Номер провадження: 22-ц/813/4223/25
Справа № 522/10547/24
Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.
Доповідач Комлева О. С.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Монастирна (Мурадян) Інга Олександрівна на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2025 року, постановленого під головуванням судді Ярема Х.С., повний текст рішення складений 30 січня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, в якому просила визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №97/00027 від 09.12.1997 року а саме квартири, загальною площею 65,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 09 грудня 1997 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від імені та інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , 1992 року народження та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 через Чорноморську товарну біржу дійсним.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 09.12.1997 року вона, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 купили на товарній біржі у продавців ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та в інтересах ОСОБА_7 , в рівних частинах квартиру АДРЕСА_2 . Право власності на квартиру зареєстроване в Одеському МБТІ. Вчинити будь-які дії з квартирою неможливо, оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.
Ухвалою суду провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_6 було закрито, у зв'язку з тим що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Монастирна (Мурадян) І.О., представник ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 28 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 160-167).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Монастирної (Мурадян) І.О., представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 09.12.1997 року на Чорноморській товарній біржі укладено договір №97/00027 купівлі-продажу за яким ОСОБА_1 , яка є членом біржі, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 купили у ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , які є членами біржі, в рівних частках квартиру АДРЕСА_2 .
Квартира належала продавцям на праві спільної часткової власності (п.3 Договору), а саме 43/100 належало ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_7 в рівних частках, а 57/100 належали ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в рівних частках (а.с. 8).
Продаж вчинено за 36 480 грн., які отримані продавцями до підписання даного договору (п.6 Договору). В п. 9 Договору зазначено, що відповідно до ст. 227 ЦК України даний договір підлягає реєстрації в МБТІ м. Одеси.
В договорі зазначено, що він на виконання вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» зареєстрований на товарній біржі в «Журналі реєстрації біржових операції з нерухомістю» 09.12.1997 року за №97/00027. В договорі зазначено, що він подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
Договір зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 30.12.1997 на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підстава реєстрації - договір купівлі-продажу №97/00027 від 09.12.1997 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (актовий запис про смерть № 5484, складений Відділом ДРАЦС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси).
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в розмір частки 43/100 в рівних частках, а також 57/100 частко належало ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в рівних частках (а.с. 8).
09 грудня 1997 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , 1992 року з одного боку та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, на Чорноморській товарній біржі за №97.
Однак, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним (01.07.2024 року) ОСОБА_7 , 1992 року, була вже повнолітньою.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не визначив коло відповідачів, тобто не вжив відповідних заходів та розглянув справу без участі неналежних співвідповідачів, що є порушенням норм процесуального права.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
Згідно з цивільним процесуальним законом суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості визначити суб'єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд.
Оскільки, на стадії апеляційного провадження цивільно-процесуальним кодексом не передбачено залучення до участі в справі відповідачів та співвідповідачів, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції розглядаючи справу не встановив коло відповідачів, розглянувши справу без участі ОСОБА_7 , як стороною правочину, яка на момент укладення договору купівлі-продажу 09.12.1997 року була неповнолітньою та в інтересах якої діяла її мати - ОСОБА_3 , однак наразі є повнолітньою особою.
За наведених підстав, колегія суддів приходить висновку про залишення без змін резолютивної частини рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позову, однак у зв'язку з помилково визначеними мотивами такої відмови, оскаржуване судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає зміні у мотивувальній частині.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Монастирна (Мурадян) Інга Олександрівна - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2025 року- змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 31 жовтня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ С.М. Сегеда