Справа № 505/2518/25
Провадження № 2/507/762/2025
Номер рядка звіту 40
"31" жовтня 2025 р. селище Любашівка
Любашівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Вужиловського О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Войковської І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
04 серпня 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 290285491 від 30 серпня 2024 року в розмірі 39780 грн. 00 коп.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30 серпня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 290285491 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит протягом 1826 днів та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відразу після вчинених дій відповідача, 30 серпня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 13000,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 що свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 290285491 від 30 серпня 2024 року становить 39780 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості по кредиту 13000 грн. 00 коп., 26780 грн. 00 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам.
28 січня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № МВ-ТП/19 предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 28 січня 2025 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
Тому, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 290285491 від 30 серпня 2024 року у розмірі 39780 грн. 00 коп., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.ст. 128-130 ЦПК України. Відповідач не надала суду відзив на позовну заяву та заяв про відкладення судового розгляду справи.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 08 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін.
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 30 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 290285491 (далі Договір).
Положеннями Договору передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Укравши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyyeo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з п. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За п. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З кредитного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 видно, що вказаний договір підписано ОСОБА_1 , одноразовим ідентифікатором UMYQ (а.с. 32).
Таким чином, позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) UMYQ, який був надісланий на вказаний ним номер телефону.
Також до договору долучено Правила та Паспорт споживчого кредиту, що його невід'ємною частиною.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами у розмірі 13000 грн на умовах, передбачених договором. Зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який зазначений ОСОБА_1 в заявці на отримання кредиту, відбулось 30 серпня 2024 року.
Згідно розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 39780 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості по кредиту 13000 грн. 00 коп., 26780 грн. 00 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
28 січня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № МВ-ТП/19 предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 28 січня 2025 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
Відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув надані кошти в строк, передбачений кредитним договором № 290285491.
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як зазначалося вище, позикодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак, в порушення положень договору позики та вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач користуючись коштами, наданими йому кредитором, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання, передбачені умовами договору щодо повернення отриманих коштів та не сплатив проценти за користування коштами, у зв'язку із чим у нього утворилася заборгованість за вищезазначеним правочином.
Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості, які здійснені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон плюс» в межах строку дії кредитного договору, не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказані розрахунки суд приймає до уваги як належні та допустимі докази. У спростування зазначених представником позивача доводів відповідач будь яких доказів не надав.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та, враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вищенаведеним кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір боргу відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 290285491 від 30 серпня 2024 року у сумі 39780 грн. 00 коп.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, укладений між адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій»; акт прийому передачі наданих послуг (даний акт є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги), з якого вбачаються перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: підготовка до розгляду справи - 4 год. - 1000 грн., 500 грн. підготовка повідомлення щодо наявної заборгованості, підготовка позовної заяви - 3500 грн., а всього 5000 грн.
Будь-яких заяв, клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не подано, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 137 ЦПК України унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 290285491 від 30 серпня 2024 року у розмірі - 39780 грн. 00 коп., а також судові витрати в сумі - 7422 грн. 40 коп., а всього - 47202 гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: 14017, Чернігівська область м. Чернігів вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: Вужиловський О.В.