Справа № 947/27637/25
Провадження № 1-кп/947/1138/25
31.10.2025 року місто Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарях с/з - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025163480000441 від 02.07.2025 року у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в порядку ст.89 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
ОСОБА_5 , 29.05.2025 року приблизно о 16 години 20 хвилин знаходячись в приміщенні магазину «Аврора», який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Євгена Чикаленка, буд. 67, побачив на полицях магазину різноманітні товари, які перебувають у відкритому доступі.
У цей час у ОСОБА_5 , який не має постійного джерела доходів, з метою особистого збагачення виник корисливий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна ТОВ «Вигідна покупка», а саме: шоколаду чорного «Е.Wedel» у кількості 10 одиниць, довгогубців комбінованих, бокорізів шліфованих, кави розчинної сублімованої «LeCafeGold» у кількості 2 одиниць, шоколаду молочного «E.Wedel» у кількості 4 одиниць, радіоприймача портативного «SENCOR SMARTON» у кількості 2 одиниць, пасатижів комбінованих.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 діючи в умовах воєнного стану введеного у зв'язку з агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (на час кримінального правопорушення дію якого подовжено в установленому Законом порядку) усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тимчасовою відсутністю уваги сторонніх осіб, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, знаходячись в приміщенні магазину «Аврора» взяв до рук та поклав до свого поліетиленового пакету, білого кольору шоколад чорний «Е.Wedel» у кількості 10 одиниць вартістю 646,60 гривень, довгогубців комбінованих вартістю 289,00 гривень, бокорізів шліфованих вартістю 234,00 гривень, кави розчинної сублімованої «LeCafeGold» у кількості 2 одиниць вартістю 565,04 гривень, шоколаду молочного «E.Wedel» у кількості 4 одиниць вартістю 616,00 гривень, радіоприймача портативного «SENCOR SMARTON» у кількості 2 одиниць 893,34 гривень, пасатижів комбінованих вартістю 368,00 гривень.
Після вчинення вищезазначених дій ОСОБА_5 направився в бік виходу з магазину, пройшовши повз зону касових апаратів покинув приміщення магазину «Аврора», розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши юридичній особі ТОВ «Вигідна покупка» майнову шкоду на загальну суму 3611 гривень 98 копійок.
Крім цього, ОСОБА_5 21.06.2025 приблизно о 13:30 год., діючи повторно, прийшов до вищевказаного магазину «Аврора» вдруге, та аналогічним способом діючи в умовах воєнного стану введеного у зв'язку з агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (на час кримінального правопорушення дію якого подовжено в установленому Законом порядку) повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тимчасовою відсутністю уваги сторонніх осіб, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, знаходячись в приміщенні магазину «Аврора» взяв до рук та поклав до свого поліетиленового пакету, білого кольору гаманецьмолодіжний у кількості 2 одиниць вартістю 780 гривень, гаманецьжіночийу кількості 2 одиниць вартістю 580,00 гривень, гаманець-зажим у кількості 2 одиниць вартістю 560,00 гривень, кави розчиної «ЯкобзКронат Голд» у кількості 2 одиниць вартістю 438,86 гривень, кави натуральної«Mason Cafe ЕspressoInten» у кількості 2 одиниць вартістю 998,00 гривень, шоколаду молочного «Wedel»у кількості 8 одиниць вартістю 530,64 гривень, поклав їх до свого поліетиленового пакету.
Після вчинення вищезазначених дій ОСОБА_5 направився в бік виходу з магазину, пройшовши повз зону касових апаратів, покинув приміщення магазину «Аврора», розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши юридичній особі ТОВ «Вигідна покупка» майнову шкоду на загальну суму 3887 гривень 50 копійок.
За таких обставин, своїми умисними діями ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану; та за ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та не заперечував щодо фактичних даних, встановлених у ході судового розгляду. Зі слів обвинуваченого, на момент подій він перебував у скрутному життєвому становищі, не мав постійного місця роботи та стабільного доходу, що негативно впливало на його майновий стан. Під час перебування у приміщенні магазину «Аврора» він діяв усвідомлено, розуміючи протиправність своїх дій, однак, перебуваючи під впливом тяжких особистих обставин, прийняв рішення таємно викрасти товари з метою їх подальшого використання для власних потреб. Обвинувачений пояснив, що усвідомлював протиправний характер свого вчинку, однак у момент вчинення дій керувався бажанням отримати матеріальні засоби для задоволення власних потреб. Після скоєного розпорядився викраденим на власний розсуд, шкоду визнав, однак не відшкодував, цивільний позов визнав у повному обсязі. ОСОБА_5 зазначив, що вчинив злочинні дії у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, спричиненим об'єктивними обставинами - він виїхав із міста Херсон, де проживав раніше, оскільки окупаційні війська рф здійснювали постійні обстріли міста, унаслідок чого він був змушений залишити місце проживання. Після переїзду до міста Одеси мешкав у напівпідвальному приміщенні, не мав сталих умов для проживання та засобів до існування, що, за його словами, і стало причиною вчинення злочину. Обвинувачений просив суд врахувати наведені обставини як прояв його складної життєвої ситуації та щире каяття при вирішенні питання про призначення покарання. Надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Беручи до уваги, що обвинувачений обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з'ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.
Суд роз'яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.
Під час судового розгляду суд з'ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв'язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.
Суд окремо роз'яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а саме - що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.
Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.
На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану; та кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану - доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із положень статті 50 Кримінального кодексу України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару за вчинене кримінальне правопорушення, але й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як самим винним, так і іншими особами.
Суд виходить із того, що покарання повинно бути справедливим, необхідним і достатнім для досягнення мети, передбаченої законом, та ґрунтуватися на принципах виваженості, індивідуалізації та співмірності. Відповідно до статті 65 КК України, при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення обвинуваченого та на умови життя його сім'ї.
З урахуванням правових позицій, висловлених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд виходить із того, що покарання має відповідати тяжкості злочину, обставинам його вчинення та особі винного, бути співмірним і справедливим, не перевищувати меж необхідного для досягнення цілей кари та виправлення. Пленум також звертає увагу судів на те, що призначення покарання повинно здійснюватися на основі всебічного, повного й об'єктивного з'ясування всіх даних про особу обвинуваченого, у поєднанні з оцінкою суспільної небезпечності вчиненого діяння.
Таким чином, суд, дотримуючись вимог статей 50, 65 КК України та положень вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, приходить до висновку, що при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому необхідно забезпечити баланс між суворістю реакції держави на злочин та цілями його виправлення, дотримуючись засад гуманізму, законності та справедливості.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Суд ураховує, що обвинувачений повністю визнав свою вину, не заперечував обставин, викладених в обвинувальному акті, добровільно надав показання, які відповідають фактичним даним та сприяли швидкому, повному і неупередженому судовому розгляду справи. Такі дії свідчать про усвідомлення ним протиправності власної поведінки, готовність нести відповідальність і прагнення до виправлення, що вказує на наявність передумов для позитивної ресоціалізації.
Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, посередню характеристику, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, пом'якшуючи обставини та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що призначення покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому, є необхідним і обґрунтованим. Такий вид покарання відповідає принципам виваженості та справедливості, забезпечує виконання мети покарання та слугує попередженням можливих злочинів у майбутньому як для обвинуваченого, так і для інших осіб.
Вирішуючи питання щодо тверджень сторони обвинувачення та захисту з приводу застосування до обвинуваченого звільнення від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в порядку статей 75 та 76 КК України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 75 Кримінального кодексу України, суд може звільнити особу від відбування покарання з випробуванням, якщо при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, суд, врахувавши тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення такої особи без реального відбування покарання.
Згідно зі статтею 76 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на особу покладаються визначені обов'язки, спрямовані на забезпечення контролю за її поведінкою та стимулювання до законослухняного способу життя. При цьому застосування зазначеного інституту є правом, а не обов'язком суду, що випливає з дискреційних повноважень суду у сфері кримінального судочинства. Така позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, відповідно до якої застосування чи незастосування ст. 75 КК України є результатом оцінки судом ступеня суспільної небезпечності вчиненого та особи обвинуваченого, і залежить від внутрішнього переконання суду, заснованого на всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи.
Оцінюючи доцільність звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком, суд бере до уваги такі фактичні та правові аспекти.
Обвинувачений вчинив два умисні злочини проти власності, передбачені ч.4 ст.185 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, що посягають на конституційно гарантоване право власності. При цьому обидва діяння вчинені в умовах воєнного стану, що істотно підвищує їх суспільну небезпечність. З огляду на це, суд констатує, що поведінка обвинуваченого свідчить про стійку кримінальну налаштованість та свідоме ігнорування вимог закону.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений вчинив повторну крадіжку менш ніж через місяць після першого злочину, тобто в період, коли мав можливість усвідомити протиправність своїх дій, але не скористався цією можливістю. Це свідчить про відсутність належних морально-вольових якостей, необхідних для самостійного утримання від протиправної поведінки без реального покарання.
Незважаючи на повне визнання вини та каяття, завдана майнова шкода на користь потерпілого ТОВ «Вигідна покупка» обвинуваченим не відшкодована, що свідчить про недостатній рівень усвідомлення ним наслідків своїх дій та відсутність активних дій, спрямованих на усунення заподіяної шкоди.
Суд ураховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий в порядку ст.89 КК України, проте його поведінка після вчинення першого злочину - вчинення другого аналогічного діяння - свідчить про нездатність утриматися від протиправної діяльності навіть після усвідомлення першої провини. Такі обставини не дають підстав вважати, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
З огляду на сукупність наведених обставин, суд дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_5 положень статей 75, 76 КК України не відповідатиме меті покарання, визначеній статтею 50 КК України. Надання обвинуваченому можливості уникнути реального відбування покарання в умовах, коли він повторно вчинив злочин та не відшкодував завдану шкоду, не забезпечить його виправлення та не матиме належного превентивного ефекту щодо запобігання подібним правопорушенням у майбутньому.
Враховуючи викладене, суд у межах наданих йому законом дискреційних повноважень та керуючись принципами законності, справедливості, виваженості й індивідуалізації покарання, приходить до переконання, що звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням є безпідставним і таким, що не відповідатиме меті покарання, визначеній статтею 50 Кримінального кодексу України.
Питання про речові докази, процесуальні витрати та цивільний позов суд вирішує в порядку ст.ст.100, 124, 129 КПК України.
Щодо вирішення цивільного позову.
Відповідно до положень статті 128 Кримінального процесуального кодексу України, цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред'явлений особою, якій завдано шкоди кримінальним правопорушенням, або її представником, та розглядається судом разом із кримінальною справою.
Згідно з частиною першою статті 129 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд зобов'язаний вирішити питання щодо задоволення цивільного позову або відмови в ньому повністю чи частково, залежно від доведеності розміру шкоди та наявності причинного зв'язку між злочином і заподіяною шкодою.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, представник потерпілого - ТОВ «Вигідна покупка» ОСОБА_8 подав цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, у розмірі 8 999,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що фактичний розмір заподіяної майнової шкоди становить 7 499,40 грн. Ця сума підтверджена належними і допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні, та узгоджується з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.
Відповідно до статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Однак принцип повного, але обґрунтованого відшкодування означає, що компенсації підлягає лише та шкода, яка реально підтверджена доказами у справі, без урахування гіпотетичних або не доведених збитків.
Таким чином, суд доходить висновку, що заявлена у цивільному позові сума у 8 999,00 грн не підтверджена належними доказами у повному обсязі, оскільки розмір фактично встановленої шкоди складає 7 499,40 грн, тобто менше на 1 499,60 грн.
У цій частині позовні вимоги підлягають відхиленню як необґрунтовані та недоведені.
Враховуючи викладене, суд визнає цивільний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме: стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Вигідна покупка» (код ЄДРПОУ 4113030363) грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у сумі 7 499 (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 40 копійок.
Щодо процесуальних витрат
Відповідно до статті 124 КПК України, у разі постановлення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати, пов'язані із залученням експертів.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що такі витрати становлять 1 696,32 грн, у зв'язку з чим суд ухвалює стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у вказаній сумі.
Щодо речових доказів
На підставі статті 100 КПК України, питання щодо речових доказів вирішується у вироку суду. Речовими доказами у цьому кримінальному провадженні є електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід і результати проведених слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
Враховуючи їх доказове значення та відсутність підстав для їх знищення чи повернення, суд вважає за доцільне зберігати зазначені електронні носії інформації у матеріалах кримінального провадження відповідно до вимог частини дев'ятої статті 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити показання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 , розраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 17.07.2025 року, згідно протоколу затримання в порядку ст.208 КПК України від 17.07.2025 року.
Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України,зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 термін його попереднього ув'язнення, з 17.07.2025 року по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов представника ТОВ «Вигідна покупка» ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Вигідна покупка» (ЄДРПОУ: 4113030363) грошові кошти в рахунок відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення на загальну суму у розмірі 7499, 49 гривень.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів на загальну суму 1696, 32 гривень.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) дій та процесуальних дій - зберігати в матеріалах кримінально провадження.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1