Номер провадження: 22-ц/813/6102/25
Справа № 522/8024/25-Е
Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.
Доповідач Сегеда С. М.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дімітріу Вікторія Валеріївна, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2025 року про відмову у забезпечені позову ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР'Я БУДОВА», Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства «БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Споживчого товариства «СУЗІР'Я ПЛЮС» про захист прав споживачів, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна,
встановив:
14.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Споживчого товариства (далі - СТ) «СУЗІР'Я БУДОВА», Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства (далі - КП) ««БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «УВГП-Система», ТОВ «БАУБУД» , СТ «СУЗІР'Я ПЛЮС» про захист прав споживачів, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Крім того, 20.05.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дімітріу В.В. подала заяву про забезпечення позову, та просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 92,9 м2, розташовану на 3 поверсі, реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6122.20 згідно Технічного паспорту від 30.09.2024 р.; нежитлове приміщення (комору) № 1024, загальною площею 4,1 м2, розташованого на 3 поверсі, реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6482.71, за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 ) (будівельна адреса), що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057 за адресою: АДРЕСА_3 .
В обґрунтування заяви зазначено, що з урахуванням предмету позову, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі його задоволення з огляду на очевидний характер загрози майну, а саме, можливістю його відчуження (передання, продаж тощо) на користь інших осіб. Оскільки, предметом спору є визнання права власності, зазначене свідчить про те, що захід забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна (квартири АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення № 1206) нерозривно пов'язаний із предметом спору, а тому, застосування таких видів заходу забезпечення є належним заходом забезпечення позову.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.05.2025 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дімітріу В.В. про забезпечення позову було відмовлено (а.с.71-72).
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дімітріу В.В. просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на спірне нерухоме майно, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.78-83).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому сдуовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.186-189).
Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не було надано доказів щодо утруднення чи неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог (а.с.71-72).
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Так, із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір про право власності стосовно нерухомого майна, в саме: кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 92,9 м2, розташовану на 3 поверсі, реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6122.20 згідно Технічного паспорту від 30.09.2024 року та нежитлове приміщення (комора) № НОМЕР_1 , загальною площею 4,1 м2, розташовану на 3 поверсі, реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6482.71, за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 ) (будівельна адреса), що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:44:001:0057, розташований за адресою: АДРЕСА_3 - а.с.2-30.
Тобто предметом позовних вимог є саме нерухоме майно, яке є спірним і виходячи з матеріалів справи і думки позивача може бути передано іншим особам, чим можуть бути порушені права позивача у майбутньому, що в свою чергу може призвести до утруднення чи неможливості виконання судового рішення в майбутньому у разі задоволення позовних вимог.
При цьому колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер.
З підстав викладеного, апеляційний суд зазначає, що в даному випадку неприйняття відповідних заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку відчуження вказаного нерухомого майна, на яке позивач просив накласти арешт, а також слід врахувати той факт, що набуття права власності іншими особами на спірне нерухоме майно під час розгляду справи поставить позивача в суттєво менш сприятливе становище.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на викладене, та враховуючи, що суд першої інстанції всі вищевикладені обставини не врахував, та прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати і прийняти постанову про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку вирішується питання щодо забезпечення позову. За таких обставин, питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, може бути вирішено під час розгляду справи по суті заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.4 ч.1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дімітріу Вікторія Валеріївна, задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2025 року про відмову у забезпечені позову скасувати.
Ухвалити постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни про забезпечення позову ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР'Я БУДОВА», Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства «БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Споживчого товариства «СУЗІР'Я ПЛЮС» про захист прав споживачів, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , згідно Технічного паспорту від 30.09.2024 року, та на нежитлове приміщення (комору) № НОМЕР_1 , загальною площею 4,1 м2, розташованого на 3 поверсі, реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6482.71, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (будівельна адреса), що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:44:001:0057 за адресою: АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_5 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.10.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький