Справа № 487/7195/25
Провадження № 2-о/487/215/25
31.10.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді: Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання: Янковець Г.А., представника заявника адвоката Сидоренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку окремого провадження у залі суду в м.Миколаєві, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Миколаївська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,- ВСТАНОВИВ:
24.09.2025 представник заявника адвокат Сидоренко Т.В., шляхом формування у системі «Електронний суд», звернулася до Заводського районного суду м.Миколаєва з заявою, якою просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлені вимоги мотивувала тим, що заявник є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, у вигляді 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками квартири є ОСОБА_1 його дружина та діти.
ОСОБА_2 постійно проживала разом з сім'єю заявника у вказаній квартирі, таким чином, ОСОБА_1 , враховуючи положення ст.1268 ЦК України, фактично прийняв спадщину після смерті матері.
У вересні 2025 року, з метою оформлення своїх спадкових прав, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено з причини не надання доказів постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини та рекомендовано звернутися до суду.
Таким чином, для належної реалізації спадкових прав, після смерті матері, заявнику необхідно встановити факт його постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Ухвалою суду від 30.09.2025 за заявою ОСОБА_3 відкрито провадження.
13.10.2025, представник Миколаївської міської ради надала до суду заяву, за якою судове засідання просила провести за її відсутності. Рішення по справі прийняти відповідно до чинного законодавства.
У судовому засіданні представник заявника адвокат Сидоренко Т.В. заявлені вимоги підтримала. Підтвердила фактичні обставини викладені у заяві.
Заслухавши пояснення представника заявника, покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд приходить до наступного.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Статтею 315 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Так у постанові від 13.10.2022 року у справі №755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 (далі за текстом Постанова), визначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Під час розгляду справи по суті, наявність спору не встановлено, таким чином, вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду у порядку окремого провадження
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_2 ( Свідоцтво про народження НОМЕР_1 ).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про смерть НОМЕР_2 ). Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 .
Іншими співвласниками квартири є заявник, ОСОБА_6 .. ОСОБА_7 , ОСОБА_7 (Свідоцтво про право власності на житло від 08.09.1994 року).
ОСОБА_1 , згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 01.11.2016 року.
Заявник є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері.
За життя ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , що є відмінною від адреси її постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 .
19.09.2025 Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Рибачук О.В. за заявою ОСОБА_1 , заведено спадкову справу №36/2025, після смерті ОСОБА_2 ..
Постановою нотаріуса від 19.09.2025 у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 було відмовлено по причині не подання у строк, визначений положеннями 1270 ЦК України заяви про прийняття спадщини та не надання доказів постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Звернувшись до суду з даною заявою ОСОБА_1 посилався на те, що від встановлення факту постійного проживання з матір'ю на момент відкриття спадщини, залежить реалізація його прав як спадкоємця першої черги за законом.
Надаючи оцінку твердженням заявника та наданим та дослідженим доказам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Постанови місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини 2 статті 1221 ЦК України.
Згідно з частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з підпункту 4.10 пункту 4 глави 10 розділу 2 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджених Наказом Міністерства Юстиції України №296/5 від 22.02.2012, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.
Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, що підтверджується як письмовими доказами, так і показами допитаних свідків, які є сусідами заявника, та підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_2 з сім'єю свого сина у квартирі АДРЕСА_4 , співвласницею якої є померла.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання , що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259,293 ,315,319, 352, 354 ЦПК України,суд -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту оголошення.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Заінтересована особа: Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, місце знаходження м.Миколаїв вул. Адміральська, 20
Головуючий суддя І.О.Притуляк