Справа № 127/29792/24
Провадження № 22-ц/801/2189/2025
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В.
Доповідач:Голота Л. О.
29 жовтня 2025 рокуСправа № 127/29792/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В.В., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/29792/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.01.2025, ухвалене у складі судді Волошин С. В. в приміщенні суду в м. Вінниця, -
9.09.2024 ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь 11720557 грн, з них : 1907062,00 грн основний борг; 9697323,00 грн відсотки (період з 25.04.2023 до 10.08.2024); 116172,00 грн інфляційні нарахування (за період з 1.05.2023 по 30.06.2024); а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.10.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 на власні особисті потреби грошову суму у гривнях, що еквівалентна 53320,00 доларів США. Договір позики посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком О.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 5587. Згідно з п. 2 договору позики зазначена вище сума грошей отримана позичальником від позикодавця повністю до оформлення цього договору. Згідно з п. 3 договору позики повернення грошей має відбутись в АДРЕСА_1 , в день фактичного повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто 25.04.2023. Дострокове повернення позики припустиме.
Сторонами того ж дня було укладено договір іпотеки (зареєстровано в реєстрі за №5588). Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з вищевказаного договору позики, без нарахування відсотків за користування позикою. Згідно з п. 1.3 договору іпотеки в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме земельна ділянка площею 0,01 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0080, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, розташована по АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 1.4 договору іпотеки згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 22.10.2022 вартість земельної ділянки складає 42775 грн. Керуючись умовами договору іпотеки, враховуючи неповернення суми боргу відповідачем, позивач 26.12.2023 здійснив реєстрацію не себе права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:09:001:0080.
Позивач зазначає, що сума боргу була отримана відповідачем у гривнях, що еквівалентно 53320 доларів США станом на 25.10.2022. Офіційний курс НБУ 25.10.2022 становив 36,5686 грн за долар США (USD). Відтак сума боргу склала 53320 ? 36,5686 = 1949837,75 грн. Керуючись умовами договору іпотеки, враховуючи неповернення суми боргу відповідачем, позивач 26.12.2023 здійснив реєстрацію на себе права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:09:001:0080 в рахунок суми боргу, у наслідок чого сума боргу зменшилася на 42775 грн і склала 1 907 062, 75 грн. На дану суму боргу позивачем у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України нараховані відсотки у розмірі 1 % та інфляційні витрати, які він просив стягнути з відповідачки.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0315 га, кадастровий номер 0520688900:01:010:0055, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та на земельну ділянку площею 0,0344 га, кадастровий номер 0520688900:01:010:0054, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить на праві власності ОСОБА_2 /а. с. 30-32/.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.01.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25.10.2022 в розмірі 1907062,00 грн (один мільйон дев'ятсот сім тисяч шістдесят дві гривні 00 копійок). В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2463,28 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.08.2025 заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Чернілевської Р.В. про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.01.2025 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, Чернілевською Р.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу (вх № 70770 від 14.08.2025), в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати ( судовий збір та 10 000 грн витрат на правничу допомогу).
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано, що здійснивши на себе реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка була предметом іпотеки, позивач використав позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому у відповідності до вимог ст. 36 Закону України « Про іпотеку» будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання є недійсними. Крім того, відповідно до п.3.2.18 договору іпотеки, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна іпотекодавця в порядку, відповідно до якого задовольнялися вимоги іпотекодержателя з предмета іпотеки або в іншому порядку за домовленістю сторін.
22.09.2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. У відзиві зазначає, що право позивача вимагати від боржника виконання зобов'язання в частині, що залишилося невиконаним після завершення позасудового врегулювання, визначено ч. 7 ст. 36 Закону України « Про іпотеку», оскільки у даному випадку Договором іпотеки було передбачено не лише передачу в іпотеку земельної ділянки, а ще і іншого предмета іпотеки, а саме: незавершена будівництвом будівля, у вигляді будівельних матеріалів.
28.10.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 12123) Синявської К.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про долучення до матеріалів справи копії звіту про експертну грошові оцінку земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 (кадастровий номер № 0520688900:09:001:0080) станом на 23.12.2023.
Колегія суддів, ознайомившись із поданою заявою, заслухавши учасників справи, дійшла висновку про задоволення заяви та приєднання копії звіту про експертну грошові оцінку земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 (кадастровий номер № 0520688900:09:001:0080) станом на 23.12.2023 з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 заперечили проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша, четверта статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заочне рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
25.10.2022 року між ОСОБА_1 ( Позикодавець) та ОСОБА_2 ( Позичальник) укладено Договір позики, за умовами якого Позикодавець передав у власність Позичальнику на власні особисті потреби грошову суму у гривнях, що еквівалентна 53 320 доларів США строком до 25.04.2023 року без нарахування відсотків за користування позикою.
Договір позики посвідчений нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 5587.
/ а.с. 7/
25.10.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, яким забезпечені вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Договору позики, посвідченого 25.10.2022 року приватним нотаріусом за реєстровим № 5587.
Відповідно до п.1.3 Договору іпотеки Іпотекодавець з метою забезпечення виконання передбачених Договором позики зобов'язань передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0, 01 га , кадастровий № 0520688900:09:001:0080, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, розташовану по АДРЕСА_2 .
Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями без випуску Заставної.
У п.1.4. Договору іпотеки зазначено, що Сторони оцінюють предмет договору у сумі в гривнях, еквівалентній 26 660 доларів США.
Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного 21.10.2022 року, оцінювачем ТОВ «ТЕХБУДВІН», вартість земельної ділянки складає 42 775 грн.
У п.1.5 Договору іпотеки зазначено, що Іпотекодавець повідомляє, що на зазначеній земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, знаходиться незавершене будівництвом будівля, у вигляді будівельних матеріалів. Право власності на зазначену будівлю не зареєстроване. Будівництво та прийняття в експлуатацію будівлі на цій земельній ділянці дозволяється тільки за письмовою, нотаріально засвідченою заявою Іпотекодержателя. В разі реєстрації права власності на будівлі на цій земельній ділянці, іпотекодавець зобов'язується передати будівлю в іпотеку іпотекодержателю протягом місяця з моменту реєстрації права власності.
У п.3.2.18 Договору іпотеки зазначено, якщо сума, одержана від реалізації Предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна Іпотекодавця в порядку, відповідно до якого задовольнялись вимоги Іпотекодержателя з предмета іпотеки, або в іншому порядку за домовленістю Сторін.
Пункт 6.1. у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за договором позики іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.
/ а.с. 8-9/
26.12.2023 року , відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0520688900:09:001:0080, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:70919452 від 27.12.2023 приватного нотаріуса Лукашено В.Б. зареєстровано за ОСОБА_1 .
/ а.с. 10/
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачка свої договірні зобов'язання за договором позики належним чином не виконала, допустила порушення взятих на себе зобов'язань, порушене право позивача підлягає захисту у визначений ним спосіб - стягнення з Позичальника на користь позивача суми заборгованості у розмірі 1 907 062 грн, що є різницею між наданою сумою позики та вартістю іпотеки ( земельної ділянки), зазначеною у звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 21.10.2022 року. Відмовляючи у задоволені вимог про стягнення відсотків та інфляційних витрат суд керувався положеннями пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат за період, починаючи з 24.02.2022 підлягають списанню кредитодавцем.
Висновок суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона надає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язання. Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Судами встановлено, що у даній справі основне зобов'язання забезпечено договором іпотеки від 25.10.2022.
Згідно ст. 37 Закону України « Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за договором позики від 25.10.2022, ОСОБА_1 , на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, 26.12.2023 звернув стягнення на предмети іпотеки - земельну ділянку в позасудовому порядку, шляхом набуття її у власність.
Відповідно до ч. 6 статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тлумачення частини 6 статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 3.07.2018 № 2478-VIII) свідчить, що по своїй суті, в цій нормі було передбачено спеціальну підставу припинення забезпеченого іпотекою основного зобов'язання. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов'язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання. Та обставина, чи залишилася після позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов'язання значення не має.
Отже, скориставшись своїм правом на досудове врегулювання спору, позивач захистив своє право за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі.
Відхиляючи доводи позивача про те, що вимоги іпотекодержателя були забезпечені декількома предметами іпотеки, а саме: земельною ділянкою та незавершеною будівництвом будівлею, колегія суддів враховує наступне.
Договір, як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема: свобода укладання договору, вибір контрагента, вид договору, визначення умов договору, форма договору.
Відповідно до ч. 7 статті 36 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов'язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.
Відповідно до пункту 1.3 договору іпотеки від 25.10.2022, укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець), передбачено, що в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме земельна ділянка площею 0,01 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0080, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, розташована по АДРЕСА_2 . Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями без випуску Заставної /а. с. 8-9/.
Пунктом 1.5 договору іпотеки від 25.10.2022 передбачено, що іпотекодавець повідомляє, що на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, знаходиться незавершене будівництво будівля, у вигляді будівельних матеріалів. Право власності на зазначену будівлю не зареєстроване. Будівництво та прийняття в експлуатацію будівлі на цій земельній ділянці дозволяється тільки за письмовою, нотаріально засвідченою заявою іпотекодержателя. В реєстрі реєстрації права власності на будівлі на цій земельній ділянці, іпотекодавець зобов'язується передати будівлю в іпотеку іпотекодержателю протягом місяця з моменту реєстрації права власності.
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що термін «об'єкт незавершеного будівництва» вживається у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».
Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» передбачено, що об'єкт незавершеного будівництва - подільний об'єкт незавершеного будівництва та неподільний об'єкт незавершеного будівництва.
Неподільний об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт нерухомого майна, який буде споруджено в майбутньому (будівля, споруда), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт та який не прийнято в експлуатацію, за умови що у складі такого об'єкта відсутні майбутні об'єкти нерухомості. Неподільні об'єкти незавершеного будівництва поділяються на неподільні житлові об'єкти незавершеного будівництва (об'єкти, які відповідно до класифікатора відносяться до будівель житлових) та неподільні нежитлові об'єкти незавершеного будівництва (об'єкти, які відповідно до класифікатора відносяться до будівель нежитлових та інженерних споруд) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»).
Подільний об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт нерухомого майна, який буде споруджено в майбутньому (будівля, споруда), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт та який не прийнято в експлуатацію, за умови що у складі такого об'єкта проектною документацією на будівництво передбачено не менше двох майбутніх об'єктів нерухомості (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»).
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 16-1 Закону України «Про іпотеку» передача в іпотеку неподільного об'єкта незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій розташований такий об'єкт (якщо така земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві власності), та відповідного неподільного об'єкта незавершеного будівництва. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку виключно у випадку, передбаченому Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Передача в іпотеку подільного об'єкта незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку: 1) прав на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт (якщо така земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві власності); 2) відповідного подільного об'єкта незавершеного будівництва; 3) майбутніх об'єктів нерухомості, які є складовою частиною такого подільного об'єкта незавершеного будівництва. Після завершення будівництва закінчений будівництвом об'єкт або його частина (квартира, гаражний бокс, інше житлове або нежитлове приміщення, машиномісце тощо) залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
У постанові ВС у складі ОП КЦС від 18.04.2022 по справі № 520/1185/16-ц вказано, що «тлумачення статей 5 та 6 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та які були чинними на момент розгляду судами першої і апеляційної інстанції цієї справи), свідчить, що: - іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально-визначену річ, що визначена в договорі; - існують такі окремі об'єкти цивільних прав, як земельна ділянка і об'єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці. Унаслідок цього відбувається окреме регулювання іпотеки земельної ділянки та визначення, за яких випадків об'єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці, буде предметом іпотеки; - частини п'ята та шоста статті 6 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та які були чинними на момент розгляду судами першої і апеляційної інстанції цієї справи) регулювала правовідносини щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій вже були розташовані будівлі чи об'єкт незавершеного будівництва на момент укладення договору іпотеки. У такому разі предметом іпотеки були і будівлі (споруди) чи об'єкт незавершеного будівництва; - учасники цивільних відносин за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір могли встановити в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки. У випадку відсутності такої вказівки в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки, підстави для поширення іпотеки на такі об'єкти відсутні».
У відповідності до положень ст. 18 Закону України «Про іпотеку» однією з істотних умов договору іпотеки є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі ідентифікатор об'єкта будівництва в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до укладення іпотечного договору), кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.
Колегія суддів зазначає, що в договорі іпотеки від 25.10.2022 не зазначено, а матеріалами справи не доведено, що незавершена будівництвом будівля, будівельні матеріали є об'єктом незавершеного будівництва та окремим предметом іпотеки. Умови договору не містять опису, достатнього для ідентифікації незавершеної будівництвом будівлі, будівельних матеріалів.
Звертаючись до суду з позовом, позивач не зазначав про наявність другого предмета іпотеки та не обґрунтовував даною підставою свої вимоги, а також не зазначав про наявність у відповідачки права на виконання будівельних робіт на земельній ділянці, що була предметом іпотеки.
Умови договору іпотеки та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 23.12.2023 року не містять двозначного трактування щодо визначення предмету іпотеки та зводяться до висновку, що предметом іпотеки була лише земельна ділянка.
Зазначення у п.1.5 договору іпотеки зобов'язання іпотекодавця у разі реєстрації права власності на будівлю на земельній ділянці (предмет іпотеки) передати будівлю в іпотеку не свідчить про те, що іпотека поширюється на незавершену будівництвом будівлю.
Не було доведено позивачем і того факту, що після укладення договору іпотеки, іпотекодавець без згоди іпотекодержателя здійснював будівництво, поліпшення даної будівлі.
У звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 23.12.2023 року до характеристик об'єкту оцінки (земельної ділянки) не були включені відомості про наявність на ній будівель, будівельних матеріалів, тощо.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи позивача про наявність у нього права стягнути з відповідачки частину боргу, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання на підставі ч. 7 ст. 36 ЗУ « Про іпотеку», оскільки у даній справі встановлено, що предметом Договору іпотеки від 25.10.2022 року була лише земельна ділянка, а ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.
Враховуючи викладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з огляду на ту обставину, що у спірних правовідносинах мало місце позасудове врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за основним зобов'язанням задоволенню не підлягають.
Подібні висновки зроблено також в постанові ВС від 17.08.2022 по справі № 666/6191/15.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Посилання позивача на те, що відповідно до пункту 3.2.18 договору іпотеки від 25.10.2022 якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна іпотекодавця в порядку, відповідно до якого задовольнялись вимоги іпотекодержателя з предмета іпотеки, або в іншому порядку за домовленістю сторін, колегія суддів вважає такими, що не спростовують доводів відповідача, оскільки позивачем не здійснювалась реалізація предмета іпотеки, а було здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:09:001:0080 відповідно до положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» та іпотечного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги, що за умовами договору іпотеки сторони оцінили предмет договору у сумі у гривнях, еквівалентній 26 660 доларів США, а отже висновок суду в частині розміру суми залишку коштів також є помилковим.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Виходячи з наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 484,48 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення та за подання апеляційної скарги в розмірі 3694,92 грн, всього 4179,40 грн.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Чернілевської Руслани Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.01.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 484,48 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення та за подання апеляційної скарги в розмірі 3694,92 грн, всього 4179,40 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський
Повний текст постанови складено 31.10.2025