29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 922/2555/21
провадження № 12-50гс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 922/2555/21
за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 (головуючий суддя Медуниця О. Є., судді Істоміна О.А., Россолов В. В.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2025 (суддя Чистякова І. О.)
за позовом виконувача обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області
до 1) Харківської міської ради (далі - відповідач 1),
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - відповідач 2) ,
3) фізичної особи - підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни (далі - відповідач 3),
4) ОСОБА_1 (далі - відповідач 4)
про визнання незаконним та скасування додатка до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень,
1. 25.06.2021 виконувач обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна), фізичної особи - підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни (далі - ФОП Ільїна Т. М.) та ОСОБА_2 про:
1) визнання незаконним та скасування пункту 60 додатка 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» (далі - рішення Харківської міської ради від 06.07.2016, оспорюване рішення);
2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.11.2016 № 5404-В-С (далі - договір купівлі-продажу від 30.11.2016), укладеного між Управлінням комунального майна та ФОП Ільїною Т. М., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 2618;
3) витребування в ОСОБА_2 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова нежитлових приміщень другого поверху № І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2 загальною площею 97,1 кв. м, розташованих у нежитловій будівлі літ. «Б-2» за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно, спірні нежитлові приміщення), та зобов'язання Харківської міської ради прийняти їх.
2. Позовна заява обґрунтована тим, що під час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення та у ході здійснення процедури відчуження спірного нерухомого майна і укладання оспорюваного договору відповідачі 1-3 порушили вимоги законодавства про приватизацію, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова.
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування в ОСОБА_2 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова нежитлових приміщень другого поверху № І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2 загальною площею 97,1 кв. м, розташованих у нежитловій будівлі літ. «Б-2» за адресою: АДРЕСА_1 . Справу № 922/2555/21 передано на новий розгляд у частині зазначеної позовної вимоги до Господарського суду Харківської області. У частині відмови в задоволенні решти позовних вимог рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 922/2555/21 залишено без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
5. Ухвалою від 09.10.2024 Господарський суд Харківської області прийняв справу № 922/2555/21 до свого провадження в частині позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна в ОСОБА_2 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова.
6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 задоволено клопотання прокурора та замінено неналежного відповідача у справі - ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_1 .
7. Предметом спору у справі № 922/2555/21 є позовна вимога прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень другого поверху № І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2 загальною площею 97,1 кв. м, розташованих у нежитловій будівлі літ. «Б-2» за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язання Харківської міської ради Харківської області прийняти останні.
8. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 позовну заяву прокурора залишено без руху на підставі частини одинадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Встановлено прокурору для усунення недоліків позовної заяви 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано прокурору у встановлений строк подати до Господарського суду Харківської області:
- експертно-грошову оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви;
- документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна;
- докази доплати судового збору, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки спірного майна), здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви.
9. 01.05.2025 від прокурора надійшла заява, в якій зазначено, що прокурор не вбачає підстав для покладання на нього обов'язків щодо виконання ухвали суду від 28.04.2025 про залишення позовної заяви без руху, мотивуючи це тим, що чинність розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-IX ) щодо зворотної дії в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, не може бути застосована у цьому випадку з урахуванням відсутності механізму її реалізації.
10. Прокурор зазначив, що під час подання позовної заяви здійснено сплату судового збору за майнову вимогу про витребування майна у ОСОБА_2 відповідно до вартості набутого останнім майна, яка станом на дату подання позовної заяви підтверджувалася звітом про оцінку майна, виданим суб'єктом оціночної діяльності ФОП Жук В. М, тобто у визначених законом розмірах.
11. Також прокурор вказав, що невнесення ним вартості витребуваного майна на депозитний рахунок суду виключає можливість ухвалення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача. Законом № 4292-IX передбачено компенсацію безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, а не за рахунок прокурора. Механізм реалізації нововведених норм Цивільного кодексу України на цей час відсутній.
12. 04.05.2025 від представника відповідача 4 надійшла заява, в якій вона просила суд у зв'язку з невиконанням прокурором вимог ухвали суду від 28.04.2025 про залишення позовної заяви без руху залишити позовну заяву без розгляду, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі № 922/2555/2, та стягнути з позивача - Слобідської окружної прокуратури м. Харкова на користь відповідача 4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39 250 грн.
13. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2025 позов прокурора залишено без розгляду. Задоволено клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі № 922/2555/21, а також відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з позивача - Слобідської окружної прокуратури м. Харкова на користь відповідача 4 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 39 250 грн.
14. Східний апеляційний господарський суд постановою від 24.06.2025 залишив ухвалу суду першої інстанції від 07.05.2025 без змін.
15. Постанова апеляційного суду від 24.06.2025 та ухвала місцевого суду від 07.05.2025 обґрунтовані тим, що прокурор не довів відсутності підстав для покладення на нього обов'язку надання суду експертно-грошової оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та доказів про доплату судового збору, з урахуванням наданої експертно-грошової оцінки спірного майна. Таким чином, при вирішенні питання про залишення без розгляду позовної заяви суди встановили її невідповідність вимогам частини шостої статті 64 ГПК України.
16. Суди також дійшли висновку, що питання про добросовісність набуття відповідачем 4 права власності на спірний об'єкт нерухомого майна має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду. Отже, обставина добросовісності / недобросовісності набуття права власності на спірне майно залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті справи.
17. Прокурор звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
18. У касаційній скарзі прокурор зазначає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції прийняті з порушенням, неправильним застосуванням норм процесуального права - статті 2, частини третьої статті 3, статті 11, частини першої статті 43, статей 74, 76, 77, 86, частини шостої статті 164, статей 226, 236 ГПК України, статті 58 Конституції України, частини першої статті 3 Закону України «Про публічні електронні реєстри», статей 3, 13, 16, частини п'ятої статті 390 ЦК України, частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пункту 4 Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача».
19. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що:
- позовна заява подана прокурором з дотриманням вимог статті 164 ГПК України у редакції, чинній станом на дату звернення із цим позовом до суду (24.06.2021). Частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції не має зворотної дії в часі, оскільки є нормою процесуального права;
- позовна заява подана прокурором про витребування майна у ОСОБА_2 як у недобросовісного набувача. Про недобросовісність останнього набувача ОСОБА_1 прокурор також наголошував під час розгляду справи. Недобросовісність набуття спірного майна виключає можливість застосування вимог, які стосуються витребування майна у добросовісного набувача. Саме позовній вимозі про витребування майна у недобросовісного набувача суд має надати оцінку під час розгляду справи. У випадку якщо суд дійде висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України (право власника на витребування майна від добросовісного набувача), це не свідчитиме про обов'язок позивача змінити предмет позову, оскільки це є правом позивача, і за обрання можливого неефективного способу захисту позивач несе відповідні ризики у вигляді відмови в задоволенні позову;
- невнесення прокурором вартості витребуваного майна на депозитний рахунок суду виключає можливість постановлення рішення суду про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача;
- частина п'ята статті 390 ЦК України не поширюється на випадки подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача. Питання щодо добросовісності чи недобросовісності набувача може бути вирішене судом лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення;
- застосування частини шостої статті 164 ГПК України, яка не підлягає застосуванню при прийнятті справи до свого провадження після направлення справи Верховним Судом на новий розгляд у частині позовної вимоги про витребування нерухомого майна, може свідчити про незаконну відмову в доступі до правосуддя;
- Законом № 4292-IX передбачено компенсацію безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тобто саме за рахунок вказаних вище органів здійснюється компенсація, а не за рахунок прокурора;
- прокурор не має можливості замовити оцінку спірного майна, оскільки відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об'єкта.
20. Від Харківської міської ради, Управління комунального майна та ОСОБА_1 надійшли відзиви на касаційну скаргу прокурора, в яких відповідачі просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми Закону № 4292-IX та статей 164,174 ГПК України.
21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 28.07.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою прокурора.
22. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 10.09.2025 передав справу № 922/2555/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України.
23. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
24. Предметом касаційного перегляду в цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу місцевого суду про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки позовна заява прокурора не відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172, 173 ГПК України, та прокурор не усунув недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
25. Залишаючи позов прокурора без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 09.04.2025 набрав чинності Закон № 4292-IX.
26. Абзацом першим пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-IX внесені зміни до ГПК України, зокрема до статей 164, 174 цього Кодексу. Крім того, цим Законом також доповнено статтю 390 ЦК України частиною п'ятою, та статтю 391 ЦК України - частиною другою.
27. Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
28. Законом № 4292-ІХ також доповнено статтю 390 ЦК України частиною п'ятою такого змісту:
«5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
29. Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
30. Частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
31. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказує, що із системного аналізу вказаних норм слідує, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд ухвалює рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Ухвалюючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
32. Суди попередніх інстанцій виснували, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.
33. Разом з цим з матеріалів справи слідує, що прокурор звернувся з позовом до суду 24.06.2021, провадження у справі відкрито ухвалою суду від 19.07.2021. Станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з позовом діяла попередня редакція статті 164 ГПК України, в якій частина шоста була відсутня.
34. З огляду на це Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що справа містить виключну правову проблему, яка може бути сформульована так:
1) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції до позовів, поданих з дотриманням вимог статті 164 ГПК України у редакції, чинній станом на дату звернення з відповідним позовом до суду, з урахуванням того, що вказана стаття є нормою процесуального права?
2) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі прийняття судом справи до свого провадження після її направлення Верховним Судом на новий розгляд у частині позовної вимоги про витребування нерухомого майна;
3) у разі, коли з позовом про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади звертається прокурор як самостійний позивач:
- яким чином має діяти прокурор, виконуючи вимоги частини шостої статті 164 ГПК України про необхідність долучення до позову оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) вартості спірного майна, з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об'єкта;
- Законом № 4292-IX передбачено компенсацію добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тому чи має саме прокурор як самостійний позивач, а не вказані вище органи, здійснювати компенсацію вартості нерухомого майна та, відповідно, вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог частини шостої статті 164 ГПК України;
4) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі статті 387 ЦК України (у недобросовісного набувача);
5) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача не органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором, а державним підприємством, установою, організацією тощо, які є володільцями спірного майна на праві оперативного управління або господарського відання.
35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду установив, що в судах усіх інстанцій господарської юрисдикції перебуває велика кількість аналогічних справ про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади за позовами прокурорів, які звернулися до суду як самостійні позивачі, та такі справи прийняті судами до провадження після їх направлення Верховним Судом на новий розгляд, зокрема, але не виключно, справи № 922/459/22, № 922/395/22, № 922/2896/20, № 922/3562/21, № 922/1076/22, № 922/488/22, № 906/233/25, що свідчить про наявний кількісний критерій для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
36. Щодо якісного критерію, то Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що від вирішення правової проблеми, яка стосується зворотної дії у часі положень частини шостої статті 164 ГПК України, залежить правильність розгляду таких видів спорів, що сприятиме формуванню однозначної практики судів з цього питання, зокрема щодо порядку застосування вимог частини шостої статті 164 ГПК України при зверненні прокурорів в інтересах держави з позовними заявами про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади - у разі подання таких позовів до набрання чинності Законом № 4292-IX.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
37. Згідно із частиною п'ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
38. Лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
39. Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає в тому, що у справі, переданій на розгляд Великої Палати, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин. Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
40. Кількісний критерій ілюструє той факт, ще виключна правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
41. З огляду на наведені критерії Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду мав обґрунтувати наявність виключної правової проблеми, її кількісні та якісні виміри, наприклад, навести інші справи різних юрисдикцій, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
42. Втім, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не обґрунтував наявності виключної правової проблеми, яка повинна бути вирішена Великою Палатою Верховного Суду.
43. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не навів доводів, що свідчать про неусталеність судової практики щодо застосування частини шостої статті 164 ГПК України, не вказав судових рішень касаційних судів, в яких суди по-різному підходили б до застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах.
44. З наведених в ухвалі мотивів не слідує, в чому саме полягає складність застосування вказаної норми процесуального права в зазначеній правовій ситуації, а посилання на відсутність прямого нормативного регулювання окремих аспектів не може свідчити про наявність виключної правової проблеми.
45. Судом касаційної інстанції в господарських справах відповідно до статті 286 ГПК України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діє, зокрема, Касаційний господарський суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
46. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 10.09.2025 у справі № 922/2555/21 сформулював низку питань стосовно вирішення цієї справи по суті, що не свідчать про наявність виключної правової проблеми.
47. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не навів обґрунтування наявності виключної правової проблеми у справі № 922/2555/21, а тому справа може бути вирішена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду як належним судом у межах оцінки правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
48. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, зазначені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 10.09.2025, не свідчать про наявність виключної правової проблеми. Підстава для передачі цієї справи, передбачена частиною п'ятою статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
49. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
50. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд та повернення справи Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.
Керуючись статтями 233 - 235, 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
Справу № 922/2555/21 за позовом виконувача обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи - підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування додатка до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень, за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2025 повернути Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.
Ухвала у справі № 922/2555/21 набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Ткач
Судді:О. О. Банасько С. Ю. Мартєв
О. Л. Булейко К. М. Пільков
А. А. Ємець С. О. Погрібний
Л. Ю. Кишакевич Н. С. Стефанів
В. В. Король Т. Г. Стрелець
О. В. Кривенда О. В. Ступак
М. В. Мазур О. С. Ткачук
В. Ю. Уркевич