Справа № 348/2547/25
27 жовтня 2025 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Міськевич О.Я., з участю секретаря судового засідання Скоблей О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали, які надійшли від Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , одруженого, з повною загальною середньою освітою, пенсіонера, громадянина України,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,-
На розгляд Надвірнянського районного суду надійшли матеріали від Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 440383 від 05.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 05.10.2025 близько 18год30 хв. в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, яке не завдало фізичного болю відносно своєї доньки ОСОБА_2 , будучи в п'яному вигляді, а саме висловлювався нецензурними словами та погрожував фізичною розправою на словах чим спричинив шкоду її психічному здоров'ю.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав, підтвердив, що мав місце конфлікт з дочкою та він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння висловлювався нецензурною лайкою, однак не погрожував нікому. Щиро розкаявся.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - умисне вчинення насильства в сім'ї відносно своєї доньки ОСОБА_2 , а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, що полягало у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на словах, чим спричинив шкоду її психічному здоров'ю, вчинивши дії повторно протягом року ,будучи підданий адміністративному стягненню..
Так, частиною 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинивши дії повторно протягом року, будучи піданий адміністративному стягненню..
Таким чином, об'єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв'язок між ними.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство (п.14 ч.1 ст.1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, за умови якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання).
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Виходячи зі змісту стст. 7, 245, 279, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст.258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
Як дослівно вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 440383 від 05.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 05.10.2025 близько 18год30 хв. в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, яке не завдало фізичного болю відносно своєї доньки ОСОБА_2 ,будучи в п'яному вигляді, а саме висловлювався нецензурними словами та погрожував фізичною розправою на словах чим спричинив шкоду її психічному здоров'ю.
Разом з цим, фабула адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до КУпАП та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами № 3733-IXвід 22.05.2024 року.
Встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення, є прямим обов'язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Проте судом залишено поза увагою наведені недоліки, допущені уповноваженою посадовою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно зазначити опис обставин, установлених під час розгляду справи, навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Жодних відомостей про те, в чому саме виразилося психологічне насильство та які наслідки воно спричинило у протоколі не наведено, а лише мається констатація абстрактного факту вчинення домашнього насильства. Втім, встановлення та зазначення таких даних є прямим обов'язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, так як правова норма ст. 173-2 КУпАП є бланкетною. Такий формальний та спрощений підхід при складенні протоколу є абсолютно неприпустимим, а обвинувачення слід визнавати неконкретним, таким, що порушує право особи на захист.
Крім того, саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, окрім як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Проте у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_1 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України. Крім того у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення не розкрито зміст ч.3 ст. 173-2КУпАп.
Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди фізичному та психічному здоров'ю особи.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, слід зазначити, що матеріали справи не містять об'єктивних належних доказів, які б доводили зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення факти та події. Сам протокол про адміністративне правопорушення за правовим змістом є фактично обвинуваченням, яке підлягає доведенню, не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, враховуючи позицію ЄСПЛ (справа Карелін проти російської федерації), заява та письмові пояснення ОСОБА_2 також не можуть бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , оскільки містять виключно її бачення ситуації, яка сталася 05.10.2025.
Також з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що останній визнав, що мав місце словесний конфлікт між ним та дочкою, під час якого образи і лайки були взаємними, тобто активні дії вчинялись обома учасниками.
Також суд дійшов висновку про те, що працівниками поліції було допущено неповноту збору доказів, оскільки не були встановлені негативні наслідки для потерпілої внаслідок події, що сталась між нею та її батьком.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеним.
Суддя відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не підтверджена належними до об'єктивними доказами по справі. Тому провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП необхідно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - закрити підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга на постанову подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Повний текст постанови складено 30.10.2025.
Суддя Міськевич О.Я.