Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/285/24
Провадження № 1-кп/506/10/25
30.10.2025селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши в залі судового засідання у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 03.01.2024 року за №12024161180000013 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Шепетівка Хмельницької області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, в шлюбі не перебуває, не працює, з середньою освітою, в порядку ст.89 КК України раніше не судимої,
про обвинуваченню у вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
за участю сторони обвинувачення
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
сторони захисту
обвинуваченої ОСОБА_3
31 грудня 2023 року близько 21 год ОСОБА_3 та ОСОБА_6 спільно вживали алкогольні напої у будинку по АДРЕСА_1 , що належить співмешканцю ОСОБА_3 - ОСОБА_7 . Останній, будучи невдоволеним вживанням ОСОБА_3 та ОСОБА_6 алкогольних напоїв , почав виганяти їх з будинку . Першою виштовхнув ОСОБА_6 , за нею ОСОБА_3 . ОСОБА_3 ,перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння , під час того, як ОСОБА_7 виштовхував її з будинку , не маючи на меті умисно заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_6 , яка знаходилася попереду неї і не передбачаючи наслідків такого настання, хоча повинна була і могла їх передбачити, штовхнула рукою ОСОБА_6 , яка також перебувала у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого остання впала , вдарившись при цьому правою плечовою кісткою, отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді закритого перелому тіла правої плечової кістки , що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 21 добу.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 у пред'явленому їй за ч.1 ст.122 КК України свою вину не визнала і повідомила, що у той день вона перебувала у будинку свого співмешканця ОСОБА_7 і разом з ОСОБА_6 , яка тимчасово проживала у них , вживали спиртні напої . Її співмешканець ОСОБА_7 взагалі не вживає спиртні напої і коли він побачив, що вони з ОСОБА_6 вже випили, він почав їх виганяти. Спочатку він виштовхав з будинку ОСОБА_6 , а слідом за останньою і її .Так як вона знала, що ОСОБА_7 , коли чимось невдоволений ,то може бути агресивним, поспішала війти з будинку. На ганку була ОСОБА_6 , і вона бажаючи швидше вийти з будинку , відштовхнула останню, не подумавши про те, що ОСОБА_6 вже у віці і також вже випивша , побігла з двору до сусіда. Так як на вулиці вже було темно, вона і не побачила, що трапилося з ОСОБА_6 . Додому в ту ніч вона не поверталася і залишилася ночувати у сусіда. Вночі їх телефонувала ОСОБА_8 та просила прийти допомогти їй сходити до туалету, але вона не пішла, бо боялася ОСОБА_7 . Про поламану руку ОСОБА_8 нічого їй не говорила. Вона шкодує, що настала такі наслідки, але навмисно ударів ОСОБА_6 вона не завдавала, тим більш ногою. Так , вона страждає на захворювання колінних суглобів, їй взагалі важко ходити і тому вдарити ногою вона б фізично, через стан здоров'я ,не змогла б.
Потерпіла ОСОБА_6 дала аналогічні пояснення, доповнивши, що 31 грудня 2023 року вони з ОСОБА_9 зовсім не сварилися, сиділи і трохи випивали., а потім ОСОБА_10 почав сваритися на них, виганяти з будинку .Спочатку виштовхав її , а за нею ОСОБА_11 цей момент ОСОБА_12 чи штовхнула , чи вдарила її , вона і не зрозуміла, від чого вона впала і, мабуть, втратила свідомість. Коли прийшла в себе , то виявила , що лежить на землі під будинком, поряд дерев'яна колода. Вона почала кликати на допомогу і ОСОБА_10 затягнув її до хати. В неї дуже боліла рука, тому пізніше викликали швидку і було встановлено, що у неї зламана рука. Потерпіла просила не карати суворо обвинувачену, вона їй вибачила .
Свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що 31 грудня 2023 року його співмешканка ОСОБА_3 у нього в будинку разом з ОСОБА_13 випивали, потім почали не то сваритися, не то про щось гучно розмовляти . Йому це не сподобалось і він вигнав їх обох з будинку - спочатку ОСОБА_6 , за нею ОСОБА_3 . Через деякий час вийшов і побачив , що ОСОБА_8 лежить на землі біля ганку. Він затягнув її у будинок .Всю ніч ОСОБА_8 спала , а вранці він викликав «Швидку» , бо вона скаржилася на сильний головний біль. ОСОБА_12 додому в ту ніч не повернулася і ,мабуть, вона ночувала у сусіда ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_15 суду повідом , що він вранці 01 січня 2024 року прибув за викликом на сильний головний біль. Жінка (як потім було встановлено - ОСОБА_8 ) лежала на ліжку , від неї був сильний запах перегару, скаржилася на головний біль, а потім і на біль в руці. Він виявив , що, очевидно, рука була зламана .Коли він спитав про обставини отримання травми ,то жінка плуталася у своїх поясненнях: то казала, що її побили, то казала, що не пам'ятає , що відбулося. ОСОБА_8 була доставлена у лікарню, а потім про подію була повідомлена поліція.
Свідок ОСОБА_16 повідомив, що близько 16.00 г 31 грудня 2023 року до нього в гості приходила ОСОБА_8 , вони трохи випивала, а потім остання пішла до ОСОБА_3 . Близько 21.00 г до нього прийшла ОСОБА_12 і сказала , що ОСОБА_10 посварився з ОСОБА_13 та виштовхав їх обох з будинку.
Судом також були досліджені письмові докази :
- рапорт чергового ВПД №2 Подільського РУП від 02 січня 2024 року про те, що надійшло повідомлення від чергової медсестри Подільської міської лікарні щодо звернення за медичною допомогою ОСОБА_6 , ОСОБА_17 перелом правої плечової кістки .Зі слів ОСОБА_6 , травму отримала при падінні в ніч з 31.12.2023 на 01.01.2024 року під час падіння від поштовху знайомої на ім'я ОСОБА_18 ( а.с. 56);
- протокол прийняття заяви від ОСОБА_6 від 02 січня 2024 року про те, що в ніч на 01 січня 2024 року вона перебувала в гостях у Інна , яка під час сварки штовхнула її , а потім вдарила ногою по тулубу /а.с. 57 ;
- протокол слідчого експерименту ,із відеозаписом , зі свідком ОСОБА_7 , який показав та розказав ,як саме він виштовхував ОСОБА_11 та ОСОБА_19 зі свого будинку 31 грудня 2023 року і як через деякий час затягнув до будинку ОСОБА_19 ,яка п'яна лежала на землі біля ганку ( а.с.65-66)
Згідно висновку експерта №12 від 17.01.2024 року, у ОСОБА_6 при зверненні були виявлені закритий перелом тіла плечової кістки . Вказане ушкодження утворилися від дій тупого (тупих) твердого предмету, індивідуальні особливості яких у пошкодження не відобразилися.
Такими предметами могли бути взуті ноги .Враховуючи дані медичної документації ,слід вважати, що всі зазначені ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою та могли бути спричинені 31 грудня 2023 року.
Закритий перелом правої плечової кістки не є небезпечним для життя та спричинили тривалий розлад здоров'я і за цими критеріями , згідно п.2.3.3 і п.4.6(м) «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995 р.) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №112 від 19 червня 2025 року , у ОСОБА_6 було виявлено ушкодження у виді закритого перелому правої плечової кістки . Вказане тілесні ушкодження могло утворитися внаслідок наступної дії травмуючих чинників ( «штовхнула потерпілу на землю та завдала правою ногою удар в область правого передпліччя..») Внаслідок даних дій в процесі падіння міг мати контакт правого плеча із твердим тупим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею - дерев'яним пнем , бордюром, сходинкою тощо. Не виключено, що плечова кістка могла зламатися як при прямому впливі травмуючої сили на ділянку плеча, де сформувався перелом, так і при непрямій травмі ( при падінні).Відповідно, не виключається можливість виникнення вказаного ушкодження в результаті удару (зокрема, при нанесенні ударів взутою ногою в ділянку плеча). Таким чином, враховуючи характер та локалізацію тілесного ушкодження у вигляді закритого перелому тіла правої плечової кістки, можна вважати цілком вірогідним його утворення внаслідок кількох травматичних впливів (падіння на тверду чи виступаючу поверхню - асфальт ,тротуарна плитка, дерев'яний пень тощо або удару у ділянку плеча (можливо, взутою ногою ) .
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченої слід кваліфікувати як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження .
Так , органами досудового розслідування не встановлено, а прокурором не доведено, що обвинувачена мала умисел на нанесення потерпілій невизначеного об'єму тілесних ушкоджень або саме середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Обставини , які передували отриманню потерпілою тілесних ушкоджень ,які вказані в обвинувальному акті, не відповідають обставинам, які встановлені у судовому засідання, Так, і обвинувачена, і потерпіла повідомили, що жодної сварки чи бійки між ними не було , а тілесні ушкодження отриманні потерпілою в процесі виштовхування ОСОБА_7 і потерпілої, і обвинуваченою з будинку . При цьому , і потерпіла , і обвинувачена були у стані алкогольного сп'яніння, що ними не заперечувалося. Так, потерпіла , яка значно менша за зростом та вагою від обвинуваченої , а також значно старша за віком від потерпілої, перебувала попереду від обвинуваченої , при цьому позаду обвинувачену виштовхував її співмешканець ОСОБА_7 , якого обвинувачена боялася, бо він був дуже агресивний. Обвинувачена стверджувала , що вона могла , втікаючи від співмешканця, відштовхнути потерпілу ,яка була на її шляху , але вона її не била , і тим більш, ногою, зважаючи на важке захворювання ніг.
При цьому потерпіла чітко не змогла повідомити , що завдала обвинувачена їй удар ногою. Так, потерпіла повідомила, що точно пам'ятає, що ОСОБА_12 штовхнула її , а далі вона вже не пам'ятає і не впевнена, що остання била її ногою.
При цьому судом взято до уваги , що відповідно до наданої обвинуваченою довідки КП «Хмельницька міська лікарня» , ОСОБА_3 встановлено діагноз: Двобічний гонартроз ІІ-ІІІ ст. Виражений больовий синдром.,
За інформацієї із мережі Інтернет , гонартроз - це дегенеративно-дистрофічне захворювання колінного суглоба. Друга назва хвороби - остеоартроз колін. Недуга має незапальну природу і часто призводить до інвалідизації.
Друга ступінь характеризується виникненням больових відчуттів , особливо після того, як довго стояти або ходити. Характерний хрускіт стає більш вираженим. З'являються проблеми з розгинанням і повним згинанням кінцівки. Виникає так звана стартова біль.
Може спостерігатися атрофія чотириголового м'яза стегна. Значно обмежується кут повного згинання та розгинання кінцівки в колінному суглобі. На рентгенівських знімках ясно видно значне звуження суглобової щілини і розростання остеофітів. Краї кісток «сплющуються».
На 3 стадії змінюється характер болю - вона посилюється і може проявлятися в спокої. В області суглоба часто виникає набряклість і локальне підвищення температури. Внаслідок можливої наявності в суглобі «суглобової миші» (осколків відколотих остеофітів) можуть виникати симптоми блокади суглоба. Вони проявляються гострим болем, що супроводжується відчуттям заклинювання.
Хворий в такому випадку може бути повністю позбавлений можливості самостійного пересування. Виникає деформація колінних суглобів зі зміною осі кінцівок, що добре видно на рентгенівських знімках. Може проявлятися нестабільність суглоба.
Отже, за наявності такого захворювання та пересування обвинуваченої за допомогою палички сумнівним є нанесення нею будь-яких ударів ногою.
Зазначена позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Протокол слідчого експерименту з обвинуваченою ОСОБА_3 не може бути взято до уваги, так як суд оцінує те показання обвинуваченої, які були надані безпосередньо у судовому засіданні.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Саме тому суд вважає , що відсутні належні та допустимі докази умисного нанесення обвинуваченою тілесних ушкоджень потерпілій.
Разом з тим, суд вважає , що дії обвинуваченої слід кваліфікувати як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, так як остання повинна була і могла передбачити наслідки свого поштовху щодо потерпілої, яка значно менша за зростом та вагою , чим обвинувачена, а також значно старша за віком від обвинуваченої .
Вина обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України , доведена повністю.
Приведений об'єм доказів суд визнає достатнім, самі докази допустимими, у зв'язку з чим вважає за можливе покласти їх в основу вироку відносно обвинуваченого .
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дотримання цієї вимоги виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності винуватості та право на захист.
Таким чином , перевірка судом вищеозначених доказів дозволяє суду зробити висновок про доведеність вини обвинуваченого у встановленому у судовому засіданні об'ємі.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення ,що відносяться згідно ч.4 ст.12 КК України до категорії нетяжких злочинів; також повною мірою вивчена особа обвинуваченого .
Судом, відповідно до ст.66 КК України, беруться до уваги обставини, які пом'якшують відповідальність обвинуваченої . Так , обвинувачена ОСОБА_3 кається у вчиненому, шкодує про наслідки свої дій, позитивно характеризується за місцем проживання , вважається такою, що є раніше не судимою,
Обставиною, яка обтяжує відповідальність обвинуваченої є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Перебування обвинуваченої в стані алкогольного сп'яніння в обвинувальному акті не зазначено як обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченої.
Судом прийнято до уваги висновок органу пробації щодо високого ризику повторного кримінального правопорушення та дуже високого ризику небезпеку для суспільства, про що зазначено у досудовій доповіді про обвинуваченої ОСОБА_3 , складеною органом пробації відповідно до положень ст.314-1 КПК України.
Статтями 50 і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Призначаючи покарання, суд дає оцінку всім обставинам даного кримінального провадження, враховуючи при цьому фактичні обставини справи, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, його характер та тяжкість, спосіб його вчинення, беручи до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, проаналізувавши докази кримінального провадження з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Тому суд, із врахуванням ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення , даних про особу обвинуваченої, обставин, які пом'якшують покарання, обставин скоєння кримінального правопорушення , якому передувала спільне вживання потерпілою та обвинуваченою спиртних напоїв , негативне відношення обвинуваченої до наслідків скоєного, позицію потерпілої ,яка просила суворо не карати обвинувачену , приходить до висновку, що покарання обвинуваченій ОСОБА_3 слід призначити у в межах санкцій ст. 128 КК України у виді обмеження волі , при цьому, враховуючи все вище викладене, а також беручи до уваги позицію прокурора та потерпілого, суд вважає, що виправлення останньої можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час іспитового строку та з покладенням на неї відповідних обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 , п. 2 ч.3 ст. 76 КК України, що, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 .
Арешт на майно не накладався, речові докази відсутні , процесуальні витрат відсутні , запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити покарання у виді 1 / одного / року обмеження волі.
Згідно із ст.75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покласти на неї обов'язки згідно із п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України :
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи ;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Подані прокурором до суду матеріали кримінального провадження №12024161180000013 зберігати разом зі справою протягом всього часу зберігання.
На вирок може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області протягом 30 діб з моменту проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя ОСОБА_1