Номер провадження: 22-ц/813/4850/25
Справа № 495/1874/19
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
15.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності, виселення,
встановив:
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала вказана вище цивільна справа за позовом ОСОБА_7
31 січня 2025 представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Шавров І.І. подав до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2019 року по цій цивільній справі, яка обґрунтована тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року скасовано рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2023 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Однак, судом не вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2019 року та заходи зустрічного забезпечення, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_4 . Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2019 року, а саме: скасовано заборону відчуження садового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:002:0033), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано заборону державним реєстраторам вчиняти дії, направлені на відчуження садового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:002:0033), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Шаврова І.І.
Так суд першої інстанції залишив поза увагою, що представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Шавров І.І. просив вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову, шляхом ухвалення додаткового рішення, крім того безпідставно не вирішив питання скасування заходів зустрічного забезпечення позову.
Окремо скаржник зауважує про те, що потреба у застосованих заходах забезпечення позову не відпала, оскільки постанова Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року наразі оскаржується позивачами у касаційному порядку.
У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Латій О.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримала.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, із заявами (клопотаннями) про відкладення розгляду справи не звертався, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Латій О.В. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує про таке.
Ухвала суду в мотивована тим, що на час подання відповідачем вказаної вище заяви та її розгляд судом рішення суду по зазначеній вище справі про відмову у задоволенні позову набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вказаним нормам, з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною 7 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно вимог ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України . у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
При цьому ЦПК України чітко визначає строки дії заходів забезпечення позову після ухвалення в справі рішення, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову - протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, а у разі, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) було відкрито виконавче провадження - до повного виконання судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2019 року, заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності, виселення задоволено частково.
Заборонено відчуження садового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:002:0033), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено державним реєстраторам вчиняти дії, направлені на відчуження садового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:002:0033), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними договір купівлі-продажу, укладений 11 липня 2012 року між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2435, садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; договір купівлі-продажу, укладений 11 липня 2012 року між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2433, земельної ділянки площею 0,0632 га, що розташована на території смт. Затока, Лиманський курортний район, кооператив садоводів «Лагуна», ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:002:0033 - недійсним. Поновлено та визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:002:0033. Витребувано на користь ОСОБА_1 від ОСОБА_4 садовий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_4 на садовий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В решті вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2023 року в частині вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності скасовано, ухвалено нове. В задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Ураховуючи викладене, колегія суддів виснує про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову, оскільки у цій справі рішенням суду, яке набрало законної сили, у задоволені позову відмовлено, відтак правові підстави вжитих судом заходів забезпечення позову у цій справі відпали і подальше обтяження майна відповідача Башиенського, а саме, садового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:002:0033), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , суперечитиме легітимній меті та грубо порушуватиме його права, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння своїм майном).
Апеляційний суд відхиляючи посилання скаржника на те, що потреба у застосованих заходах забезпечення позову не відпала, оскільки постанова Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року наразі оскаржується стороною позивача у касаційному порядку, зауважує, що нормами ЦПК України не передбачено продовження строку дії вжитих заходів забезпечення позову після набрання законної сили судовим рішенням про відмову у задоволенні позову, у випадку оскарження такого у касаційному порядку.
Колегія суддів також відхиляє зауваження скаржника про те, що, звертаючись до суду із відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2019 року, представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Шавров І.І. просив суд ухвалити додаткове рішення у справі, натомість суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, безпідставно вийшов за межі клопотання.
Дійсно, у прохальній частині клопотання представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Шавров І.І. просив «прийняти додаткове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2019 року».
Проте, частинами 4, 5 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
Зберігаючи об'єктивність і неупередженість, суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини 5 статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. Саме до таких висновків щодо змісту вказаних норм права дійшов КЦС ВС у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 633/407/18 (провадження № 61-19202 св 20).
Апеляційний суд зауважує, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Також і Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 у справі N 177/1163/16-ц вказав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Отже, колегія суддів, відхиляючи вказані вище зауваження скаржника, виснує, про обґрунтованість вирішення судом клопотання про скасування заходів забезпечення позову, шляхом постановлення відповідної ухвали. При цьому, відмова у скасування відповідних заходів, за наявності визначених ч.ч.9,10 ЦПК України, підстав, на переконання апеляційного суду була б проявом надмірного формалізму.
Щодо посилань скаржника на не вирішення судом питання скасування заходів зустрічного забезпечення, колегія суддів зауважує про таке.
Дійсно, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року у справі вжито заході зустрічного забезпечення позову. Зобов'язано позивачів у якості зустрічного забезпечення позову внести на депозитний рахунок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області грошові кошти у сумі 10 000 грн за реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову та зобов'язано позивачів у вказаний строк надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Відповідно до частин 2, 4, 5 ст. 155 ЦПК України у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій цієї статті підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову зустрічне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання відповідним рішенням або ухвалою суду законної сили, відповідачем або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків у порядку, визначеному статтею 159 цього Кодексу. Зустрічне забезпечення може бути скасовано судом в будь-який час за вмотивованим клопотанням відповідача або іншої особи, права або охоронювані законом інтереси якої порушуються у зв'язку з вжиттям заходів забезпечення позову. Суд розглядає клопотання про скасування зустрічного забезпечення не пізніше п'яти днів з дня надходження до суду такого клопотання. За наслідками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про скасування зустрічного забезпечення або про відмову у його скасуванні може бути оскаржена.
Ураховуючи викладене та звертаючи увагу скаржника на диспозитивність цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), колегія суддів зауважує, що позивачі із клопотаннями про скасування зустрічного забезпечення до суду не звертались, не містить клопотання про скасування заходів зустрічного забезпечення і клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Шавров І.І.
Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 760/18551/18, на яку посилається скаржник, є не релевантною.
Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом вказаного питання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду, з мотивів наведених у скарзі.
У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький