Номер провадження: 22-ц/813/2879/25
Справа № 509/3843/19
Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.
Доповідач Комлева О. С.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ставніченка Максима Віталійовича, представника ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року, постановленого під головуванням судді Кочко В.К., у цивільній справі за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, -
У липні 2019 року заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління звернувся до суду з позовом до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, в якому просив:
- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 726909 на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:004:3961, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.05.2011 року №284-VI;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління зі складанням акту приймання-передавання земельну ділянку загальною площею 0,0200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:004:3961:
- стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1986 року серії Б №032344 Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області надано в постійне та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка АДРЕСА_2 ( НОМЕР_1 ) площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
Частина вказаної земельної ділянки військового містечка площею 7,7330 га, за адресою: АДРЕСА_3 , на якій розміщено будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », перебуває на обліку в КЕВ м. Одеса.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005 року, будівлі та споруди БВ «Авіаремонтник» на праві державної власності належать державному підприємству Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс».
Водночас 17.07.2007 року Молодіжненська сільська рада прийняла рішення №774-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеса земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного» з порушенням вимог закону, а саме без отримання від власника земель оборони Кабінету Міністрів України згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою військового містечка ІНФОРМАЦІЯ_2 (2).
Отже, рішення Молодіжненської сільської ради №774-V є незаконним, грубо порушує право державної власності на землю та спричиняє шкоду інтересам державі.
У зв'язку з викладеним, 13 липня 2016 року Військова прокуратура Південного регіону України подала до Господарського суду Одеської області позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси до Молодіжненської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення №774-V, повернення незаконно вилученої земельної ділянки (справа №916/1900/16).
Під час розгляду судом справи №916/1900/16 Молодіжненська сільська рада долучила до її матеріалів копії рішень сільської ради щодо спірної земельної ділянки, прийнятих після її незаконного вилучення із земель Міністерства оборони України.
Так, рішенням Молодіжненської сільської ради від 30.03.2011 року №1930-V надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України членам ОК «Дачне товариство «Авіаремонтник» (61 особі).
Згодом на підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 30.05.2011 року №284-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність гр. України членам ОК «ДТ «Авіаремонтник» згідно з додатком (всього 61 особа) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 » передано земельні ділянки загальною площею 1,22 га безоплатно у власність громадян та видано їм державні акти на землю.
Так, на підставі рішення від 30.05.2011 року №284-VI громадянину ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЛ №726909 від 22.03.2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3961 (за адресою: АДРЕСА_1 ), яка була незаконно вилучена із земель Міністерства оборони України.
Отже, з метою фактичного захисту прав та законних інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеса, виникла необхідність у визнанні недійсним Державного акта серії ЯЛ №726909 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5123782000:02:004:3961, на підставі якого громадянин ОСОБА_1 незаконно отримав право власності на частину земельної ділянки військового містечка площею 0,0200 га, та витребування вказаної земельної ділянки.
05 лютого 2020 року Військова прокуратура Південного регіону України перейменована на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону.
Ухвалою суду від 27 червня 2023 року відповідач Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області замінена на відповідача Великодолинську селищну раду Одеського району Одеської області.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління задоволений.
Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ №726909 на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:004:3961, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.05.2011 року №284-VI.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління зі складанням акту приймання-передавання земельну ділянку загальною площею 0,0200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:004:3961.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Ставніченко М.В., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повинна була звертатись до суду в інтересах держави як самостійний позивач, або відповідні органи як самостійні позивачі без участі прокурора.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем і не повинен нести відповідальність за помилки, допущені органами місцевого самоврядування, які були допущені при відведені земельної ділянки.
Також апелянт вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу, прокурор Свентицький І.С. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, та безпідставність доводів апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу, Мартинюк О.М., яка діє від імені Кабінету Міністрів України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для його скасування, а рішення суду законним та таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання, призначене на 21 жовтня 2025 року представник Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, Гострік О.І., його представник адвокат Ставніченко М.В. не з'явились, були сповіщені належним чином (а.с. 19, 20, 22 т. 4).
Ухвалою суду за заявою адвоката Ставніченка М.В., представника ОСОБА_1 у справі була призначена відеоконференція поза межами приміщення суду, однак в призначене судове засідання адвокат Ставніченко М.В. не вийшов на зв'язок.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання та які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Біховської М.Ю., Дідуха С.П., представника МОУ, Корчевського М.Ю., представника КЕУ, Мартинюк О.М., представника КМУ, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1986 року серії Б № 032344 Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області надано в постійне та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 ) площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району, Одеської області.
Частина вказаної земельної ділянки військового містечка площею 7,7330 га, за адресою: АДРЕСА_3 , на якій розміщено будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », перебуває на обліку в КЕВ м. Одеса.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005 року, будівлі та споруди БВ «Авіаремонтник» на праві державної власності належать державному підприємству Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс».
Згідно зі ст.ст. 77, 78, 84 ЗК України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» вищевказані землі належать за формою власності до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони.
Водночас 17.07.2007 року Молодіжненська сільська рада прийняла рішення № 774-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеса земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного» (далі - рішення № 774-V) з порушенням вимог ст. 77, 84, 143 ЗК України (без отримання від власника земель оборони - Кабінету Міністрів України згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою військового містечка Іллічівськ 1(2).
Отже, рішення Молодіжненської сільської ради № 774-V є незаконним, грубо порушує право державної власності на землю та спричиняє шкоду інтересам державі.
У зв'язку з викладеним, 13 липня 2016 року Військова прокуратура Південного регіону України подала до Господарського суду Одеської області позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси до Молодіжненської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 774-V, повернення незаконно вилученої земельної ділянки (справа № 916/1900/16).
Під час розгляду судом справи № 916/1900/16 Молодіжненська сільська рада долучила до її матеріалів копії рішень сільської ради щодо спірної земельної ділянки, прийнятих після її незаконного вилучення із земель Міністерства оборони України.
Так, рішенням Молодіжненської сільської ради від 30.03.2011 року № 1930-V надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України - членам ОК «Дачне товариство «Авіаремонтник» (61 особі).
Згодом на підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 30.05.2011 року № 284-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність гр. України - членам ОК «ДТ «Авіаремонтник» згідно з додатком (всього 61 особа) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 » (далі - рішення від 30.05.2011 № 284-VI) передано земельні ділянки загальною площею 1,22 га безоплатно у власність громадян та видано їм державні акти на землю.
Так, на підставі рішення від 30.05.2011 № 284-VI громадянину ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЛ № 726909 від 22.03.2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3961 (за адресою: АДРЕСА_1 ), яка була незаконно вилучена із земель Міністерства оборони України.
Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1900/16 від 15.02.2017 року, яке залишено в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007 року №774-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного». Зобов'язано Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області повернути державі в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси шляхом складання Акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 6,2930 га, вилучену Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007 року №774-V.
Частина 4 ст. 81 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Задовольняючи позов заступника військового прокурора Південного регіону України, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.
Статтями 2,19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Частинами першою та другою ст. 116 ЗК України, визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, садівництва та ін., у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування.
Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України.
Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Згідно із частиною третьою ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 2 ЗК України, закріплено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на види. Одним із яких є землі оборони.
Згідно ст. 70 ЗК України, землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.
Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов обґрунтованого висновку про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:004:3961, оскільки ОСОБА_1 незаконно володіє нею, також суд на законних підставах визнав недійсним державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, який був виданий ОСОБА_1 .
Щодо строків позовної давності, судом зазначено наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Фактично це строк для захисту порушеного права в судовому порядку.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З зазначеного вбачається, що початок перебігу позовної давності це фактично момент виникнення в особи права на судовий позов.
Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, він втілює «право на суд», яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», п. 50 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 52 рішення у справі «Меньшакова проти України»).
Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті «права на суд», системного тлумачення ст.ст. 256, 261 ЦК України та ст.ст. 175, 185 ЦПК України, початок перебігу позовної давності слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обидві обставини: і про порушення свого права, і про особу, яка його порушила.
Судом вірно встановлено, що до звернення прокуратури 13.07.2016 року до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання незаконним, скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007 року №774-V та відкриття провадження у справі №916/1900/16, Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України не були проінформовані про незаконне вилучення Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області земельної ділянки оборонного відомства площею 7,7330 га, про надання частини вказаної ділянки площею 0,0200 га у приватну власність ОСОБА_1 , вони не знали і не могли довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а тому строк позовної давності позивачем при подачі даного позову не пропущений і поданий в межах трирічного строку, передбаченого ст. 257 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог заступника військового прокурора Південного регіону України, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги адвоката Ставніченка М.В., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повинна була звертатись до суду в інтересах держави як самостійний позивач, або відповідні органи як самостійні позивачі без участі прокурора, колегія суддів залишає без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України, у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.
Згідно зі ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює чи неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
З матеріалів справи вбачається, що такими органами у спірних правовідносинах є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України, в інтересах яких прокуратура на законних підставах звернулася до суду з позовом.
Крім того органи, в інтересах яких подано позов у цій справі, наявність підстав для представництва прокурором у суді не оскаржували, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в їх особі не висловлювали.
Доводи про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем і не повинен нести відповідальність за помилки, допущені органами місцевого самоврядування, які були допущені при відведені земельної ділянки, колегія суддів відхиляє, оскільки вилучення Молодіжненською сільською радою спірної земельної ділянки відбулося з порушенням норм законодавства та вказана земельна ділянка незаконно була надана у власність ОСОБА_1 .
Доводи про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України не знали і не могли довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а тому строк позовної давності позивачем при подачі даного позову не пропущений і поданий в межах трирічного строку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Ставніченка Максима Віталійовича, представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 31 жовтня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда