Справа № 1506/2229/2012
Провадження № 2/496/1234/25
28 жовтня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Сурженко К.І.
представника позивача - Плачинда К.О. ( в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 36927,83 доларів США та судовий збір у розмірі 2950 грн 27 к.
Свої вимоги мотивує тим, що 05.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №0Д07/02/2008/840-К/321, за яким останній одержав кредит в сумі 22023 доларів США на придбання автомобіля марки «CHEVROLET EPICA» з кінцевим терміном його повернення не пізніше 04.02.2015 року зі сплатою 14.4 % річних, які нараховуються банком за фактичну кількість днів у період на залишок заборгованості. В забезпечення повернення вказаного кредиту 05.02.2008 року з ОСОБА_4 був укладений договір поруки.
Позивач посилається на те, що боржник неналежним чином виконує своє зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків, а тому просить стягнути з нього та поручителя солідарно вказану заборгованість.
В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав та просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у валюті, якій надавався кредит, тобто у доларах США.
Відповідачі до судового засідання неодноразово не з'явились, хоча повідомлялись про день слухання справи належним чином, про що свідчать їх підписи в рекомендованих повідомленнях, про причини неявки суд не повідомили, а тому суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В статтях 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В судовому засіданні було встановлено, що 05.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір «Автопакет» №0Д07/02/2008/840-К/321, за яким останній одержав кредит в сумі 22023 доларів США на придбання автомобілю марки «CHEVROLET EPICA» з кінцевим терміном його повернення не пізніше 04.02.2015 року зі сплатою 14.4 % річних, які нараховуються банком за фактичну кількість днів у період на залишок заборгованості. (а.с. 8-13)
Відповідно до умов договору Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 22023,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 1.1). Ціль кредиту - на придбання автотранспортного засобу (п.п. 1.1.2). Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,4% відсотків річних. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день настання кредиту та не враховується день погашення кредиту (п.п.1.1.3.1). Комісія за розрахунки за цим договором складає 2% відсотків від суми Кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів (п.п. 1.1.3.2). Банк надає позичальнику Кредит з терміном погашення до 04 лютого 2015 року (п.п. 1.1.4). В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо погашення Кредиту/Кредитної лінії, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник передає в заставу Предмет застави, який належить заставодавцю на праві приватної власності. За домовленістю сторін вартість автотранспортного засобу складає 111220,00 гривень, що в еквіваленті складає 22023,00 доларів США.
Факт отримання відповідачем кредиту у розмірі 22023,00 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки №NL-9 від 05 лютого 2008 року. (а.с. 14)
З метою забезпечення виконання зобов'язання по поверненню кредиту з відповідачкою ОСОБА_4 05.02.2008 року був укладений договір поруки за яким вона (поручитель) на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язанням ОСОБА_3 .
Відповідно п. 4.2.5 Кредитного договору Кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій та інших платежів, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» було укладено договір відступлення прав вимоги №GL48N7180_A_3 від 04.08.2020 року, згідно з умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги позичальника, в тому числі за кредитний договором №0Д07/02/2008/840-К/321 від 05.02.2008 року. (а.с. 96-97)
Між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_A102 20.08.2020 року, згідно з умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги позичальника, в тому числі за кредитним договором №0Д07/02/2008/840-К/321 від 05.02.2008 року. (а.с. 101-102)
Між «ТОВ ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення прав вимоги № б/н, згідно з умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги позичальника, в тому числі за кредитним договором №0Д07/02/2008/840-К/321 від 05.02.2008 року. (а.с. 106-107)
Підтвердженням належного виконання договорів відступлення прав вимоги є наявність реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються та боржників/поручителів/дебіторів за такими договорами (а.с. 98-100, 103-105, 108-110), а також платіжні доручення перерахування грошових коштів за договорами відступлення прав вимоги: платіжне доручення № 1 від 06.07.2020 року, яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» перераховано ПАТ КБ «Надра» грошові кошти у сумі 188900625,00 грн; платіжне доручення, яким ТОВ «Фінанс Проперті Груп» перераховано грошові кошти ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» грошові кошти: № 154 від 21.08.2020 року у сумі 431905,60 грн, № 141 від 06.08.2020 року у сумі 5000000,00 грн, № 105 від 23.06.2020 року у сумі 2300000,00 грн, № 106 від 24.06.2020 року у сумі 1700000,00 грн, № 130 від 24.07.2020 року у сумі 5000000,00 грн, № 131 від 24.07.2020 року у сумі 5000000,00 грн, № 134 від 31.07.2020 року у сумі 4000000,00 грн, № 144 від 13.08.2020 року у сумі 2500000,00 грн; платіжне доручення № 46 від 24.07.2020 року, яким ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перераховано ТОВ Фінанс Проперті Груп» грошові кошти у сумі 6944950,00 грн. (а.с. 113-119)
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а відповідно до ч. 2 вказаної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Звернувшись з позовною заявою до суду про стягнення заборгованості, позивач в односторонньому порядку автоматично змінив умови, порядок та строк дії кредитного договору. Відповідно настає строк виконання договору, а рішення суду, згідно якого з позичальника стягується сума кредиту чи його частина, або звертається стягнення на забезпечене майно по такому кредиту, є підтвердженням таких змін.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Своє зобов'язання по поверненню кредиту відповідач не виконує неналежним чином і станом на 23.12.2011 року заборгованість склала: 36 927, 83 долари США, в тому числі: заборгованість за кредитом - 20 439,99 доларів США; по відсоткам - 9 780,04 доларів США; пеня за порушення сплати кредиту - 4 505,50 доларів США; штраф -2 202,30 доларів США.
В порушення вказаних вимог боржник ОСОБА_3 не виконує умови кредитного договору, гроші та нараховані відсотки не повертає, тобто не належним чином виконує зобов'язання, а тому повинен повернути заборгованість з нарахованими відсотками та штрафними санкціями.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а тому обов'язок по поверненню кредитних коштів необхідно покласти на позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 .
Разом з тим, суд не погоджується з нарахуванням позивачем заборгованості пені за порушення сплати кредиту в розмірі 4 505,50 доларів США, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої - третьої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Покладення на боржника додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розділом 5 Кредитного договору встановлена відповідальність сторін.
У разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних платіжних платежів по погашенню Кредиту/Кредитної лінії, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення (п. 5.1). У разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1, 4.3.2,4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього Договору, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% відсотків від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1 цього Договору, за кожен випадок (п. 5.2).
Аналіз наведених умов кредитного договору дає підстави для висновку, що пеня і штраф передбачені як відповідальність позичальника за порушення зобов'язань щодо порушення строків та умов виконання грошового зобов'язання перед банком.
З наданого банком розрахунку заборгованості убачається, що пеня нарахована за період з 21.08.2008 року до 21.12.2011 року на суму заборгованості та складає 4509,41 доларів США, а штраф нарахований за один випадок прострочення оплати процентів за користування кредитом та складає 2202,30 доларів США. (а.с. 5-6)
Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за один і той самий період суперечить положенням статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 761/32393/14, від 14 листопада 2018 року у справі № 199/13926/13, від 06 грудня 2018 року у справі № 201/13681/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 511/1041/14-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 207/5010/15-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 296/9078/15-ц, на неврахування яких судами попередніх інстанцій посилався заявник у касаційній скарзі.
Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 2-685/10 (провадження № 61-15423св19) зазначив, що "у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6- 2003цс15 відсутній висновок про те, який вид неустойки (штраф чи пеню) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору. Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру".
Зважаючи на те, що за одне і те саме порушення заборонено притягнення до подвійної відповідальності, суд дійшов висновку про відмову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в задоволенні позову щодо стягнення з відповідачів заборгованості пені за порушення сплати кредиту в розмірі 4 505,50 доларів США.
Відповідно до правових висновків, зазначених в рішенні Великої Палати Вехновного суду від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу правових норм (чинних на момент виникнення зазначених правовідносин) можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Ураховуючи те, що відповідачі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконали, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернули, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором № 0Д07/02/2008/840-К/321 від 05.02.2008 року яка складає: 32422,33 долари США, в тому числі: заборгованість за кредитом - 20 439,99 доларів США; по відсоткам - 9 780,04 доларів США; штраф - 2 202,30 доларів США, яку і слід стягнути солідарно з відповідачів.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, заява № 63566/00).
Відповідно до інформації відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_4 12.03.2020 року змінила прізвище на ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 30.08.2020 року змінив прізвище на ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 169-170)
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, а саме долара США, встановлених Національним банком України станом на 04.05.2012 року (день подачі до суду позовної заяви), відношення 1 долара США до валюти гривня складає 798 грн 99 к.
Як вбачається з наданого платіжного доручення № 632 від 03.04.2012 року (а.с. 23), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2950 грн 27 к., а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідачки підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 2590 грн 31 к. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 25905117 грн 45 к. х 2950 грн 27 к./29504966 грн 89 к.). При цьому суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 543, 553, 554, 598, 599, 610, 611, 615, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором «Автопакет» № 0Д07/02/2008/840-К/321 від 05.02.2008 року яка складає: 32422,33 долари США, в тому числі: заборгованість за кредитом - 20 439,99 доларів США; по відсоткам - 9 780,04 доларів США; штраф - 2 202,30 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір 2590 грн 31 к. в рівних частках з кожного.
В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення пені за порушення сплати кредиту - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Повний текст рішення складено 28.10.2025 року.
Суддя Л.О. Пендюра