Провадження № 22-ц/803/2281/25 Справа № 263/7264/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Куць О. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
30 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Пісного Андрія Володимировича про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пісного Андрія Володимировича на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року про повернення заяви у цивільній справі №263/7264/13-ц, ухвалене у складі судді Куць О.О., -
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Пісний А.В., звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з вищевказаною заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване до нього на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 19 липня 2013 року у цивільній справі за № 263/7364/13-ц за поданням начальника Жовтневого ВДВС Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви зазначив, що відпали підстави для застосування до громадянина України ОСОБА_1 такого виду забезпечення виконання судових рішень, як тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пісного А.В. про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - повернуто заявнику без розгляду.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Пісний А.В. подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване судове рішення таким, що ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин та порушення судом норм процесуального права (які призвели до постановлення помилкової ухвали), а саме - норм статті 183 ЦПК України.
Вказує, що право заявника на вільний виїзд за межі кордонів України потребує судового захисту, оскільки законодавством не передбачено іншого порядку скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, враховуючи ту обставину, що будь-яка інформація про склад зобов'язань компанії ТОВ «Азовбудмонтаж», як боржника у втраченому виконавчому провадженні, відсутня.
Зауважує, що об'єктивна відсутність таких відомостей - як номер виконавчого провадження, ім'я державного (приватного) виконавця, ім'я або найменування стягувача і т. п. - і слугувала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Зазначає, що з тих самих підстав заявник не має можливості й погасити заборгованість замість боржника, адже невідомо - кому і скільки платити.
Зазначає, що відмовляючи ОСОБА_1 у прийнятті його заяви до судового провадження - з причин, на які заявник не може вплинути - суд, фактично, відмовив заявнику у доступі до правосуддя. При цьому, заявник повідомив суд, що ним самостійно вживались дії для встановлення стягувачів та отримання інформації про відповідні виконавчі провадження. Однак, в результаті зустрічей і телефонних розмов з начальником та окремими виконавцями Центрального (перед перейменуванням - Жовтневого) відділу ДВС у місті Маріуполі (який після евакуації здійснює свою діяльність в Києві) Пефті О.В. отримав відповідь, що в базах органу ДВС немає жодної інформації про виконавчі провадження, які є предметом забезпечення за змістом ухвали суду від 19 липня 2013 року.
Вважає, що процесуальний закон не містить вимог щодо обов'язку заявника самостійно вживати якісь дії для визначення кола заінтересованих осіб перед поданням заяв з процесуальних питань. Більш того, стаття 183 ЦПК України взагалі не зобов'язує зазначати у заяві з процесуальних питань інших учасників справи, в тому числі стягувача у виконавчому провадженні та виконавця.
Враховуючи фізичну відсутність судової справи та матеріалів виконавчих проваджень, відсутність будь-якої інформації про виконавчі провадження і стягувачів (в тому числі через не зазначення судом цих відомостей в ухвалі від 19 липня 2013 року), у заявника взагалі не було формальних підстав вважати, що його заява подається саме на стадії виконання судового рішення.
Зазначає, що в ухвалі немає посилань на виконавчі провадження, а також не зазначено - які судові рішення і по яким судовим справам (провадженням) перебувають на виконанні в органі ДВС.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.
Постановляючи ухвалу про повернення позивачу заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано суду доказів на підтвердження сплати судового збору, не зазначено коло осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а також до матеріалів заяви не надано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), а саме: державному (приватному) виконавцю та стягувачу, що є імперативною нормою ЦПК України, що відповідає вимогам ч.4 ст.183 ЦПК України.
Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Пісний А.В. звернувся до суду із заявою у порядку ч.1 ст.441 ЦПК України про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване до нього на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 19 липня 2013 року у цивільній справі за №263/7364/13-ц за поданням начальника Жовтневого ВДВС Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 .
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до вимог ч.ч.6, 7, 8 ст.441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Відповідно до вимог частин 2, 4 статті 183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Судом встановлено, що у поданій заявником заяві про скасування щодо нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України заявником не зазначено державного (приватного) виконавця та заінтересованих осіб на інтереси яких може вплинути розгляд даної справи.
Крім того, згідно з п.п.4-3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте доказів на підтвердження сплати судового збору заявник не надав.
Аргументи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Пісного А.В. щодо відсутності у нього обов'язку надсилання документів іншій стороні у справі через те, що в базах органу ДВС немає жодної інформації про виконавчі провадження, які є предметом забезпечення за змістом ухвали суду від 19 липня 2013 року апеляційний суд оцінює критично.
Відповідно до ст.129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ухвали Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 липня 2013 року на виконанні у Жовтневому ВДВС Маріупольського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбудмонтаж» 5 виконавчих документів на загальну суму 92447,70 гривень. Станом на 08 липня 2013 року зведене виконавче провадження не виконане.
Таким чином, після набрання рішенням законної сили розпочалась стадія виконання судового рішення, яке може бути добровільним або примусовим.
Відсутність постанови приватного чи державного виконавця про відкриття провадження у справі, ухваленням якої розпочинається стадія саме примусового виконання судового рішення, не спростовує обов'язок ОСОБА_1 виконати вимоги частин 2, 4 ст.183 ЦПК України, зокрема надати докази надсилання такої заяви разом із додатками до неї, зокрема, до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області.
Тому, висновок районного суду щодо повернення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Пісного А.В. без розгляду у зв'язку з недотриманням вимог ч.2 ст.183 ЦПК України є вірним, і доводи апеляційної скарги законної процесуальної дії суду не спростовують.
Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права - ч.4 ст.183 ЦПК України, щодо відсутності обов'язку зазначати у заяві з процесуальних питань інших учасників справи, в тому числі стягувача у виконавчому провадженні та виконавця, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження і підлягають залишенню без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пісного Андрія Володимировича - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року про повернення заяви у цивільній справі №263/7264/13-ц - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: