним чином не обґрунтована та підлягає скасуванню. Розуміє, що питання про відвід слідчого, підлягає розгляду в окремому провадженні, тому в цій частині свою заяву просить залишити без розгляду.
Представник відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП України в Одеській області, повідомлений належним чином про час та місце розгляду скарги, до судового засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до вимог ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Статтею 26 КПК передбачено, що кримінальне провадження ґрунтується на засадах диспозитивності. Це означає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно з ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
За ч.1, ч.2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
При цьому очевидність та достатність таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному окремому випадку, виходячи з обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на прийняття відповідного рішення.
За ч.3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови.
Відповідно до ст.110 КПК України, постанова про відмову у визнанні потерпілим має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_3 29.09.2025 року звернувся до канцелярії відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області з ухвалою слідчого судді від 23.09.2025 року про скасування постанови слідчої про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №12023162470000204 від 04.02.2023 року за ч.2 ст.384 КК України. 02.10.2025 року слідчий СВ відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 повторно винесла постанову про відмову у задоволенні його заяви, посилаючись лише на те, що потерпілим від кримінального првопорушення, передбаченого ст.384 КК України, виходячі із назви статті може бути суд або інший уповноважений орган. Належного обгрунтування чому ОСОБА_3 не може бути потерпілим, постанова слідчого не містить, тому є неналежним чином вмотивованою.
Слідчий суддя констатує, що оскаржувана постанова містить загальні формулювання щодо безпідставності заявлених вимог, в ній відсутні дані про причинний зв'язок із можливими неправомірними діями та можливим заподіянням шкоди особі, які належним чином не обґрунтовані з посиланням на здобуті під час розслідування докази та норми процесуального закону. Вказані вище питання фактично не знайшли свого вирішення у постанові слідчого і як результат - законодавча вимога щодо вмотивованості постанови слідчого при її винесенні не була дотримана в повній мірі, з огляду на те, що у такому рішенні не зазначено вичерпних мотивів та причин відмови у визнанні заявника потерпілим.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що слідчим при прийняті рішення про відмову у визнанні потерпілим не виконанні вимоги КПК України, а тому за вище наведених обставин оскаржувану постанову про відмову у визнанні потерпілим необхідно скасувати.
Що стосується вимог скарги про відвід слідчого ОСОБА_4 від здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023162470000204 від 04.02.2023 року та зобов'язання органу досудового розслідування при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023162470000204 від 04.02.2023 року у строк протягом 2 (двох) місяців з моменту постановлення ухвали, виконати слідчі дії по визначенню потерпілої особи та здійсненню її допиту, то такі вимоги в межах оскарження рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим не можуть бути задоволенні у зв'язку з наступним.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Крім того, аналіз положень ст.303 КПК України, через призму положень ст.307 КПК України, вказує на те, що чинним КПК визначено не тільки вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а і способи такого оскарження, а саме: 1) рішення слідчого можуть бути оскарженні шляхом їх скасування, 2) дії шляхом зобов'язання їх припинити, 3) бездіяльність шляхом зобов'язання вчинити певну дію.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За такого, слідчий суддя, розглядаючи подану в порядку п.5 ч.1 ст.303 КПК України скаргу на рішення (постанову) слідчого про відмову у визнанні потерпілим, має право відповідно до визначених ст.307 КПК України повноважень лише скасувати оскаржене рішення слідчого або залишити скаргу без задоволення, в залежності від того, чи є таке рішення законним та обґрунтованим та чи допущене слідчим при його винесенні порушення прав, свобод та інтересів особи в кримінальному провадженні.
Натомість, слідчий суддя не має повноважень давати оцінку діям чи бездіяльності слідчого або зобов'язувати слідчого провести певні дії, оскільки предметом оскарження за п.5 ч.1 ст.303 КПК України може бути виключно рішення слідчого.
Вказана позиція також підтверджується аналізом положень ч.5 ст.40 КПК України, за якою слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. При цьому, відповідно до статей 36, 39, 40 КПК України вказівки слідчому щодо проведення слідчих дій мають право надавати лише прокурор чи керівник органу досудового розслідування.
Такі висновки слідчого судді узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 405/680/22, з яких вбачається, що «частина 2 статті 307 КПК визначає різні повноваження слідчого судді у випадку оскарження рішень, дій та бездіяльності сторони обвинувачення. При оскарженні дії або нездійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов'язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК)».
За такого, слідчий суддя, виходячи з наведених вище положень, в межах оскарження рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим не має повноважень надавати вказівки слідчому та зобов'язувати його прийняти конкретне рішення, а тому не можуть бути задоволені вимоги скарги в частині зобов'язання визнання потерпілим у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.77 цього Кодексу, слідчому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, та, відповідно до вимог ч.2 ст.81 КПК України, такий відвід розглядає слідчий суддя.
Відповідно до вимог КПК України розгляд скарг на дії слідчого та відвід слідчого регулюються різними розділами (главами) КПК. Також слідчий суддя враховує позицію скаржника, який просив питання про відвід слідчого під час розгляду його скарги залишити без розгляду.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги, проте частковому з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 3, 26, 55, 303 КПК України, слідчий суддя-,
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову слідчої ОСОБА_4 від 02.10.2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12023162470000204 від 04.02.2023 року- скасувати та зобов'язати слідчого розглянути клопотання ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні відповідно до вимог КПК України.
Інші вимоги скарги залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1