Справа № 185/178/25
Провадження № 2/185/2565/25
02 жовтня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Олефір А.І., позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, суд -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у якій просив суд за ним право власності на житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив що, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Після смерті батька він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове майно. Батько позивача проживав у спірному будинку та був зареєстрований протягом усього життя. До батька, будинок перебував у володінні та користуванні діда - ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з погосподарської книги. Серед членів сім'ї ОСОБА_5 , у погосподарській книзі є зокрема і батько позивача ОСОБА_4 . Окрім позивача спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є мати позивача і дружина спадкоємця - ОСОБА_2 та рідна сестра позивача ОСОБА_3 . ОСОБА_2 в нотаріальній конторі відмовилась від усієї спадщини після смерті чоловіка. 02.06.2016 року на підставі його заяви Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,1740 га що розташована на території Привовчанської сільради Павлоградського району, яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 позивач не має можливості у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на доводи викладені у позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.
Представник Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Чуприна О.О. у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, у прийняття рішення покладаються на розсуд суду.
Суд вислухав позивача, з'ясував обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, встановив наступне.
Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 76 ЦПК України)
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. ст. 81 ЦПК України).
Позивач по справі є рідним сином ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 .
18.04.2005 року ОСОБА_4 склав заповіт яким заповів все належне йому майно ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем виконкому Привовчанської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 49.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .
Після смерті батька позивач у передбачений законом термін звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом.
На підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 149/2015 до майна померлого ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 надала заяву про відмову від прийняття обов'язкової частки у спадщині та від прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .
02.06.2016 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку розташовану на території Привовчанської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області загальною площею 5,1740 га.
У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_2 після смерті батька позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
У відповідності до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно зі ст. 380 ЦК України житловий будинок є об'єктом права власності.
Спадкоємцем за заповітом, відповідно до ст. 1234, 1235 ЦК України, який прийняв спадщину та претендує на спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями після смерті ОСОБА_4 є позивач.
Відповідно до положень чинного на той час ЦК УРСР 1963 року, Вказівок по порядку ведення погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 року № 11/5, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР 31.10.1975 року за № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки сільської ради, в т.ч. і виписки із погосподарських книг.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.
Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, тобто до 03 серпня 2004 року, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, яке не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, передбачала обов'язкову реєстрацію будинків у містах і селищах міського типу. У період чинності цієї інструкції до 13 грудня 1995 року державна реєстрація нерухомого майна не проводилася у сільській місцевості.
Згідно витягу з погосподарської книги, особистий рахунок № НОМЕР_3 в погосподарській книзі № 10 за 1983-1985 роки с. Малоолександрівка Привовчанської сільської ради відкритий на ОСОБА_4 , адреса господарства АДРЕСА_1 . Головою господарства зазначено ОСОБА_4 , члені сім'ї : ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . Житловий будинок 1965 року побудови.
Відповідно до Витягу з рішення виконавчого комітету Привовчанської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області присвоєно назви вулиць та номери будинків: АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 .(а.с. 15)
Згідно рішення 49 сесії шостого скликання Привовчанської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області проведено перейменування АДРЕСА_1 . (а.с. 16)
Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку 75, 4 кв.м., житлова площа 44,9 кв.м, допоміжна 30,5 кв.м.
На думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, а тому, після його смерті, спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 41 Конституції України «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 189-200, 206, 210, 247, 258-259, 263-268 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації : АДРЕСА_3 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Треті особи: Троїцька сільська ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04339014, адреса: Павлоградський район, с. Троїцьке, вул. Миру, 1.
Друга Павлоградська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02891121, адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 114.
Суддя С. Г. Юдіна