Провадження № 22-ц/803/8904/25 Справа № 202/964/25 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
31 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 24 квітня 2004 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею.
Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося через взаємні непорозуміння, різні погляди на життя, відсутність почуття любові, щирості, поваги і підтримки. Вони разом не проживають та спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини припинені, подальше збереження шлюбу неможливе, тому вимушена звернутися до суду та просити розірвати шлюб. Питання щодо розподілу спільного майна будуть вирішувати шляхом перемовин.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 червня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24 квітня 2004 року виконавчим комітетом Новгородської селищної ради міста Дзержинська Донецької області, актовий запис №16, розірвано. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, які припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення й подальше збереження родини з урахуванням їх взаємних відносин неможливо, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що ухвалене внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Суд першої інстанції не надав більше часу на примирення між подружжям, яким фактично відповідач користувався. Вказує, що єдиним, що спричиняє розкол між підружжям є проживання позивача за кордоном. Однак в інших питаннях, сторони знайшли розуміння. Вважає, що розірвання шлюбу може призвести до втрати зв'язку батька з дітьми. На думку скаржника, судом першої інстанції порушено положення ч.8 ст.294 ЦПК України.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони у справі з 24 квітня 2004 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею. Починаючи з березня 2022 року між сторонами припинені подружні відносини, з того часу спільне господарство між ними не ведеться, спільно вони не проживають. За наданий для примирення час сторони не дійшли згоди щодо збереження сім'ї.
Відповідно до статті 51 Конституції Україн шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Встановивши, що збереження нормальних сімейних відносин виявилося неможливим та суперечить інтересам сторін, що має істотне значення й подальше збереження родини з урахуванням їх взаємних відносин неможливо, під час розгляду справи судом не встановлено, з яким погоджується колегія суддів, про задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає положенням статей 24, 55, 56 СК України.
Доводи апеляційної скарги щодо не надання більшого часу для примирення подружжя, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що за час розгляду в суді першої інстанції та перегляду справи в апеляційному порядку, сторони не досягли згоди про примирення.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що розірвання шлюбу може призвести до втрати зв'язку батька з дітьми, оскільки наведені обставини не є підставою для відмови у розірванні шлюбу.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом положень ч.8 ст.294 ЦПК України щодо не зазначення в рішенні суду прізвища позивача після розірвання шлюбу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки може бути вирішено шляхом ухвалення додаткового рішення у справі.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна