Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/595/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Молонова Ю. В.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.
08.10.2025 року м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Горбунова Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Сердюка О.Є. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2025 року в справі про притягнення:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130, ст.124, ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З матеріалів об'єднаної адміністративної справи вбачається, що 21.05.2005 року лейтенантом поліції Таторовим Д.Д. в електронному варіанті оформлені протоколи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 та ч.4 ст.130 КУпАП.
На підставі цих документів, постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, залишенні місця пригоди, а також у вживанні алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34000,00 грн. з позбавленням ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
При цьому, клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Сердюка О.Є. про закриття провадження, у зв'язку з незаконністю дій працівників поліції, порушення процедури огляду та встановленого порядку оформлення адміністративних матеріалів, суд оцінив критично, вказавши про те, що ОСОБА_1 на відеозапису факт керування автомобілем, вчинення ДТП, залишення місця пригоди та вживання алкоголю після цього, при оформленні протоколів не оспорював.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Сердюк О.Є. просить скасувати постанову міськрайонного суду, як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю події та у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 та ч.4 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат зазначає про те, що обставини, які викладені у протоколах про адміністративні правопорушення про те, що ОСОБА_1 під час керування автомобілем порушив правила безпеки дорожнього руху і допустив зіткнення, після чого залишив місце пригоди і вживав алкогольні напої ґрунтуються на припущеннях та недостовірних даних.
Суд, на думку захисника Солонька І.В. формально розглянув справу, допустив необ'єктивність та неповноту при з'ясуванні фактичних обставин справи та при дослідженні доказів, не дав належної оцінки доводам сторони захисту про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та відсутність доказів, неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, ухвалив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яке не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.
З'ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Горбунова Р.В, який підтримав апеляційну скаргу адвоката Сердюка О.Є. і просив суд її задовольнити, перевіривши матеріали об'єднаної адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Сердюка О.Є. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення.
Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання.
Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції.
Беззаперечно адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, суд першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ст.122-4 та ч.4 ст.130 КУпАП, вказаних вимог не дотримався, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).
За правилами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, Наказом МВС України №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 року (останні зміни 27.01.2025 року) в додатку 1 міститься зразок протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до розділу II оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП.
За результатами перегляду цієї, апеляційний суд з об'єктивністю констатує, що всі три протоколи про порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів ( ст. 124 КУпАП ) залишення місця пригоди (ст. 122-4 КУпАП) а також про вживання ОСОБА_1 алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди ( ч.4 ст. 130 КУпАП) оформлені лейтенантом поліції Татаровим Д.Д. 21.05.2025 року з 14.11 год. до 14.28 год. в квартирі АДРЕСА_2 , тобто за місцем проживання ОСОБА_1 .
При тому, що ДТП у дворі будинку АДРЕСА_1 , яке відбулося зі слів ОСОБА_2 за участю ОСОБА_1 приблизно о 11.40 год.
Версія про причетність ОСОБА_1 до ДТП ґрунтується лише на поясненнях іншого учасника ОСОБА_2 , при цьому акт огляду автомобіля ОСОБА_1 з технічними пошкодженнями, матеріали справи взагалі не містять, а факт керування ОСОБА_1 автомобілем працівниками поліції в автоматичному режимі або іншим законним способом не зафіксований.
На відеозапису зафіксовано лише як працівник поліції за столом у квартирі ОСОБА_1 наполегливо переконує ОСОБА_1 у винуватості у пошкодженні автомобіля ОСОБА_2 , наявності відео та доказів, звинувачує поліцейський ОСОБА_1 у залишенні місця пригоди та вживанні алкоголю після ДТП, оскільки ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 при цьому, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у себе вдома заперечує взагалі факт керування автомобілем в цей день та подію ДТП, пояснює, що заявник ОСОБА_2 , його оговорює, оскільки між ним постійно виникають конфліктні ситуації з приводу паркування біля будинку.
Навіть без продуття алкотесту «Драгер» на відео видно що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським у себе на кухні явно нетверезий, однак це не значить, що ОСОБА_1 винуватий у ДТП, зникненні з місця пригоди та вживанні алкоголю, особою, яка керувала автомобілем і була учасником ДТП, оскільки крім схеми, нерозбірливих пояснень ОСОБА_2 та рапорту заінтересованого працівника поліції, який оформлений «на кухні» стосовно явно нетверезого ОСОБА_1 , належних та допустимих доказів достатніх для притягнення винного до адміністративної відповідальності, матеріали справи не містять.
При тому, що відповідно до вимог ч.2 ст. 251 КУпАП, обов'язок доказування покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Поліцейському ОСОБА_3 для об'єктивності та повноти, необхідно було провести елементарні першочергові дії: правильно відповідно до вимог «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» оформити схему ДТП, провести огляд пошкоджених транспортних засобів у присутності свідків, встановити очевидців та учасників ДТП, зібрати докази, які грунтуються на неспростованих фактах, а не маніпулювати правами нетверезого ОСОБА_1 під час «бесіди на кухні»
Оформлення процесуальних документів у квартирі «порушника» який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння нічого спільного із законністю процедури зібрання доказів не має.
В Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави, то апеляційний суд з об'єктивністю констатує, що версія про ДТП за участю ОСОБА_1 ґрунтується лише на поясненнях ОСОБА_2 , при тому, що ОСОБА_1 на відео заперечує факт керування та свою причетність до пошкодження автомобілів, стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 о 14.30 год. за місцем проживання, без встановленого факту керування та участі у ДТП не є приводом та підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 130 КУпАП.
За результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд вважає, що лейтенант поліції Татаров Д.Д. обмежився формальною констатацією факту ДТП за участю ОСОБА_1 за відсутністю доказів, хоча повинен був дотримуватись інструкції та встановленого алгоритму дій, а не користуватись ситуацією та маніпулювати правами нетверезого ОСОБА_1 .
Як зазначено вище, в Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави, то апеляційний суд з об'єктивністю констатує, що за відсутністю доказів, дії ОСОБА_1 у даній конкретній ситуації не можуть кваліфікуватись як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, залишення місця пригоди, а також у вживанні алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди, фактично виключає наявність у його діях об'єктивних та суб'єктивних ознак інкримінованих йому правопорушень .
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України.
У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ'єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ'єктивності в даній справі; а також відповідно до об'єктивного критерію, тобто шляхом з'ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.
Що стосується суб'єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ.
Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з'ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об'єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб'єктивною та об'єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об'єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб'єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб'єктивної неупередженості судді, вимога об'єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В даному випадку, апеляційний суд вважає, що для об'єктивності та повноти судового розгляду, суддя місцевого суду з урахуванням доводів сторони захисту про незаконність дій поліцейського ОСОБА_3 та не причетність ОСОБА_1 до пошкодження автомобіля ОСОБА_2 , повинен був допитати працівників поліції для підтвердження обставин, які зазначені у протоколі, а також спростування доводів сторони захисту, а при необхідності допитати і самого заявника ОСОБА_2 .
Замість цього суддя зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, вибірково проаналізував файли відеозапису, формально вказав, що відеозапис підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.
З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року № 10- рн/2011 (справа № 1-28/2011) зазначено, що в КУпАП визначено низку прав та гарантій їх дотримання щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказані права виходячи з конституційного принципу рівності перед законом кожна особа, що притягається до адміністративної відповідальності, повинна мати зі стадії затримання та складення протоколу, бо саме годі проходить процес доказування, який включає в себе виявлення, закріплення (процесуальне оформлення) і дослідження доказів.
Як передбачено п. «а» ч. З ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинуваченого у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Окремо апеляційний суд, з урахування останнього рішення ЄСПЛ у справі « Гайдашевський проти України» відмічає, що не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, як в даному випадку, а наведені обставини потребували детального з'ясування, об'єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 та ч.4 ст.130 КУпАП, а тому постанова судді місцевого суду підлягає безумовному скасуванню.
Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга адвоката Сердюка О.Є. підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутністю події та у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 та ч.4 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Сердюка О.Є. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ст.122-4 та ч.4 ст.130 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю події та у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 та ч.4 ст.130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Д.Л. Іванов