31 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 638/8374/13-ц
провадження № 61-9509св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
заявник - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Приймак Юлія Анатоліївна;
заінтересовані особи: (боржник) ОСОБА_1 , (стягувач) ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року у складі судді Хайкіна В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 червня
2025 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю., Яцини В. Б.,
1. Описова частина
Короткий зміст подання
У грудні 2024 року державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Шевченківський ВДВС у місті Харкові) звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Подання мотивовано тим, що у провадженні Шевченківського відділу ДВС у місті Харкові перебуває виконавче провадження (АСВП) № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 червня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова (справа № 638/8374/13-ц), про стягнення з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2013 року, та до їх повноліття.
Станом на 01 листопада 2024 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 499 189,51 грн. У ході виконавчого провадження № НОМЕР_5 державним виконавцем встановлено, що доходи та майно, необхідні і достатні для виконання судового рішення (справа № 638/8374/13-ц), у ОСОБА_1 відсутні.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково, зокрема за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (справа № 638/11299/13-ц). Рішення суду набрало законної сили 04 березня 2020 року.
ОСОБА_1 ухиляється від реєстрації за собою права власності на вищевказану квартиру, що унеможливлює звернення стягнення на нерухоме майно у рахунок погашення заборгованості по аліментам.
Посилаючись на відсутність у боржника грошових коштів та рухомого майна, яким можливо було б задовольнити вимоги стягувача для повного, реального та своєчасного виконання судового рішення, державний виконавець Шевченківського ВДВС у місті Харкові просив вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке
не зареєстровано в установленому законом порядку, шляхом надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника за виконавчим провадженням № НОМЕР_5, а саме на 1/2 частини квартири розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , у розмірі, необхідному для виконання судового рішення.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року подання державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові
Приймак Ю. А. задоволено.
Надано дозвіл державному виконавцю Шевченківського ВДВС у місті Харкові Приймак Ю. А. на звернення стягнення на нерухоме майно боржника за виконавчим провадженням № НОМЕР_5, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 у розмірі, необхідному для виконання за виконавчим документом.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звернення стягнення на незареєстроване в установленому законом порядку майно боржника
ОСОБА_1 необхідне для виконання рішення суду зі сплати аліментів, з метою захисту прав стягувача, враховуючи наявність заборгованості у розмірі
499 189,51 грн у зв'язку із тривалим невиконанням судового рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що боржник не має грошових коштів та іншого майна, на яке державним виконавцем може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке
не зареєстровано в установленому законом порядку.
Також апеляційний суд зазначив, що відповідно до положень частини п'ятої
статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» боржник не запропонував приватному виконавцю види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу з метою виконання судового рішення про стягнення боргу. Заперечення боржника щодо привласнення ОСОБА_2 належного йому майна не підтверджено належними доказами, оскільки відповідного судового рішення, яким було б встановлено дані обставини, матеріали справи не містять. Зважаючи, що саме ОСОБА_1 є власником майна, у разі вибуття з власності спірного майна, саме на власникові лежить тягар його повернення та збереження, а тому доводи боржника про бездіяльність державного виконавця щодо розшуку цього майна є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні подання Шевченківського ВДВС у місті Харкові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , з підстав, передбачених пунктами 1, 4, частини другої статті 389 ЦПК України у вищевказаній малозначній справі. У задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень відмовлено.
У вересні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа про стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей було відкрито державним виконавцем Герасімовою Л. П. 23 червня 2014 року. Остання постанова державного виконавця Герасімової Л. П. у матеріалах виконавчого провадження датована 09 червня 2023 року. Наступна постанова від 10 жовтня 2024 року про арешт його коштів прийнята державним виконавцем Приймак Ю. А. Проте відсутні будь-які документи, що підтверджують підстави передачі виконавчого провадження від Герасімової Л. П. до Приймак Ю. А . Зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що державний виконавець, який звернувся до суду з поданням, мав на це право, оскільки вчиняти виконавчі дії в межах відповідного виконавчого провадження може лише державний виконавець, визначений автоматизованою системою виконавчого провадження.
Судами не враховано абзац п'ятнадцятий пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлена заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій Харківська міська територіальна громада з вересня 2022 року є саме такою територією.
Крім того, у квартирі, на яку державний виконавець просить звернути стягнення, зареєстровані його діти, а саме: повнолітній син ОСОБА_7 та неповнолітня донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
Державним виконавцем не вжито достатніх заходів щодо примусового виконання судового рішення, не використано всіх передбачених статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» прав під час здійснення виконавчого провадження. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення всіх повноважень та реалізації законодавчо визначених механізмів, які мають бути застосовані державними виконавцями.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 23 червня 2014 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 638/8374/13-ц, виданого 19 червня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2013 року та до їх повноліття (том 1, а. с. 8).
Постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 27 вересня 2014 року накладено арешт на автомобіль TOYOTA RAV 4, номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року та автомобіль ГАЗ АС-С 3302ПБ АХУ-1, номерний знак НОМЕР_2 2011 року, що належать ОСОБА_1 (том 1, а. с. 9).
Постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ від 19 лютого 2018 року тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві керувати транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (том 1, а. с. 11).
Постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові від 21 лютого 2018 року ОСОБА_1 , як боржника, тимчасово обмежено у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (том 1, а. с. 12).
Постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (том 1, а. с. 13).
Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові
від 18 вересня 2018 року у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 61 684,38 грн (том 1, а. с. 14-15).
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого
2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) у розмірі 52 459,58 грн за несвоєчасну сплату аліментів, стягнутих рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 березня
2014 року. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі
768,40 грн (справа № 638/3619/19) (том 1, а .с. 16 18).
Постановами головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові від 14 травня 2020 року накладено арешт на грошові кошти
ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника,
а також на все майно боржника (том 1, а. с. 21-24).
Постановами головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові від 22 липня 2021 року, 22 жовтня 2021 року, 01 лютого
2022 року та 24 серпня 2022 року накладено арешт на грошові/електронні кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти-електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів (том 1, а. с. 26-27, 31-36).
Постановами головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові від 18 березня 2021 року та від 12 серпня 2021 року оголошено в розшук майно боржника: автомобіль TOYOTA RAV 4, номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року та автомобіль ГАЗ АС-С 3302ПБ АХУ-1, номерний знак НОМЕР_2 2011 року
(том 1, а. с. 28-29-30).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2018 року визнано за ОСОБА_2 :
- право власності на: 1/2 частку трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_3 , площею 148,0 кв. м; 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:0336, площею 0,0994 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:0089, площею 0,0994 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; автомобіль AUDI А4, 2007 року, номерний знак НОМЕР_3 в цілому; пральну машину Siemens в цілому; холодильник SamsungRL50RELSW в цілому; диван кутовий та крісло Blest в цілому; диван смугастий з дерев'яними бильцями «Constanta» в цілому.
визнано за ОСОБА_1 :
- право власності на: 1/2 частку трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_3 , площею 148,0 кв. м; 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:0336, площею 0,0994 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:0089, площею 0,0994 га за адресою: АДРЕСА_4 ; автомобіль ГАЗ, 2001 року, номерний знак НОМЕР_2 в цілому; автомобіль ГАЗ, 2001 року, номерний знак НОМЕР_4 в цілому; мікрохвильова піч Samsung в цілому; кухонні меблі зі столом та стільцями в цілому; телевізор LED Samsung UE55D7000LSXUA в цілому; кавоварка GAGGIA PlatinumVision в цілому; електрична газонокосарку в цілому; шезлонги 2 шт в цілому; ноутбук Sony в цілому; стіл письмовий кутовий з тумбою в цілому; крісло шкіряне в цілому; пилосос Rainbow в цілому; шафа для документів в цілому; сейф металевий в цілому; тренажерний набір (2 штанги, лавка) в цілому; посудомийну машину Zanussi DE 6744 в цілому. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частки від вартості спірного обладнання в розмірі 600 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частки суми статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіпак» у розмірі 500 000 грн (справа
№ 638/11299/13-ц) (том 1, а. с. 39-59).
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2018 року змінено, доповнено рішення у частині переліку спільного сумісного майна подружжя, яке у порядку розподілу виділяється ОСОБА_1 , такими предметами: стіл письмовий вартістю 400 грн; тумба з шафою під телевізор вартістю 4500 грн; холодильник LGGW-P227HSXA вартістю 11 500 грн. Скасовано рішення у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь компенсації 1/2 частини від вартості спірного обладнання у розмірі
600 000 грн і у задоволені цих вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат
(том 1, а. с 60-89).
Відповідно до акта про реалізацію предмета іпотеки від 06 грудня 2021 року в межах виконавчого провадження ЗВП № НОМЕР_6 з виконання виконавчих листів № 638/8541/14-ц від 18 червня 2015 року, № 638/7380/14-ц від 27 березня 2017 року, виданий Дзержинським районним судом міста Харкова, передано на реалізацію предмет іпотеки:
- житловий будинок, загальною площею 530,4 кв. м, житловою площею
148.0 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , 1/2 частки якого належить па праві приватної власності ОСОБА_1 па підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2018 року (справа
№ 638/11299/13-ц);
- земельна ділянка, загальною площею 0,0994 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6322055900:00:003:0336, 1/2 частки якої належить на праві власності ОСОБА_1 па підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2018 року (справа № 638/11299/13-ц);
- земельна ділянка, загальною площею 0.0994 га, для будівництва і обслуговування житлового буднику, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6322055900:00:003:0089, 1/2 частки якої належить на праві приватної власності ОСОБА_1 па підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2018 року (справа № 638/11299/13-ц) (том 1, а. с.101-103).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 № 281445621 від 27 жовтня 2021 року, право власності на майно 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 за боржником не зареєстровано (том 1, а. с. 116-118).
Відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 31 жовтня 2024 року вартість квартири АДРЕСА_2 становить 2 330 879,83 грн (том 1, а. с. 113-115).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частиною п'ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Згідно з частиною десятою статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Застосування судом положень частини десятої статті 440 ЦПК України та
статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду: від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18), від 23 січня 2019 року у справу № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18).
Згідно з положенням статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Питання про звернення стягнення на майно боржника фізичної особи, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частини десятої статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановив, що боржник - ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення суду про стягнення аліментів на користь стягувача - ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей не виконує, а державним виконавцем вживалися визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішення суду, а саме: прийнято постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника. Кошти на рахунках боржника відсутні, належні на праві власності боржнику автомобілі перебувають у розшуку, однак державний виконавець виявив 1/2 частини квартири, яка належить боржнику на праві власності відповідно до судового рішення, однак ним не зареєстрована в установленому законом порядку.
Державним виконавцем уживались й інші заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», про що зазначалось у цій постанові раніше.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що державний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації права власності за боржником на квартиру, 1/2 частини з яких належить боржнику, однак ним не зареєстрована, унеможливлює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже, і виконання судового рішення.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» боржник не запропонував приватному виконавцю види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу з метою виконання судового рішення про стягнення боргу. Заперечення боржника щодо привласнення ОСОБА_2 належного йому майна не підтверджено належними доказами, оскільки відповідного судового рішення, яким було б встановлено дані обставини, матеріали справи не містять. Зважаючи, що саме ОСОБА_1 є власником майна, у разі вибуття з власності спірного майна, саме на власникові лежить тягар його повернення та збереження, а тому доводи боржника про бездіяльність державного виконавця щодо розшуку цього майна є необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відсутні будь-які документи, що підтверджують підстави передачі виконавчого провадження від державного виконавця Герасімової Л. П. до Приймак Ю. А. , а тому у останньої відсутні правові підстави звертатись до суду у цій справі з поданням, так як вчиняти виконавчі дії в межах відповідного виконавчого провадження може лише державний виконавець, визначений автоматизованою системою виконавчого провадження, є безпідставні.
Згідно з пунктом 1 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року N 2432/5 (далі - Положення), це Положення, розроблене відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», визначає механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження.
Пунктом 1 розділу III Положення визначено, що автоматичний розподіл виконавчих документів в органі державної виконавчої служби здійснюється в день їх реєстрації на підставі інформації, внесеної до системи відповідальною особою органу державної виконавчої служби, або відразу після реєстрації системою виконавчих документів, виданих у формі електронних документів та пред'явлених в рамках інформаційної взаємодії.
Відповідно до пункту 2 розділу III Положення виконавчі документи розподіляються між державними виконавцями у довільному порядку із дотриманням черговості та з урахуванням встановленого коефіцієнта й кількості виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні у державного виконавця, крім випадків, передбачених пунктами 6, 7 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Інформація про виконавчі провадження перебуває у вільному доступі у мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, тому відсутність у матеріалах справи доказів підтвердження наявності зведеного виконавчого провадження чи передача виконавчого провадженні у провадження іншого державного виконавця не може бути підставою для залишення подання державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ (м. Харків) Приймак Ю. А. про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку, без розгляду.
Посилання у касаційній скарзі про те, що у спірній квартирі зареєстровані його діти, а тому передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою, не є підставою для скасування законних судових рішень.
У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в межах виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі
№ 2-537/11 (провадження № 61-5415св22) зроблено правовий висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
У цій справі державний виконавець звернувся до суду із подання відповідно до статті 440 ЦПК України про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку. Згоду органу опіки і піклування державний виконавець повинен отримати при виконанні судових рішень.
Подання виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти (стаття 435 ЦПК України), та подання про звернення стягнення на нерухоме майно з незареєстрованим правом власності (статті 440 ЦПК України) є різними за правовою природою процесуальними зверненнями. При відмові органу опіки та піклування в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, в якому зареєстровані діти, виконавець має право звернутися до суду з поданням про надання такого дозволу.
Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано абзац п'ятнадцятий пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлена заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), є безпідставні.
Частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року
№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.
Розділ XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закон України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом 15 пункту 10-2 розділу такого змісту: «Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій».
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376
(із врахуванням змін та доповнень), щодо Харківської міської територіальної громади заначено: дата початку бойових дій - 24 лютого 2022 року, дата завершення бойових дій - 15 вересня 2022 року.
Верховний Суд зазначає, що станом на дату звернення державного виконавця з поданням до суду (02 грудня 2024 року) Харківська міська територіальна громада не належала до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Отже, не вбачається неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права й зроблені судами висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ, яка є сталою та сформованою, застосовані правові позиції є релевантними до спірних правовідносин. У зв'язку з цим, безпідставними є доводи касаційної скарги у цій частині.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені доводи у касаційній скарзі заявником є аналогічними із доводами апеляційної скарги, які були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць