Номер провадження: 22-ц/813/5614/25
Справа № 523/19030/24
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Сегеда С. М.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Аліної С.С., про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гайдаржи Євгенія Олександрівна, про встановлення родинних відносин,
встановив:
14.11.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гайдаржи Є.О., звернулись до суду із заявою про встановлення родинних відносин.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.11.2024 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було залишено без розгляду (а.с.22-23).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставлять питання про скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21.11.2024 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.28-31).
У відзиві на апеляційну скаргу приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гайдаржи Є.О. просить апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного судового рішення (а.с.50).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.47,54-55).
Апеляційним судом також було прийнято до уваги клопотання приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гайдаржи Є.О. у відзиві на апеляційну скаргу, в якому остання просила розглянути справу без її участі (а.с.48-50).
Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Залишаючи заяву про встановлення факту без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку йде мова про спір про право (а.с.22-23).
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 цієї статті встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту :
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Із заяви про встановлення факту родинних відносин вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком, а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В актових записах про народження вказаних дочок до укладання ними шлюбу, помилково було записан замість прізвища « ОСОБА_5 » як « ОСОБА_6 » та те, що обидві доньки кровного споріднення з батьками ОСОБА_5 по батьківській лінії.
Необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, заявниками обґрунтована тим, що вони мають намір подарувати своїм донькам квартиру, яка належить заявникам на праві власності та зазначені розбіжності в написанні прізвищ батьків « ОСОБА_5 » та прізвищ доньок до укладання шлюбів « ОСОБА_6 » можуть позбавити нотаріуса (а в подальшому - і органи державної податкової служби) можливості встановити І-й ступінь споріднення між сторонами договору дарування, що може мати наслідком необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб - 5% та відповідно - військового збору, з вартості кожного отриманого в дарунок об'єкта нерухомого майна чи його частки (а.с.1-4).
Тобто, в даному випадку йдеться мова лише про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, необхідного для укладання договору дарування, без спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням.
Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що в даному випадку має місце спір про право та залишив заяву про встановлення факту без розгляду.
Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що за змістом ст.ст. 2, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або порушених, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спосіб захисту має бути ефективним.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційної скарги надали суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню, ухвала суду від 21.11.2024 року - скасуванню, з ухваленням постанови про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2024 року про залишення заяви без розглядускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.10.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева