Номер провадження: 22-ц/813/5107/25
Справа № 494/307/25
Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю.
Доповідач Комлева О. С.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дубіни Олександра Анатолійовича, представника ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року, постановленого під головуванням судді Панчишина А.Ю., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив встановити факт перебування його на утриманні свого брата ОСОБА_1 , на дату його загибелі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своєї заяви заявник, зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час несення військової служби загинув його брат - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить корінець сповіщення про смерть, виданий 09.06.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 .
Також заявник зазначив, що починаючи з 11.09.2013 року по 05.12.2018 року заявник відбував покарання в державній установі «Одеська виправна колонія (№14)». Після звільнення він проживав разом зі своїм братом за адресою: АДРЕСА_1 . У 2021 році ОСОБА_2 отримав 72 000 грн. за надання в оренду земельної ділянки, а потім, влітку 2022 року, за ці кошти купив будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому вони в подальшому і проживали до моменту смерті брата. Оскільки, у 2022 році брата заявника було призвано на військову службу, він не встиг оформити право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник тривалий термін відбував покарання, йому було важко влаштуватися на роботу, оскільки роботодавці не хотіли брати на роботу через наявність судимості, тому він був на повному утримання свого брата ОСОБА_1 до моменту його смерті. Після смерті брата він залишився без засобів існування, тому він звернувся до Пенсійного фонду України в м. Березівка із заявою про отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника. 14.06.2024 року Пенсійним фондом України в Одеській області було винесено відмову в призначенні пенсії, оскільки не було надано підтвердження, що він дійсно перебував на утриманні свого брата до моменту його смерті. Брат заявника, перебуваючи на військовій службі, отримував заробітну плату та частину коштів передавав ОСОБА_1 , також брат оплачував комунальні послуги, купував для них продукти та все необхідне у побуті.
ОСОБА_1 зазначав, що факт того, що він проживав разом з братом та перебував на його повному утриманні підтверджується довідками виданими Михайло-Олександрівським старостинським округом від 13.09.2023 року № 3/336 та від 22.09.2023 року № 3/358.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Дубіна О.А., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції передчасно відмовив у задоволені заяви, оскільки неповно з'ясував обставини справи та не викликав в судове засідання свідка за його заявою, який міг би підтвердити факт перебування заявника на утриманні його рідного брата.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 21 жовтня 2025 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській областіне з'явився, був сповіщений належним чином (а.с. 107, 108 зв.б.).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання та які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Дубіни О.А., представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з паспорту № НОМЕР_2 . Його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з витягу з реєстру територіальної громади від 25.09.2023 року.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації народження за №00041298257 від 07.09.2023 року.
З корінця сповіщення про смерть (загибель) від 09.062023 за №284 року адресованого ОСОБА_4 вбачається, що її племінник сержант ОСОБА_1 , 1981 року народження, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу по мобілізації 20 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , який вважався зниклим безвісти, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу населеного пункту Олександрівка, Херсонського району, Херсонської області.
Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно довідки Михайло-Олександрівського Старостинського округу від 13.09.2023 року №3/336 вбачається, що дійсно громадянин ОСОБА_1 12.02.1989 року проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Михайло-Олександрівського Старостинського округу від 22.09.2023 року №3/358 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 в приміщенні літньої кухні, яке надавав в користування нині покійний брат - ОСОБА_1 . ОСОБА_1 за даною адресою перебував один, два рази на місяць на вихідні.
Згідно довідки про звільнення серія ОДС №15878 вбачається, що ОСОБА_1 відбував покарання в Державній установі «Одеська виправна колонія №14» з 11.09.2013 року по 05.12.2018 року.
Відповідно до розписки від 12.11.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав орендну плату від ФГ «Клещенко С.П.» за земельний пай загальною сумою 72000 грн.
Згідно рішення Березівського районного суду Одеської області від 01.10.2024 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є сином ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що надані заявником докази є недостатніми для встановлення факту його перебування на утриманні ОСОБА_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті, оскільки ці докази не містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт перебування на його утриманні.
Однак, з такими висновками суду колегія суддів не погоджується, за таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно із законом такі факти створюють юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) викладено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні рідного брата ОСОБА_1 , призваного на військову службу по мобілізації 20 березня 2022 року, який вважався зниклим безвісти, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу населеного пункту Олександрівка, Херсонського району, Херсонської області, ОСОБА_1 посилався на те, що після смерті брата він залишився без засобів існування, тому він звернувся до Пенсійного фонду України в м. Березівка із заявою про отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника, у призначені та отримані якої йому було відмовлено.
Тобто, із поданої до суду заяви вбачається, що встановлення такого факту ОСОБА_1 необхідно для призначення пенсії.
Заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні померлого годувальника ОСОБА_1 пред'явив до суду у порядку її розгляду за правилами окремого провадження.
Отже, із поданої заяви вбачається спір про право, оскільки спір пов'язаний із призначенням та отриманням пенсії.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 470/914/24.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені заяви, поданої в порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви вбачається спір про право.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ст. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню, з залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Дубіни Олександра Анатолійовича, представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року - скасувати.
Ухвалити постанову.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 31 жовтня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда