Провадження № 22-ц/803/5811/25 Справа № 207/1542/25 Суддя у 1-й інстанції - Притуляк С. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
31 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дубової Олени Андріївни на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду у цивільній справі №207/1542/25, ухвалене у складі судді Притуляка С.А.,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із заявою до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року цивільна справа за заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини передана до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу на розгляд за підсудністю.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Дубова О.А. подала апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу суду першої інстанції від 02 квітня 2025 року такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, що порушує право заявниці ОСОБА_1 на судовий захист, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постановляючи ухвалу про направлення справи за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, суд керувався частиною першою статті 27 ЦПК України, оскільки з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1237880 від 27 березня 2025 року суд встановив, що боржник по справі ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Донецької області, Бахмутського район, а тому справа не підсудна Баглійському районному суду м. Дніпродзержинська і повинна бути передана на розгляд Жовтневому районному суду міста Кривого Рогу, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить справа.
Зауважує, що звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника аліментів на утримання малолітньої дитини, представник заявниці у заяві обґрунтувала її підсудність, а саме: було вказано, що заява подається згідно вимог частини першої статті 28 ЦПК України за місцем проживання/ перебування ОСОБА_1 , яка з 23 червня 2023 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 23 червня 2023 року № 1206-5002829630.
Вказує, що заявниця та малолітня дочка ОСОБА_3 мають зареєстроване місце перебування в Південному районі міста Кам'янське Дніпропетровської області, тому заява про видачу судового наказу була подана за правилами територіальної юрисдикції (підсудності) до Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Зауважує, що суд першої інстанції не врахував зазначені у заяві обставини щодо зареєстрованого місця перебування заявника та малолітньої дитини на території, що підсудна Баглійському районному суду м. Дніпродзержинська, не врахував вимоги частини 1 статті 28 ЦПК України щодо підсудності за вибором позивача, що призвело до постановлення незаконного рішення у справі - ухвали про направлення справи за територіальною підсудністю за зареєстрованим місцем проживання боржника.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про направлення справи за територіальною підсудністю на підставі частини 1 статті 27 ЦПК України до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу за зареєстрованим місцем проживання боржника, і оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.
У зв'язку з чим, просила, апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року, що постановлена у справі 207/1542/25 - скасувати та направити справу для продовження розгляду по суті до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення не в повній мірі відповідає завданням цивільного судочинства.
Постановляючи ухвалу про направлення справи за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, суд керувався частиною першою статті 27 ЦПК України, оскільки встановив, що боржник по справі ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Донецької області, Бахмутського район, а тому справа не підсудна Баглійському районному суду м. Дніпродзержинська і повинна бути передана на розгляд Жовтневому районному суду міста Кривого Рогу, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить справа.
Колегія судів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
У статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з двох і більше судів (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
Якщо в позові вимоги про стягнення аліментів (або оплату додаткових витрат на дитину), такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 200/11563/18 (провадження № 61-7883св19).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 березня 2025 року представником заявниці ОСОБА_1 - адвокатом Дубовою О.А. до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області подана заява про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду із цією заявою, та до досягнення дитиною віку повноліття.
При цьому, до заяви була додана належним чином засвідчена копія довідки від 07 листопада 2024 року № 1206-5003519685 на підтвердження того, що малолітня дочка заявниці та боржника - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа разом із матір'ю за їх фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
У заяві було зазначено, що зареєстроване місце проживання заявниці ( АДРЕСА_3 ) знаходиться на території, яка з 25 червня 2022 року по теперішній є тимчасово окупованою територією, що підтверджується відповідним Переліком затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування.
Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
З огляду на викладене довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання як заявниці ОСОБА_1 так і місце проживання малолітньої доньки заявниці та боржника - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже заявниця ОСОБА_1 використала надане їй процесуальним законодавством право обрати суд та звернулась до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за місцем свого перебування, що відповідає вимогам частини першої статті 28 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області постановлена з порушенням вимог процесуального закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 31 ЦПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Відповідно до норм ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передачу справи до іншого суду, а тому доцільно справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання в порядку передбаченому процесуальним законом.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубової Олени Андріївни - задовольнити.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду у цивільній справі №207/1542/25 - скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, направити до суду першої для вирішення питання в порядку передбаченому процесуальним законом.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: