Номер провадження: 22-ц/813/6256/25
Справа № 509/2009/25
Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.
Доповідач Сегеда С. М.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 травня 2025 року, повний текст якого складено 26 травня 2025 року та ухваленого під головуванням судді Гандзія Д.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» про розірвання персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу та стягнення цільового та вступного внесків,
встановив:
22.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу (далі - ОК) «АРТ ВІЛЛЬ» про розірвання персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу та стягнення цільового та вступного внесків, а саме просив суд:
- розірвати персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-17-09/00003 від 10.02.2022 року, укладений між позивачем та відповідачем та стягнути з ОК «АРТ ВІЛЛЬ» внесені цільовий внесок у розмірі 205 131,70 грн. та вступний внесок у розмірі 4555,90 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 10.02.2022 року між ОСОБА_1 та ОК «АРТ ВІЛЛЬ» було укладено Персональний Меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-17-09/00003.
На виконання умов договору, 10.02.2022 року на рахунок відповідача позивачем було внесено цільовий та вступний внесок у розмірі 205 131,70 грн. та 4 555,90 грн., відповідно.
Згідно п. 4.2 Меморандуму строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію - до І-го кварталу 2025 року.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав умови персонального меморандуму, будинок не збудований і не введений в експлуатацію, позивачпросив задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.05.2025 року позов ОСОБА_1 було задоволено.
Розірвано персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-17-09/00003 від 10.02.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОК «АРТ ВІЛЛЬ».
Стягнуто з ОК «АРТ ВІЛЛЬ» на користь ОСОБА_1 цільовий внесок у розмірі 205 131,70 грн. та вступний внесок у розмірі 45 55,90 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1677,50 грн. (а.с.65-70).
В апеляційній скарзі ОК «АРТ ВІЛЛЬ» ставить питання про скасування рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.05.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.74-79).
Представник позивача адвокат Ткаченко Б.Р. подав заяву, в якій просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін (а.с.111).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.100-101).
21.10.2025 року, тобто в день слухання даної справи та після 32 хвилин після призначенння її до розгляду, представник ОК «АРТ ВІЛЛЬ» Гаврилюк Х.С. звернулася із заявою про відкладення розгляду справи та призначення в подальшому судових засідань в режимі відеоконференції. Проте, ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.10.2025 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено з підстав її необґрунтованості (а.с.106, 113-114).
Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач сплатив на користь відповідача цільовий внесок у розмірі 205 131,70 грн. та вступний внесок у розмірі 4555,90 грн., проте відповідач ОК «АРТ ВІЛЛЬ»не приступив до виконання своєї частини обов'язків, так як об'єкт будівництва не введений в експлуатацію і будівництво його не розпочалось, пропущені строки вводу об'єкта в експлуатацію, об'єкт будівництва не будується.
З цих підстав, суд дійшов правильного висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав, шляхом розірвання персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу, укладеного між сторонами та стягнення з відповідача на користь позивача цільового внеску у розмірі 205131,70 грн. та вступного внеску у сумі 4555,90 грн. (а.с.65-70).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2022 року між ОСОБА_1 та ОК «АРТ ВІЛЛЬ» було укладено Персональний Меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-17-09/00003.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 персональний меморандум за своєю правовою
суттю є двостороннім правочином, який визначає істотні умови взаємодії Кооперативу та Асоційованого члену, спрямованої на досягнення передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу та задоволення потреб Асоційованого члена, який у повному обсязі вніс Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок. Потреби Асоційованого члена задовольняються шляхом виникнення у останнього, за результатами членства у Кооперативі та виконання вимог Меморандуму, Права Асоційованого члена, передбаченого Меморандумом. Відносини між Асоційованим членом та Кооперативом регулюються діючим законодавством України Меморандумом та Статутом Кооперативу. Меморандум укладений Сторонами з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб Асоційованого члена шляхом виникнення у нього Права Асоційованого члена, передбаченого цим Меморандумом, та створення можливості зареєструвати право власності Асоційованого члена на Об'єкт нерухомості у майбутньому.
У п. 3.1 Меморандуму зазначено, що позивач взяв на себе зобов'язання по внесенню вступного та цільового внеску, в відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання досягти мети діяльності із задоволення позивача правом на об'єкт нерухомості - квартири, будівельною площею 37,51 кв.м., будівельний номер 03, у секції № 17, 9-й поверх.
На виконання умов договору, позивачем 10.02.2022 року на рахунок відповідача було внесено цільовий та вступний внесок у розмірі 205 131,70 грн. та 4 555,90 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.6-7).
Згідно п. 4.2 Меморандуму строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію - до І-го кварталу 2025 року (а.с.8-15).
Станом на 21.04.2025 року - дату звернення позивача із даним позовом до суду, будівництво об'єкту нерухомості не ведеться, будинок не збудований і не введений в експлуатацію.
Будь-яких доказів протилежного відповідачем - апелянтом у справі надано не було.
Однією з підстав розірвання договору - є істотне порушення стороною цього договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
В даному випадку, позивач не зможе розраховувати на отримання бажаного, оскільки об'єкт будівництва навіть не почав будуватись відповідачем на протязі тривалого часу - понад трьох років.
Ухвалюючи судове рішення, суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
У п. 3 ч. 3 цієї статті зазначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку про те, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.
Отже, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі № 537/4259/15-ц.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем умови договору були виконані, однак ОК «АРТ ВІЛЛЬ» умови договору виконано не було, будинок не був збудований та не зданий в експлуатацію, внаслідок чогопозивач не зможе розраховувати на отримання бажаного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позову.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенція зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 травня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.10.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева