Провадження № 22-ц/803/9145/25 Справа № 185/11870/24 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Сахарові Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року у складі судді Юдіної С.Г.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 21 листопада 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29080-11/2023.
29 квітня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 29042024 за умовами якого до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 29080-11/2023 у розмірі 44000,00 грн, з яких: 10000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 34000,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.
13 грудня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4188194.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/2021 за умовами якого до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 4188194 у розмірі 47640,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 35640,00 грн заборгованість по процентам за користування кредитом.
11 листопада 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76637332.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/2021 за умовами якого до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 4188194 у розмірі 11218,00 грн., з яких: 3160,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8058,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.
15 грудня 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №12981-12/2023.
29 квітня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 29042024-1 за умовами якого до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №12981-12/2023 у розмірі 44250,00 грн, з яких 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 34250,00 грн. - сума заборгованості по процентам за корситування кредитними коштами.
21 листопада 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №12285-11/2023.
29 квітня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 29042024-1 за умовами якого до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №12285-11/2023 у розмірі 35187,59 грн., з яких: 7997,11 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27190,48 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитним коштами.
30 листопада 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ-КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1149119.
30 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ-КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 30052024 за умовами якого до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1149119 у розмірі 22071,19 грн, з яких 4699,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17371,20 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.
Згідно з умовами договорів позики та кредитних договорів позичальник зобов'язується повернути кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.
Незважаючи на викладене, відповідач припинив повертати надані йому кошти в строки, передбачені договорами, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 204366,78 грн. та провести розподіл судових витрат у справі.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість: - за кредитним договором № 29080-11/2023 від 21 листопада 2023 року в розмірі 44000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 34000,00 грн. заборгованість по процентам; за кредитним договором № 12981-12/2023 від 15 грудня 2023 року в розмірі 44250,00 грн., з яких 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 34250,00 грн. - сума заборгованості по процентам; за кредитним договором № 12285-11/2023 від 21 листопада 2023 року в розмірі 35187,59 грн., з яких: 7997,11 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27190,48 грн. - сума заборгованості по процентам; за кредитним договором № 1149119 від 30 листопада 2023 року в розмірі 22071,19 грн, з яких: 4699,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17371,20 грн. - сума заборгованості по процентам, всього в сумі 145508,78 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову та стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за вказаними договорами відповідно до строку їх укладання, оскільки фактично отримані та використані останнім кошти в добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження видачі кредитних коштів за спірними договорами й не доведено наявність суми заборгованості за спірними договорами, доведеність якої є обов'язком саме позивача, та взагалі матеріали справи не містять доказів на перерахування кредитних коштів за договорами, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову. Окрім того, вказує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження переходу права грошової вимоги від первісних кредиторів саме до позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 21 листопада 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29080-11/2023.
29 квітня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 29042024 у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передав/відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 29 квітня 2024 року до Договору факторингу № 29042024 до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 29080-11/2023 в сумі 44000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 34000,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.
13 грудня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 4188194.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/2021, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає/відступає за плату ТОВ ФК «ЄАПБ» право вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників ТОВ ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до відповідачки в сумі 47640,00 грн, з яких: 12000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 35640,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.
11 листопада 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 76637332.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передав/відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11218,00 грн., з яких: 3160,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 8058,00 грн. сума заборгованості по процентам за користуання кредитом.
15 грудня 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №12981-12/2023.
29 квітня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 29042024-1, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передав/відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 12981-12/2023 в розмірі 44250,00 грн., з яких 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 34250,00 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом.
21 листопада 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №12285-11/2023.
29 квітня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 29042024-1, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передав/відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 12285-11/2023 в розмірі 35187,59 грн., з яких: 7997,11 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 27190,48 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом.
30 листопада 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ-КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1149119.
30 травня 2024 ркоу між ТОВ «СЕЛФІ-КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 30052024 у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ-КРЕДИТ» передав/відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «СЕЛФІ-КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1149119 в розмірі 22071,19 грн., з яких 4699,99 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 17371,20 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із порушеного права позивача на повернення грошових коштів наданих у кредит відповідачем, оскільки одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29042024 від 29 квітня 2024 року укладеного між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 29080-11/2023 у розмірі 44000,00 грн.
Разом з цим, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу № 29042024 від 29 квітня 2024 року, не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.
Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статей 77 - 79 ЦПК України.
Витяг з реєстру боржників до договору факторингу №29042024 від 29 квітня 2024 року не підписано та не завірено печатками сторін. Фактично є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником, що не є ідентичним копії оригінального документа.
Також, позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу №29042024 від 29 квітня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач зазначив, що до останнього перейшло право вимоги до відповідача за договором позики № 4188194 від 13 грудня 2023 року у розмірі 47640,00 грн. та договором позики № 76637332 від 11 листопада 2023 року у розмірі 11218,00 грн.
Проте, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, також не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами. Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції також не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статтей 77 - 79 ЦПК України.
Слід звернути увагу на те, що договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року взагалі було укладено раніше ніж договори позики № № 4188194 від 13 грудня 2023 року та № 76637332 від 11 листопада 2023 року, що також унеможливлює перехід права грошової вимоги до позивача.
Крім того, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року не підписано та не завірено печатками сторін. Фактично є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником, що не є ідентичним копії оригінального документа. Доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року суду не надано.
До того ж, позивач зазначив, що відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29042024-1 від 29 квітня 2024 року, до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 12981-12/2023 у розмірі 44250,00 грн. та № 12285-11/2023 у розмірі 35187,59 грн.
Разом з тим, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу № 29042024-1 від 29 квітня 2024 року, не містить всіх сторінок договору, що також позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.
Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статей 77 - 79 ЦПК України.
Витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 29042024-1 від 29 квітня 2024 року не підписано та не завірено печатками сторін. Фактично є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником, що не є ідентичним копії оригінального документа й позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу №29042024-1 від 29 квітня 2024 року
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №30052024 від 30 травня 2024 року, позивач також зазначив, що до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 1149119 у розмірі 22071,19 грн.
Разом з цим, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу №30052024 від 30 травня 2024 року, також не містить всіх сторінок договору, що також позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами. Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статей 77 - 79 ЦПК України.
Витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 30052024 від 30 травня 2024 року також не підписано та не завірено печатками сторін. Фактично є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником, що не є ідентичним копії оригінального документа.
Також, позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу № №30052024 від 30 травня 2024 року.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.
На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості за договорами.
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просили розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з положеннями частини першої, третьої статті 133 та частини першої, третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини першої - третьої статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За приписами частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію ордеру на надання правничої допомоги серія ВІ № 1322514 від 31 липня 2025 року, копію договору № 1183 про надання правничої допомоги від 23 січня 2025 року, квитанція № 1183-1 від 25 липня 2025 року на підтвердження оплати за договором № 1183 про надання правничої допомоги від 23 січня 2025 року на суму 4000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов'язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.
Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Розподіляючи витрати, понесені заявником на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір є доведений, необхідним та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь скаржника витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, слід стягнути із ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3241,18 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 22 жовтня 2025 року
Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна