Справа № 493/1321/25
Провадження № 2/493/760/25
28 жовтня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Волошина І.С.
секретаря судового засідання Доскоч А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
за участю представника відповідачів - адвоката Танірвердієва Асим Довлат огли (в режимі відеоконференції)
КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, стягнення суми заборгованості у розмірі 63306,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2675 від 24.04.2019 року на суму 145000,00 грн. на реконструкцію житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 10 років, зі сплатою 3% річних за користування кредитом.
З метою забезпечення належного виконання кредитного договору №2674 від 24.04.2019 року між КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №846 від 24.04.2019 року.
КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» повністю виконав умови кредитного договору шляхом перерахування коштів ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними дорученнями №76 від 25.04.2019 року, №81 від 07.05.2019 року, №139 від 15.05.2019 року.
Відповідач ОСОБА_1 припинив належним чином виконувати умови кредитного договору починаючи з грудня 2023 року. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобов'язань за кредитним договором в останнього станом на 30.06.2025 року наявна прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3783,00 грн. та за відсотками за користування кредитом в розмірі 6698,57 грн.
Отже зобов'язання по поверненню кредитних коштів ОСОБА_1 не виконує, що є порушенням умов кредитного договору та законних прав позивача.
У зв'язку з чим КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» просить розірвати кредитний договір № 2675 від 24.04.2019 року та солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредиту в сумі 52825,00 грн., заборгованість з простроченого тіла кредиту в сумі 3783,00 грн. та заборгованість по відсоткам в сумі 6698,57 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою судді від 18.07.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
11.08.2025 року від представника відповідачів до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому він зазначає, що позов є безпідставним оскільки станом на день подання позову відповідачем ОСОБА_1 сплачено 127551,72 грн. за кредитним договором №2675 від 24.04.2019 року, тому у нього не тільки відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, а й ним взагалі виконано свої обов'язки наперед. Крім того, представник зазначає, що навіть якщо у ОСОБА_1 була б заборгованість перед КП «ОФПІЖБ НА СЕЛІ» - це не є безумовною підставою для судового розірвання кредитного договору від 24.04.2019 № 2675 із застосуванням відповідних наслідків. Враховуючи викладене, представник відповідачів просив суд відмовити у задоволенні позову КП «ОФПІЖБ НА СЕЛІ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору і стягнення коштів, а також стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
22.09.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява, в якій зазначено, що КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» не визнає квитанцію до прибуткового касового ордеру № 127 від 13.05.2019 року, оскільки фактично 30000,00 грн. на підставі вказаного документа на розрахункові рахунки, що відкрито на ім'я КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 2675 від 24.04.2019 року не надходили. Крім того, станом на час подання позову позичальник за кредитним договором № 2675 від 24.04.2019 року прострочив 18 платежів зі сплати відсотків за користування кредитом. При цьому, ні умови кредитного договору, ні норми матеріального права, що регулюють кредитні правовідносини, не звільняють позичальника від зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом у випадку наявності оплати не за графіком платежів, оскільки переплата відповідно до вимог ст. 534 ЦК України спрямовується на тіло кредиту, внаслідок чого, оплата відсотків здійснюється щомісячно з урахуванням суми залишку непогашеного тіла кредиту. Оскільки квитанцію до прибуткового касового ордеру № 127 від 13.05.2019 року, як вбачається з цього документу виписав ОСОБА_3 , тому представник позивача просив залучити дану особу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні співвідповідачів. Враховуючи викладене, представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.
Ухвалою суду від 28.10.2025 року представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні співвідповідачів, ОСОБА_3 .
В судовому засіданні представник відповідачів просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що станом на день подання позову ОСОБА_1 за кредитним договором сплачено 127551,72 грн., що підтверджується доданими квитанціями. Отже у ОСОБА_1 не тільки відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, а й ним взагалі виконано свої обов'язки на роки наперед. Крім того позивач не довів обставини, що дають підстави для розірвання договору відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, а саме: істотність порушення відповідачем умов договору; завдання позивачу шкоди, внаслідок якої позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, тому у задоволенні позову слід відмовити. Також просив суд стягнути з позивача на користь відповідачів витрати на правову допомогу у сумі 40000 грн.
Суд, дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні у справі докази, заслухавши думку представника відповідачів, встановив такі фактичні обставини справи.
Між КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2675 від 24.04.2019 року на суму 70000,00 грн. для реконструкції житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 10 років, зі сплатою 3% річних за користування кредитом, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору.
В додатку №1 від 24.04.2019 року до Кредитного договору сторони погодили графік термінів виконання етапів реконструкції.
Згідно графіку покриття кредиту від 24.04.2019 року, погашення кредиту здійснюється грошовими коштами в рівних частинах щоквартально до 2029 року.
Як вбачається з копії додаткового договору №1 від 06.05.2019 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору №2675 від 24.04.2019 року суму кредиту було збільшено на 75000,00 грн. та визначено загальний розмір 145000,00 грн.
Додатками №1-1 та №2-1 від 06.05.2019 року сторони погодили Графік термінів виконання етапів реконструкції та Графік покриття кредиту і з врахуванням збільшення суми кредиту.
КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» повністю виконав умови кредитного договору шляхом перерахування коштів ОСОБА_1 на банківський рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями №76 від 25.04.2019 року, №81 від 07.05.2019 року та №139 від 15.05.2019 року.
З метою забезпечення належного виконання кредитного договору №2674 від 24.04.2019 року між КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №846 від 24.04.2019 року, відповідно до якого, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відповідати за виконання зобов'язань ОСОБА_1 щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій та пені.
У зв'язку з порушенням графіку погашення кредиту ОСОБА_1 утворилася заборгованість з простроченого тіла кредиту - 3783,00 грн. та заборгованість по відсоткам - 6698,57 грн., що вбачається з Карти позичальника станом на 30.06.2025 року.
Згідно карти позичальника станом на 30.06.2025 року сплачено заборгованість по кредиту в сумі 97551,72 грн., для закриття договору необхідно сплатити 63178,93 грн.
З наданих представником відповідачів копій квитанцій вбачається, що станом на день подання позову ОСОБА_1 за кредитним договором № 2675 від 24.04.2019 сплачено - 127551,72 грн, що підтверджується квитанціями: від 13.05.2019 на 30000 грн; від 17.05.2019 на 20000 грн; від 19.06.2019 на 2574,72 грн; від 02.08.2019 на 235 грн; від 06.08.2019 на 2843 грн; від 06.09.2019 на 230 грн; від 08.10.2019 на 235 грн; від 08.11.2019 на 2589 грн; від 17.12.2019 на 220 грн; від 17.01.2020 на 220 грн; від 10.02.2020 на 220 грн; від 04.03.2020 на 3900 грн; від 22.04.2020 на 216 грн; від 15.05.2020 на 208 грн; від 10.06.2020 на 3902 грн; від 29.09.2020 на 4225 грн; від 09.10.2020 на 199 грн; від 10.12.2020 на 4042 грн; від 25.01.2021 на 190 грн; від 08.02.2021 на 190 грн; від 18.03.2021 на 3881 грн; від 23.04.2021 на 190 грн; від 13.05.2021 на 190 грн; від 16.06.2021 на 3864 грн; від 15.09.2021 на 4124 грн; від 19.11.2021 на 3992 грн; від 08.12.2021 на 150 грн; від 18.01.2022 на 149 грн; від 21.03.2022 на 3945 грн; від 19.05.2022 на 282 грн; від 14.06.2022 на 3833 грн; від 12.07.2022 на 130 грн; від 17.08.2022 на 3817 грн; від 25.10.2022 на 130 грн; від 22.12.2022 на 2895 грн; від 05.10.2023 на 15738 грн; від 29.12.2023 на 3803 грн.
Вирішуючи спірне питання суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Змістом ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України є наслідком невиконання або неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За умовами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.
Положеннями ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. У відповідності до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що за кредитним договором № 2675 від 24.04.2019 року відповідач ОСОБА_1 отримав від КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» кредит у розмірі 145000,00 грн. на термін 10 років зі сплатою 3% річних за користування кредитом.
Позивач вважає, що позичальник не сумлінно виконував прийняті зобов'язання, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Пунктом 4.2. Договору Фонд наділений правом на розірвання договору, на дострокове погашення кредиту.
Суд наголошує, що звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
Поняття розірвання договору та вимога про дострокове повернення сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені ними правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору (гл. 50 ЦК України).
Верховним Судом у постанові від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19 зазначено: «Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Такий висновок зробив Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, від 14 жовтня 2014 року у справі № 3- 143гс14.
Дослідивши докази надані сторонами, судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично отримав кредит у розмірі 145000 грн., належним чином не виконував усі умови кредитного договору відповідно до графіку погашення кредиту, що змусило позивача звернутися до суду, однак враховуючи, що строк дії договору триває до 2029 року і дії відповідача не спричинили суттєвої шкоди інтересам позивача, тому підстави для його розірвання відсутні.
Згідно з п. 4.2 кредитного договору від 24.04.2019 № 2675 позивач має право розірвати відповідний договір і вимагати дострокового погашення кредиту.
Водночас згідно з наведеним вище висновком Верховного Суду недостатньо лише наявності у договорі умови про його розірвання внаслідок порушення узгоджених умов і факту такого порушення.
Оскільки позивач не довів обставин, що дають підстави для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, а саме: істотність порушення відповідачем умов договору; завдання позивачеві шкоди, внаслідок якої позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити
Як вбачається з наданих представником відповідачів копій квитанцій станом на день подання позову ОСОБА_1 за кредитним договором № 2675 від 24.04.2019 сплачено - 127551,72 грн, що підтверджується квитанціями: від 13.05.2019 на 30000 грн; від 17.05.2019 на 20000 грн; від 19.06.2019 на 2574,72 грн; від 02.08.2019 на 235 грн; від 06.08.2019 на 2843 грн; від 06.09.2019 на 230 грн; від 08.10.2019 на 235 грн; від 08.11.2019 на 2589 грн; від 17.12.2019 на 220 грн; від 17.01.2020 на 220 грн; від 10.02.2020 на 220 грн; від 04.03.2020 на 3900 грн; від 22.04.2020 на 216 грн; від 15.05.2020 на 208 грн; від 10.06.2020 на 3902 грн; від 29.09.2020 на 4225 грн; від 09.10.2020 на 199 грн; від 10.12.2020 на 4042 грн; від 25.01.2021 на 190 грн; від 08.02.2021 на 190 грн; від 18.03.2021 на 3881 грн; від 23.04.2021 на 190 грн; від 13.05.2021 на 190 грн; від 16.06.2021 на 3864 грн; від 15.09.2021 на 4124 грн; від 19.11.2021 на 3992 грн; від 08.12.2021 на 150 грн; від 18.01.2022 на 149 грн; від 21.03.2022 на 3945 грн; від 19.05.2022 на 282 грн; від 14.06.2022 на 3833 грн; від 12.07.2022 на 130 грн; від 17.08.2022 на 3817 грн; від 25.10.2022 на 130 грн; від 22.12.2022 на 2895 грн; від 05.10.2023 на 15738 грн; від 29.12.2023 на 3803 грн.
Всі надходження коштів по цих квитанціях співпадають із сумами коштів, які відображені позивачем у Карті позичальника ОСОБА_1 як сплачені, окрім квитанції до прибуткового касового ордера № 127 від 13.05.2019 року на суму 30000,00 грн., яка позивачем не зарахована як сплачена сума кредиту по договору №2675 від 24.04.2019 року.
Доводи позивача про неврахування ним квитанції до прибуткового касового ордера № 127 від 13.05.2019 року на суму 30000,00 грн. у зв'язку з тим, що фактично вказана сума на підставі вказаного документа на розрахункові рахунки, що відкрито на ім'я КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 2675 від 24.04.2019 року не надходили, є безпідставними, оскільки умовами кредитного договору не вказано, що саме на розрахунковий рахунок кошти мають бути сплачені тільки через банківську установу.
Крім того, з копії квитанції до прибуткового касового ордера № 136 від 17.05.2019 року на суму 20000,00 грн. вбачається, що даний документ містить печатку фонду та підпис головного бухгалтера ОСОБА_3 , та сума коштів по якій зарахована позивачем як сплата по кредиту і відповідно відображена у Карті позичальника ОСОБА_1 , що свідчить що позивач в такий спосіб приймав кошти на погашення кредиту. Позивач ніяких заперечень з приводу достовірності та дійсності цього документу не висловлював.
З копії квитанції до прибуткового касового ордера № 127 від 13.05.2019 року на суму 30000,00 грн., яку позивач не врахував в рахунок погашення кредиту ОСОБА_1 вбачається, що даний документ містить печатку фонду та підпис головного бухгалтера ОСОБА_3 , що підтверджує факт отримання посадовою особою позивача коштів у зазначеній сумі від відповідача ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту по договору № 2675 від 24.04.2019 року. Позивач ніяких доказів щодо недійсності даної квитанції суду не надано.
Таким чином, позивачем не надано доказів того, що саме з вини ОСОБА_1 , а не іншої особи ці кошти не поступили на розрахунковий рахунок позивача. В свою чергу відповідач ОСОБА_1 надав як належний та допустимий доказ сплати ним в рахунок погашення кредиту квитанцію до прибуткового касового ордера № 127 від 13.05.2019 року на суму 30000,00 грн., з врахуванням якої вбачається, що у відповідача ОСОБА_1 станом на 30.06.2025 року не тільки відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, а й ним взагалі виконано свої зобов'язання по погашенню кредиту наперед, що узгоджується з п.3.3.1 кредитного договору від 24.04.2019 № 2675.
Тому, не врахування позивачем квитанції до прибуткового касового ордера № 127 від 13.05.2019 року на суму 30000,00 грн., дають суду підстави для спростування розрахунку заборгованості наданого позивачем, нового розрахунку із врахуванням всіх квитанцій по сплаті кредиту позивачем не надано.
З огляду на встановлені фактичні обставини та з урахуванням положень законодавства стосовно врегулювання кредитних правовідносин, наведених вище, суд при вирішенні питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, прийшов до висновку про відмову і в цій частині в позові, оскільки станом на 30.06.2025 року позичальник ОСОБА_1 погасив кредит та відсотки по кредитному договорі № 2675 від 24.04.2019 року навіть в більшому розмірі з випередженням погодженого Графіку покриття кредиту (додаток 2-1 від 06.05.2019 року до кредитного договору №2675 від 24.04.2019 року).
Щодо стягнення понесених сторонами судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №1350 від 25.06.2025 року. Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд залишає судові витрати по сплаті судового збору за позивачем.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 ч.2 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі № 823/2638/19 дійшов висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 по справі № 826/2689/15 наголосив на тому, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Верховний Суд у постанові від 08.04.2019 по справі № 922/619/19 вказав, що суд позбавлений можливості самостійно (без клопотання сторони, що заперечує проти стягнення витрат) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц стверджує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підтвердження понесених відповідачами витрат на правничу допомогу, представником відповідачів подано до суду: Договір про надання правової допомоги № 20/01/25-Ш від 20.01.2025 року, Додаткову угоду №08/25-Ш від 05.08.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 20/01/25-Ш від 20.01.2025 року; Договір про надання правової допомоги № 20/01/25-Ц від 20.01.2025 року, Додаткову угоду №08/25-Ц від 05.08.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 20/01/25-Ц від 20.01.2025 року, відповідно до яких АО «ЛЕГІСТ» в особі учасника ОСОБА_4 відповідачам надано послуги на загальну суму 40000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» не підлягають задоволенню, отже з позивача належить стягнути на користь відповідачів витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Комунального підприємства «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», ЄДРПОУ 25042554, адреса: вул. Канатна, 83, каб. 1003, м. Одеса, 65012, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Стягнути з Комунального підприємства «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», ЄДРПОУ 25042554, адреса: вул. Канатна, 83, каб. 1003, м. Одеса, 65012, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 31.10.2025 року.