Єдиний унікальний номер справи 183/2970/24
Провадження № 2/183/826/25
31 жовтня 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Майної Г. Є.,
з участю: секретаря судового засідання - Федорової Є. П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Олійник О. А.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом,-
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що відповідач у справі ОСОБА_2 є його рідним братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 1,98 га (кадастровий номер 1223283300:06:054:0188), яка розташована на території Мар?янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . За життя його батько заповіту не складав. Він та його брат є спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті батька.
З метою реалізації своїх спадкових прав, в установлений законом строк він звернувся до державного нотаріуса Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька, де вже була заведена спадкова справа № 135/2023 за заявою про прийняття спадщини за законом від його брата.
У подальшому, в грудні 2023 року він звернувся до свого брата щодо питання оформлення спадкових прав після смерті їх батька, однак останній не визнав його право на спадщину, відмовився від звернення до нотаріально контори, як і відмовився надати правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно.
Так, постановою державного нотаріуса від 02 березня 2024 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі спадщини на 1/2 частину спадкового нерухомого майна, у зв'язку із ненаданням правовстановлюючих документів про належність спадкодавцеві такого майна.
У зв'язку з чим, з метою захисту спадкових прав ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, що надійшла на адресу суду 18 червня 2025 року, просить:
- визнати за ним право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 119,7 м2, житловою площею 55,9 м2 (опис домоволодіння: житловий будинок - А-1, з господарськими будівлями та спорудами: підвал - ПД, навіс, ганок - А-1, навіс - Б, сарай - В, сарай - Г, вбиральня - Д, споруди № 1-5), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18 квітня 2024 року на адресу суду надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи-відповідача (а.с. 29).
Ухвалою судді від 19 квітня 2024 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду в порядку загального позовного провадження і відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання. Цією ж ухвалою було установлено відповідачеві і третій особі строк для подання відзиву на позовну заяву, а також письмових пояснень (а.с. 40).
Ухвалою суду від 17 липня 2024 року було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Олійник О. А. про витребування доказів (а.с. 61, 62).
Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року постановлено про задоволення клопотання представника позивача - адвоката Олійник О. А., залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_6 (а.с. 109-110).
Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Олійник О. А. про витребування доказів (а.с. 111, 112-113).
Ухвалою суду від 18 червня 2025 року було задоволено заяву представника позивача - адвоката Олійник О. А. про відмову позивача від частини позовних вимог, постановлено про закриття провадження у справі в частині вимог щодо спадкування 1/2 частини земельної ділянки площею 1,98 га (кадастровий номер 1223283300:06:054:0188), яка розташована на території Мар?янівської сільської ради, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 189-190).
Ухвалою суду від 18 червня 2025 року постановлено про закриття підготовчого провадження у справі, останню призначено до судового розгляду по суті (а.с. 186-187).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Олійник О. А. заявлені вимоги в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частину домоволодіння, в порядку спадкування за законом підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що їх з позивачем батьки за життя по іншому бажали розпорядитись нерухомим майном після їх смерті.
У судове засідання представник третьої особи Першої самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 203).
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з?явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи, а також письмових пояснень щодо позовної заяви не подавала, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за її відсутності.
Суд, вислухавши вступне слово і пояснення позивача та його представника, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, інвентаризаційну справу щодо спірного будинку, приходить до переконання, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом установлено, що згідно з архівним витягом Архівного відділу Виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 91-м від 20 листопада 2024 року з рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області № 466 від 14 вересня 1984 року, наданого суду в засвідченій представником позивача копії, оригінал якого міститься в інвентаризаційній справі щодо відведення земельної ділянки під забудову на АДРЕСА_1 , наданої у відповідь на запит суду, ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 600 м2 (держфонд) для будівництва індивідуального, глинобитного, обкладеного цеглою житлового будинку на АДРЕСА_1 (а.с. 120). Відомостей щодо виділення чи приватизації земельної ділянки під будинком матеріали справи не містять.
На підставі вищезазначеного рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування між Виконавчим комітетом Новомосковської міської Ради народних депутатів та ОСОБА_5 08 жовтня 1984 року було укладено типовий договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, який посвідчений 10 жовтня 1984 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за р. № 3823, екземпляр якого міститься в інвентаризаційній справі щодо відведення земельної ділянки під забудову на АДРЕСА_1 , наданої у відповідь на запит суду.
Згідно з повідомленням Комунального підприємства "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради" № 1196/24 від 18 березня 2024 року, наданим суду у засвідченій позивачем копії, відповідно до інвентаризаційної справи станом на 29 грудня 2012 року, будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 було дозволено ОСОБА_5 згідно з рішенням № 466 виконкому Новомосковської міської ради від 14 вересня 1984 року (договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки посвідчений 10 жовтня 1984 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою за р. № 3823). Правова документація на будинок не виготовлялась. Право власності на будинок в БТІ - не зареєстроване. Технічний опис об?єкта згідно з відомостями, наведеними у технічному паспорті, виготовленому 06 жовтня 2017 року ФОП ОСОБА_7 : житловий будинок "А", стіни - ракушняк об. цеглою, житлова площа - 40,2 м2, загальна площа - 128,9 м2; лазня "Б"; вбиральня "В"; сарай "Г"; навіс "Д", зливна яма "З/Я", огорожа № 1-2 (а.с. 19).
На підставі постанови Верховної Ради України № 3984-IX "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" від 19 вересня 2024 року, назву міста Новомосковськ було змінено на місто Самар, а також назву Новомосковського району було змінено на Самарівський район.
Установлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
У свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з'ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини третьої статті 3 зазначеного Закону України речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13.
Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.
Згідно з п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 91 від 24 червня 2011 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Судом встановлено, що спірний житловий будинок збудований у 1990 році.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56), передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).
Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.
Таким чином, з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акту державної комісії про прийняття збудованого громадянином житлового будинку цей громадянин набув статусу власника житлового будинку та він набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.
Як убачається з технічного паспорта на одноквартирний (садибний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 10 жовтня 2017 року, і наданого суду в засвідченій позивачем копії, домоволодіння в цілому складається з: житлового будинку - А, загальною площею 128,9 м2, житловою площею 40,2 м2, прибудови - а, цокольного поверху - цп, ганку, навісу - а1, лазні - Б, вбиральні - В, навісу - Д, сараю - Г, зливної ями - З/Я, воріт з хвірткою № 1, огорожі № 2, 1989-1991 років побудови (а.с. 20-25), тобто будинок, господарські будівлі та споруди збудовані до 05 серпня 1992 року, а тому не підлягають узаконенню та додатковому введенню в експлуатацію.
Водночас, згідно з інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, останній містить реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2086569412119, тип об?єкта: житловий будинок, об?єкт житлової нерухомості, опис об?єкта: загальна площа (кв.м): 119,7, житлова площа (кв.м): 55,9, опис: А-1 - житловий будинок, ПД - підвал, а-1 - навіс, ганок, Б - навіс, В - сарай, Г - сарай, Д - вбиральня, № 1-5 споруди; адреса: АДРЕСА_1 . Тип речового права: право власності; номер відомостей про речове право: 36616552; дата та час державної реєстрації: 20 травня 2020 року. Власник: ОСОБА_5 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52369444 від 26 травня 2020 року державного реєстратора Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос О. В. Документи, подані для державної реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: № 52, виданий 27 березня 2020 року, видавник: ФОП ОСОБА_8 ; рішення, серія та номер: № 466, виданий 14 вересня 1984 року, видавник: виконавчий комітет Новомосковської міської ради народних депутатів; Типовий договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 08 жовтня 1984 року, видавник: виконавчий комітет Новомосковської міської ради народних депутатів. Зазначені обставини підтверджуються відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта № 368580319 від 05 березня 2024 року, наданою суду в засвідченій позивачем копії (а.с. 15-17).
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 21 червня 2023 року і наданим суду у засвідченій позивачем копії (а.с. 11).
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , які в установлений законом строк звернулись до Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (назва якої змінена на «Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області») із заявами про прийняття спадщини за законом, про що свідчать матеріали спадкової справи № 135/2023, наданої у відповідь на запит суду.
Доказів наявності заповіту від імені спадкодавця матеріали справи не містять, як і не містять доказів наявності інших спадкоємців першої черги спадкування за законом чи спадкоємців, які мають право на обов?язкову частку у спадщині.
02 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся на адресу нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,98 га (кадастровий номер 1223283300:06:054:0188), яка розташована на території Мар?янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також на 1/2 частину житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 74 зворот).
Постановою державного нотаріуса Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Островерхової О. А. від 02 березня 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частки вищезазначеного спадкового нерухомого майна, оскільки до нотаріальної контори не представлено правовстановлюючого документу про належність спадкодавцеві такого нерухомого майна (а.с. 75).
У подальшому, а саме 13 березня 2025 року позивачеві нотаріусом було видано спадщину на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,98 га (кадастровий номер 1223283300:06:054:0188), яка розташована на території Мар?янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , що посвідчено відповідним свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 березня 2025 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1-155 та наданим суду в засвідченій представником позивача копії (а.с. 123, 124).
Так, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.
Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Суд критично ставиться до заперечень відповідача щодо права позивача на спадкування частки спадкового нерухомого майна, як на такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, і не підтверджені будь-якими доказами.
З огляду на вищевикладене, ураховуючи, що спадкодавцеві ОСОБА_5 за життя належало домоволодіння АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги спадкування за законом після його смерті, які прийняли спадщину, матеріали спадкової справи доказів наявності інших спадкоємців за законом чи заповітом, які звернулися протягом установленого строку до нотаріуса з приводу прийняття спадщини не містять, доказів на підтвердження переходу права власності на спадкове нерухоме майно після смерті спадкодавця не містять, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і за позивачем належить визнати право власності на частину спірного домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;
- третя особа: Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02891109, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, 22;
- третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .
Рішення суду складено і підписано 31 жовтня 2025 року.
Суддя Г.Є. Майна