"31" жовтня 2025 р.
Справа 642/3116/25
Провадження 2/642/3116/25
31 жовтня 2025 року
м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Петрової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Карпухіна Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г, корп.2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -
02.06.2025 до Холодногірського районного суду м.Харкова надійшла позовная заява ОСББ «Котлова 76-Г корп.2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в якій представник позивача - адвокат Гавриленко Н.А. просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у сумі 55 445,92 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 841 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн. Позов сформовано в системі «Електронний суд».
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг квартири АДРЕСА_1 на підставі службового ордеру на житлове приміщення №122987. Зазначена квартира знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, утримання та експлуатацію якого здійснює ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КОТЛОВА 76-Г КОРП. 2» (надалі - ОСББ «КОТЛОВА 76-Г КОРП. 2») відповідно до Статуту та рішення про створення об'єднання.
В ст. 68 ЖК зазначається, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Отже, так як ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі службового ордеру на житлове приміщення № 122987, то за період з 01.05.2021 року по 21.05.2025 року винкила заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Станом на 21.05.2025 року зазначена заборгованість складає 55 445.92 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків ОСББ «КОТЛОВА 76-Г КОРП. 2» за зазначений період та довідкою про заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території.
Вказані обставини змусили представника позивача звернутися до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 04.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.28).
Відповідач ОСОБА_1 01 серпня 2025 року, поза межами судового засідання, надіслав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до моменту набрання рішення суду по справі № 642/2823/25 законної сили, так як справа, що перебуває в провадженні судді Петрової Н.М. пов'язана зі справою № 642/2823/25 фактичним предметом доказування (а.с.46-47).
13 серпня 2025 представником позивача - адвокатом Гавриленко Н.А. надано до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на той факт, що цивільні справи не взаємопов'язані, мають різний предмет позову (а.с.59-60).
Ухвалою суду від 31.10.2025 в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г, корп.2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - відмовлено.
02.10.2025 до суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи рішення Холодногірського районного суду м.Харкова від 23.07.2025, яке набрало законної сили 28.08.2025.
Представник позивача ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2» в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлена своєчасно та належним чином, неодноразово надавала суду заяви про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити позовні вимоги.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не відомі, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча йому достеменно відомо про перебування на розгляді вищевказаної цивільної справи.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст.131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки або не надання належних доказів неявки, вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд також зауважує, що відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, суд, керуючись положеннями ст.279 ЦПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідно до статуту ОСББ «Котлова 76Г, корп.2», створеного власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку та затвердженого Протоколом №1 загальних зборів ОСББ за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , метою створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (а.с.19-24).
Згідно долученої до матеріалів справи копії акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2021 по 21.05.2025, укладеного між ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2» та наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_3 (о/ НОМЕР_1 ) станом на 21.05.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 55 445,92 грн. (а.с.6-12).
Відповідно до копії протоколу зборів №7 ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2» від 15.05.2018, затверджено бюджет утримання будинку (а.с. 105).
27.05.2025 відповідачу ОСОБА_1 направлено претензію по сплаті заборгованості з вимогою у добровільному порядку сплатити заборгованість на рахунок ОСББ «Котлова 76Г, корп.2» (а.с.14).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 є наймачем спірного приміщення відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.10.2011 № 765 та ордеру № 122987, зазначена квартира включена до службового житлового фонду Управління СБУ в Харківській області (зв.а.с.12).
Згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м.Харкова у зазначеній квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2 (а.с.27).
Відповідно Рішення Холодногірського районного суду м.Харкова від 23.07.2025 позовні вимоги Управління Служби безпеки України в Харківській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Харківська міська рада про позбавлення права користування службовим житлом- задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 . Рішення набрало законної сили 28.08.2025.
Згідно зазначеного рішення суду встановлено, що з моменту отримання ордера у 2009 році та до моменту розгляду справи (23.07.2025), відповідач ОСОБА_1 з донькою у службовому житлі фактично не проживали, що підтверджено: актами перевірки ЖПК Управління СБУ за 2023-2025 роки; актом огляду ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області; відповідями комунальних підприємств щодо відсутності підключень до електроенергії та водопостачання; наявністю значної заборгованості за житлово-комунальні послуги. Відповідачі добровільно обрали інші місця для проживання, ведення побуту, створення родини, мають житло у приватній власності, а до спірного житла інтересу не проявляли, в житло не вселялись, в ньому не проживали більше ніж шість місяців.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України закріплено, що Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках врегульовані положеннями Закону № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
До житлово-комунальних послуг належить, зокрема житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім, випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
У відповідності до п.14 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Згідно положень ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», асоціація власників жилих будинків - це юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об'єднань.
Статтями 4, 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належною утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово- комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Згідно п. п. 1, 2, 5, 6 ст. 7 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку: викопувати рішення зборів співвласників: забезпечувати додержання вимог житловою і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин: кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спілішого майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Також відповідно до п. 10 ст. 7. ст.ст. 15. 16 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"", співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень. Об'єднання мас право здійснювати кон тролі, за своєчасною сплатою внесків і платежів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані виконувати рішення загальних зборів.
Відповідно положень п. 11 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
Статтею 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», а також п.2. розділу V Статуту ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2» співвласник зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (зворот. а.с.18).
Статтею 526 Цивільного кодексу України, передьачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.3 ст.17 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ОСББ вправі вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтних фондів.
Аналогічні правові норми та обов'язки щодо своєчасної сплати співвласниками належних внесків та платежів, виконання рішення статутних органів передбачені Статутом ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2».
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такою будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Особа, яка є власником приміщення у ж/к, в якому створено ОСББ (асоціацію), зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об'єднанні (асоціації).
Вищевикладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 3-1028гс15.
Проте, представником позивача до матеріалів справи не долучено ані копії правовстановлюючого документу, ані копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, у зв?язку з чим, суд позбавлений можливості встановити, хто є власником квартири АДРЕСА_4 .
Крім того, відповідач ОСОБА_1 отримав право користування спірною квартирою АДРЕСА_4 на підставі ордеру №122987, квартира є службовою та включена до службового житлового фонду Управління СБУ в Харківській області (згідно рішення суду від 23.07.2025).
Вимогами статті 118 ЖК України встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
Пунктом 7 Порядку № 1081 закріплено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (перелік таких населених пунктів для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзв'язку, ДКА та Управлінням державної охорони), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Пунктом 2 Постанови № 37 закріплено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.
Пунктом 15 Постанови № 37 зазначено, що службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов' язків, які потребують проживання в такому приміщенні.
Пунктом 5.1. Інструкції № 792 закріплено, що співробітники та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності за місцем проходження служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби житла для постійного проживання, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (відповідно до переліку таких населених пунктів, що визначається згідно із законодавством), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Пунктом 5.3. Інструкції № 792 закріплено, що службове житлове приміщення надається незалежно від перебування співробітника на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом.
Пунктом 5.14. Інструкції № 792 закріплено, що користування службовими житловими приміщеннями здійснюється відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081.
Але, як встановлено рішенням Холодногірського суду м.Харкова від 23.07.2025, яке набрало законної сили, відповідач ОСОБА_1 з моменту отримання ордера у 2009 році та до моменту розгляду справи (23.07.2025), у службовому житлі фактично не проживав, до спірного житла інтересу не проявляв, в житло не вселявся, тобто не користувався послугами, які надавалися позивачем ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що між позивачем ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2» та відповідачем взагалі укладався договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території.
Ані при поданні позовної заяви до суду, ані в судовому засіданні представником позивача не надано належних доказів щодо даних особового рахунку ОСОБА_1 та як здійснювалися нарахування за послуги за період з 01.05.2021 по 21.05.2025.
Саме по собі посилання позивача на те, що ним протягом зазначеного періоду всі послуги були надані в повному обсязі без підтвердження цього відповідними доказами, суперечить концепції змагальності.
У зв'язку з чим, суд визнає акт звірки взаємних розрахунків за період 01.05.2021 по 21.05.2025, який не підписано сторонами, як неналежний доказ.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Суд, враховуючи п.2. розділу V Статуту ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2», відповідно до якого «співвласник зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі», у ОСОБА_1 за відсутності доказів надання йому послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.05.2021 по 21.05.2025, відсутній обов'язок сплачувати вартість зазначених послуг, розмір яких відповідно до акту звірки взаємних розрахунків складає 55 445,92 грн.
Крім того, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).
Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г, корп.2» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 як до відповідача про стягненнязаборгованості за оплату комунальних послуг.
Але як встановлено рішенням Холодногірського суду м.Харкова від 23.07.2025, яке набрало законної сили, 21.04.2009 року рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради в м. Харкові № 121/1, затверджено протокол громадської комісії з житлових питань №7 від 15.04.2009, відповідно чого ОСОБА_1 було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , як службове житло.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.10.2011 №765, зазначена квартира включена до службового житлового фонду Управління СБУ в Харківській області.
Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 19 серпня 2020 року в справі № 639/6295/16-ц (провадження № 61-36683св18), від 14 липня 2020 року в справі № 686/23977/18 (провадження № 61-17715 св 19), від 08 липня 2020 року в справі № 612/808/18 (провадження №61-15537 св 19), встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Згідно ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Представник позивача у позовній заяві не зазначив про неможливість подати будь-які докази.
Клопотання про витребування доказів про право власності в порядку ст. 84 ЦПК України представником позивача не заявлялося.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня2006р.).
За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.05.2021 по 21.05.2025 у розмірі 55 445,92 грн. є безпідставним.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє позивачу ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
В частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСББ «Котлова 76-Г, корп.2» задоволенню не підлягають, тому судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору відповідно до платіжної інструкції №220 від 28.05.2025 у сумі 3028 грн. (а.с.25), слід залишити за останнім.
На підставі ст. 3, 5, 12, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г, корп.2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г, корп.2», код ЄДРПОУ 41268870, місцезнаходження 61052, Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 76-Г, корп.2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; міице проживання: АДРЕСА_6 .
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.
Повний текст рішення складено 31.10.2025.
Суддя Наталя ПЕТРОВА