Миколаївської області
Справа №477/624/25
Провадження №2/477/903/25
06 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Клюсевич-Шараповою Н.М.,
розглянувши в спрощеному порядку без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,
У червні 2025 року позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу від 27 лютого 2002 року, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного на товарній біржі «Нерухомість-Миколаїв».
Вказала, що 27 лютого 2002 року між нею, її чоловіком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на товарній біржі «Нерухомість-Миколаїв» був укладений договір купівлі-продажу зазначеного будинку - кожному, який зареєстрований в МБТІ 01 березня 2002 року за реєстровим №17.
При укладанні договору, який був виконаний повністю сторонами, вони користувалися положеннями ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», яким передбачено, що такий договір купівлі-продажу подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який був одним із співвласників нерухомого майна, помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді нерухомого майна, в тому числі і частина житлового будинку АДРЕСА_1 , на яке вона має право на спадщину за законом, так як є його дружиною.
Після сплину шестимісячного терміну, згідно чинного законодавства України, вона звернулася до приватного нотаріуса Сапеги О.П. із заявою про оформлення спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нормами Цивільного кодексу України передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, тому просила суд визнати вказаний договір дійсним.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, а позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, відзиву не подав.
Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
27 лютого 2002 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі продажу, за яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 купили в рівних частинах - по частині житловий будинок, з належними до нього господарчими та побутовими спорудами та будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .
Договір був укладений в письмовій формі на товарній біржі «Нерухомість-Миколаїв», відповідно вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», про що здійснений запис в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №1-1064 від 27 лютого 2002 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 покупець ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23 серпня 2024 року.
ОСОБА_2 був чоловіком позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Бармашівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області від 30 вересня 1995 року.
На теперішній час позивачці, яка є спадкоємицею майна ОСОБА_2 , стало відомо, що для оформлення спадщини, яка залишилися після смерті її чоловіка, потрібно, щоб договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально. Однак, на теперішній час, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу неможливе, оскільки відбулися зміни в законодавстві щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.
Крім того продавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст.224 ЦК України 1963 року, який діяв на той час (час укладення договору), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти майно та сплатити за нього обумовлену грошову суму.
Право власності на майно, придбане за таким договором настає, відповідно до ст. 128 того ж кодексу, з часу передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що між сторонами відбулася домовленість про купівлю-продаж будинку.
На підтвердження угоди між сторонами був підписаний в простій письмовій формі договір купівлі-продажу від 27 лютого 2002 року, посвідчений товарною біржою «Нерухомість-Миколаїв» та зареєстрований в МБТІ за реєстровим №17.
Після укладення договору покупці сплатили власниці повну вартість житлового будинку і отримали його у користування та володіння по частині будинку.
В той же час, нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не відбулося, що не дає можливості спадкоємиці померлого покупця ОСОБА_2 - позивачці ОСОБА_1 оформити спадщину, яка залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_2 та розпоряджатися ним.
Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області був перейменований на Вітовський, а відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX у Миколаївській області було утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаєві), до складу якого увійшла і Первомайська територіальна громада (із с.Бармашове) Жовтневого району Миколаївської області), а також ліквідовано у Миколаївській області старі районні територіальні утворення, зокрема й Вітовський район.
Статтею 227 ЦК України 1963 року, який був чинним на час укладення договору, передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладається в письмовій формі та підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна із сторін є громадянином.
Недотримання даної вимоги тягне за собою до недійсності договору (ч.1 ст.47 ЦК України).
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що такий договір підлягає реєстрації у відповідному виконкомі органу місцевого самоврядування (або ж в МБТІ відносно міст та селищ міського типу). Однак сама по собі відсутність такої технічної реєстрації не впливала на момент виникнення права власності на дійсність договору за вимогами ЦК України 1963 року.
Згідно з частиною 2 статті 47 ЦК України 1963 року суд може на вимогу однієї із сторін договору визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.
Відповідно до матеріалів справи та змісту вказаного вище договору вбачається, що його сторони узгодили всі суттєві умови угоди, в тому числі й ціну, а потім виконали зобов'язання за ним, тому суд вбачає достатньо підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 27 лютого 2002 року житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений на товарній біржі «Нерухомість-Миколаїв», за реєстровим №1-1064.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р.В. Козаченко