Провадження № 22-ц/803/9422/25 Справа № 175/4494/24 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Доповідач - Макаров М. О.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Міністерство оборони України. Заява мотивована тим, що з кінця 2016 року ОСОБА_1 почала проживати однією сім'єю разом з ОСОБА_2 , як його цивільна дружина, у зареєстрованому шлюбі вони не перебували. У квітні 2022 року ОСОБА_2 було прийнято на військову службу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час участі в бойових діях. ОСОБА_1 зазначала, що вона постійно перебувала на повному утриманні ОСОБА_2 , він постійно пересилав їй грошові кошти на банківську картку. Встановлення юридичних фактів їй необхідно для отримання грошової допомоги передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28 лютого 2022 року та отримання пільг передбачених Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». ОСОБА_1 просила встановити: факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , 1980 року народження, який загинув під час участі в бойових діях 10 липня 2023 року, в період з 01 січня 2017 року по 10 липня 2023 року; факт того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 в період з 01 серпня 2019 року по 10 липня 2023 року.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в складі судді: Васюченко О. Г., від 16 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено; встановлено факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , 1980 року народження, який загинув під час участі в бойових діях 10 липня 2023 року, в період з 01 січня 2017 року по 10 липня 2023 року; встановлено факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 , 1980 року народження, який загинув під час участі в бойових діях 10 липня 2023 року, в період з 01 серпня 2019 року по 10 липня 2023 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що отримання заявником грошових коштів як застрахованою особою у період з липня 2017 року по червень 2020 року не може бути підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні в зазначений період часу, адже основним джерелом отримання грошових коштів були виплати загиблого ОСОБА_3 ..
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено; рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі слід закрити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Правом на апеляційне оскарження судових рішень з перевірки законності і обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, наділені, зокрема: особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або про їх обов'язки. Отже, за загальним правилом, у цих осіб відсутні правові підстави для апеляційного оскарження ухвал суду (оскільки ухвалами не вирішуються питання про спірні права та обов'язки). Однак разом з цим, особи, які не брали участь у справі, можуть оскаржити ухвалу суду лише у випадках, якщо відповідно до неї їх зобов'язано вчинити певні дії або утриматися від них, і це порушує права або інтереси цієї особи. Тобто, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб.
Вказані норми процесуального закону встановлюють порядок та спосіб апеляційного оскарження судового рішення, який можливий у тому разі, коли суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов'язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
На стадії апеляційного провадження, під час якої вирішується питання про можливість прийняття апеляційної скарги особи, що не брала участі у справі, та яка вважає, що ухваленим рішенням порушені її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, суд апеляційної інстанції установлює, чи дійсно мало місце порушення таких прав, свобод, інтересів та обов'язків у зв'язку із ухваленим рішенням, та в залежності від установленого вчиняє відповідні процесуальні дії.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЦПК України обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 712/13890/15 (провадження № 61-6202св21).
З огляду на викладене, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено, що заявниця звернулася із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу тафакту, що перебувала на утриманні. Заінтересованою особою заявниця вказала Міністерство оборони України .
Тоді як, з матеріалів справи не вбачається, що права, свободи чи інтереси Військової частини НОМЕР_1 були порушені оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи вищевикладене, зокрема те, що при розгляді справи не вирішувалось питання про права та обов'язки Військової частини НОМЕР_1 , апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року підлягає закриттю.
Закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року не може вважатись порушенням принципу доступу до правосуддя та права на судовий захист, що передбачено, поряд з процесуальними нормами, статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Керуючись ст.ст. 255, 259, 367, 374, 377 ЦПК України, колегія суддів, -
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошена 28 жовтня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова