Справа № 495/9423/24
№ провадження 2/495/1935/2025
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
21 жовтня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Тюпа Є.С.,
Справа № 495/9423/24
Позивача - особисто ОСОБА_1 ,
Неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, виконавчий комітет Білгород - Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,
представника третьої особи - Завгороднюк В.О.,
14 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, виконавчий комітет Білгород - Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути судові витрати.
Стислий виклад позиції позивача
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 19.11.2019 року.
В шлюбі у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07.07.2020 року шлюб між ними було розірвано.
Вона є власником будинку по АДРЕСА_1 .
Вона разом з дітьми, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Вона перебуває на обліку в Білгород - Дністровському центрі зайнятості та працює по найму. Всі діти повністю знаходяться на її утриманні.
Білгород - Дністровський міськрайонний суд наказом від 04.01.2023 року зобов'язав ОСОБА_3 сплачувати аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів його заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, до досягнення ним повноліття.
Батько має задовільний стан здоров'я, постійний дохід, проходить службу в армії за контрактом.
Окрім сплати аліментів, батько не виявляє бажання познайомитися з сином, спілкуватися з ним.
Піклування про дітей лягло на неї.
Батько дитини в садочку не з'являється, сином не цікавиться, контакт з вихователем відсутній.
Вважає, що батько самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, тому з вказаних вище підстав вона і звернулася до суду з даним позовом.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі.
15 жовтня 2024 року Ухвалою судді Боярського О.О., провадження у зазначеній справі було відкрито.
22 квітня 2025 року відповідно до розпорядження № 905 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.
22.04.2025 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначена суддя Прийомова О.Ю.
29.04.2025 Ухвалою судді вказана справа прийнята до провадження з призначенням підготовчого розгляду справи.
28.05.2025 Ухвалою суду підготовче провадження було закрито з призначенням справи до її судового розгляду по сутті.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, просить суд їх задовольнити, зазначаючи, що батько дитини нею не цікавиться, не допомагає.
В судовому засіданні представник третьої особи органу опіки та піклування, не заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача та повідомила суд про те, що підтримує висновок органу опіки та піклування.
В судовому засіданні малолітня дитина ОСОБА_5 пояснив, що батька бачив по телефону, спілкувався з ним, дуже хоче щоб у нього був батько, бажає його бачити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Зі згоди позивача, суд ухвалою на місці, постановив розглядати справу за відсутність відповідача, перейти до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280 - 281 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Вислухавши позивача по справі, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що дійсно відповідач по справі відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 8)
Позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 07 липня 2020 року. (а.с. 16)
Відповідно до довідки від 25.09.2024 № 04.1-29/1573, Старокозацької сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але проживає по АДРЕСА_2 , склад сім'ї: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 14).
Відповідно до судового наказу від 04 січня 2023 року, стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.12.2022 року та до досягнення ОСОБА_2 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
У відповідності до ч.4,5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Так, у відповідності до наявного в матеріалах справи Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради від 12.12.2024 року виконавчий комітет Білгород - Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування, заключає, вважати доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку зазначено, що за результатами розгляду комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку що, оскільки батько протягом життя дитини не приймає участь у його вихованні, ухиляється від утримання дитини, при відсутності підстав, що унеможливлювали виконання батьком батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Нормативне обґрунтування.
При розгляді справи, суд враховує вимоги ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного Кодексу України про те, що регулювання сімейних відношень має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У силу положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей , поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини.
Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. Пунктами 15,16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В постанові ВС від 09 листопада 2020 року, справа № 753/9433/17, ВС зазначив: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.»
В Постанові від 17 червня 2021 року, справа № 466/9380/17 ВС зазначив наступне: «Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».
Оцінка аргументів сторін, Висновки суду.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько (мати) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
У справі відсутні докази застосування до відповідача ОСОБА_3 заходів впливу у вигляді попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що батько ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо нього.
З матеріалів справи взагалі не можливо встановити, які неправомірні дії ним вчиняються щодо дитини, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позивач не довела та не надала суду доказів, у чому полягає захист інтересів дитини, шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків, а також, що неналежне виконання ним батьківських обов'язків створює загрозу життю та здоров'ю дитини.
Відповідно до п. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18(провадження № 61-13690св20).
У даній конкретній справі, суд вважає висновок виконавчого комітету недостатньо обґрунтованим, при надані висновку не враховані найкращі інтереси дитини, не доведено яким чином позбавлення батьківських прав батька дитини буде відповідати її інтересам, він не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батька батьківських прав, якими він керувався при прийнятті рішення (свідоме нехтування батьківськими обов'язками, яке має систематичний та постійний характер; не проявлення інтересу до дитини; особа батька становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №638/6919/16-ц, Постанові КЦС ВС від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22).
В постанові КЦС ВС від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18, зазначено, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 (провадження № 61-18610св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 (провадження № 61-1682св22), від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 (провадження № 61-7357св21)).
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» у рішенні від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.
Розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі №344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі №645/731/18, від 29.01.2020 року у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі №640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі №331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі №631/2406/15-ц, справа № 553/449/20 від 04.04.2024.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Як зазначила позивач підставою для позбавлення батьківських прав відповідача є заборгованість по сплаті аліментів, яка утворилась за 2024 рік, батько перестав сплачувати аліменти на утримання дитини.
Так дійсно в судовому засіданні встановлено, що боржник ОСОБА_3 проходив службу у в/ч НОМЕР_4 в період часу з березня 2023 по 21.02.2024 та отримував дохід. Починаючи з 22.02.2024 по теперішній час ОСОБА_3 перебуває у розшуку, тому утворилась заборгованість по сплаті аліментів за 2024 рік.
Суд вважає, що наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. (Постанова Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 204/1199/16-ц)
Як пояснила дитина в судовому засіданні він спілкується з батьком по телефону, бажає спілкуватися з батьком, дуже хоче щоб батько у нього був.
Суд враховує поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, по відношенню до дитини, того, що він наразі знаходиться у розшуку та з ним втрачений зв'язок, неналежне виконання ним батьківських обов'язків, які встановлені виконавчим комітетом Білгород - Дністровської міської ради, та вважає, що його слід попередити, що у разі продовження такої поведінки він буде позбавлений батьківських прав.
Таким чином, з урахуванням обставин справи, того що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, судом встановлено, що в теперішній час відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, тому вважає за необхідне в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, виконавчий комітет Білгород - Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.
Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Покласти на службу у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських обов'язків.
Розподіл судових витрат
Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За умовами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з недоведеністю позовних вимог позивача, вимога щодо стягнення з відповідача на її користь витрат по сплаті судового збору також задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 164 ч.1,2 165 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 83, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, виконавчий комітет Білгород - Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Покласти на службу у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських обов'язків.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, виконавчий комітет Білгород - Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ: 04056799, адреса: Одеська область, Білгород - Дністровський район, м. Білгород - Дністровський, вул. Михайлівська, 56.
Повний текст рішення складений 30 жовтня 2025 року.
Суддя: