31 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 569/12121/20
провадження № 61-15030св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кисельова Мирослава Ігорівна, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді Галінської В. В., від 13 лютого 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Боймиструка С. В., від 03 вересня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном, відновлення становища.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки у АДРЕСА_1 , а ОСОБА_6 власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
3. На межі цих земельних ділянок зі сторони відповідача на початку липня
2020 року почалося будівництво об'єкта, який за зовнішніми характеристиками нагадує садибний будинок і розташований впритул до земельної ділянки позивачки на відстані менше одного метра, що порушує право ОСОБА_5 на забудову власної земельної ділянки. Близька відстань спірного об'єкта будівництва робить неможливим нову забудову, оскільки будь-який об'єкт, який може бути створено на частині її земельної ділянки не буде відповідати Державним будівельним нормам України (далі - ДБН).
4. Вважає, що дії відповідачки порушують ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», а саме їх пункт 6.1.41, згідно з яким для нової садибної та дачної забудови відстань від межі суміжної земельної ділянки слід встановлювати не менше 3 метрів. Крім того, цим будівництвом порушено встановлені ДБН Б. 2.2.-12:2019 допустимі відстані між житловим будинком, який є об'єктом будівництва та господарською будівлею. Згідно з пунктом 6.1.41 та таблицею 6.7 ДБН Б.2.2.-12:2019 допустима відстань від житлового будинку до господарської будівлі становить 15 метрів.
5. Також порушені протипожежні вимоги щодо допустимих відстаней між будівлею та іншими спорудами.
Зокрема, згідно з пунктом 15.2.2 ДБН Б.2.2.-12:2019 в умовах забудови, що склалася, протипожежні відстані між житловими будинками та від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення (зокрема і до господарських споруд) слід визначати згідно з протипожежними вимогами даних норм, наведеними у таблиці 15.2. Згідно з цією таблицею мінімальна відстань між будинками зі ступенем вогнестійкості І, II до будівель зі ступенем вогнестійкості III становить 8-9 метрів.
6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просила суд визнати протиправним будівництво об'єкта за адресою:
АДРЕСА_2 , усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном та відновити становище, яке існувало до порушення шляхом приведення об'єкту будівництва за вказаною адресою у відповідність до вимог ДБН України.
7. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2023 року залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
8. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2023 року залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст оскаржених судових рішень
9. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду
від 03 вересня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
10. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачами не доведено перешкод у здійсненні їх прав спірним об'єктом нерухомості по
АДРЕСА_2 , з приводу чого мало місце звернення до суду, а також не доведено, що відповідачами здійснюється таке використання земельної ділянки, при якому позивачам як власникам сусідньої земельної ділянки чиняться перешкоди, порушуються чи не визнаються їхні права.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
11. У касаційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кисельова М. І., просять рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
12. У листопаді 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє - адвокат Кисельова М. І., подали касаційні скарги на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року у справі
№ 569/12121/20.
13. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року. Витребувано із Рівненського міського суду Рівненської області матеріали справи № 569/12121/20.
14. 09 грудня 2024 року ОСОБА_2 подав зміни до касаційної скарги, які ухвалою Верховного Суду від 20грудня 2024 року залишені без розгляду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кисельова М. І., на рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 13 лютого 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду
від 03 вересня 2024 року.
16. У лютому 2025 року матеріали справи № 569/12121/20 надійшли до Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє - адвокат Кисельова М. І., зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15,
від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 22 лютого
2024 року у справі № 990/150/23, а також у постановах Верховного Суду
від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16, від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17, від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Вказують, що висновком експерта від 08 лютого 2021 року підтверджено недотримання протипожежної відстані від спірного об'єкта будівництва, збудованого у 2020 році, до сараю, який розташований на земельній ділянці позивачів. Оскільки рік будівництва спірного нерухомого майна підтверджено показами свідка ОСОБА_7 , позивачі вважають некоректним посилання судів на те, що цей об'єкт збудований до листопада 2005 року. Крім того у суді першої інстанції не було допитано свідка ОСОБА_8 .
19. Стверджують, що судами не досліджені матеріали справи, в якій
у 2006 році було визнано правомірною проведену реконструкцію квартири відповідачів, та не встановлено обсяг реконструкції, яку визнано правомірною. На той час спірний об'єкт будівництва був одноповерховим, а наразі вже є капітальним, двоповерховим із балконом на другому поверсі, який фактично розташований над земельною ділянкою позивачів.
20. Наполягають, що суди попередніх інстанцій, встановивши порушення прав позивачів, мали відновити становище, яке існувало до зведення спірного об'єкту будівництва, шляхом приведення останнього у відповідність до вимог ДБН України.
21. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє - адвокат Кисельова М. І., додатково вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги
22. У грудні 2024 року та у січні 2025 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Левченко К. В., подали відзиви на касаційні скарги позивачів, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просять касаційні скарги залишити без задоволення.
23. Вказують, що позивачами не наведено доводів на підтвердження вчинення відповідачами дій, що не дозволяють позивачам використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням.
24. Зауважують, що судами попередніх інстанцій не було встановлено факту самочинного будівництва. Натомість з матеріалів справи вбачається, що реконструкція квартири та приналежних до неї споруд відповідає вимогам державних будівельних норм і правил, не порушує права інших осіб.
25. Стверджують, що 13 вересня 2021 року судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_8 і судами надано оцінку, зокрема й показам цього свідка. При цьому жоден свідок не зміг пояснити як спірний об'єкт нерухомості виглядав до 2020 року, судовий експерт не встановив рік побудови, а 2020 рік не є точною датою зведення будівлі.
26. Наполягають, що спірна будівля була двоповерховою з моменту зведення і до 2005 року неодноразово перебудовувалась, а після 2005 року спірна будівля не зазнавала втручання, крім виконання внутрішніх робіт, заміни вікон, дверей тощо.
Обставини справи, встановлені судами
27. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємці ОСОБА_5 є власниками земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
28. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як спадкоємці ОСОБА_6 є власниками суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
29. Згідно з копією технічного паспорта житлового будинку по
АДРЕСА_1 від 04 березня 2004 року вбачається, що до технічного паспорту були внесені зміни при поточній інвентаризації
21 листопада 2016 року. На земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:040:0126 розміщено житловий будинок А-1 та господарські споруди, серед яких сарай Б-1.
30. ОСОБА_6 на праві власності належало 3/5 частин квартири АДРЕСА_3 , а також на праві спільної часткової власності - 1/5 частина зазначеної квартири.
31. ОСОБА_9 на склад сім'ї із дружини та дочки 16 листопада
1981 року відповідно до ордеру № 918 було виділено квартиру
АДРЕСА_3 .
32. Копією технічного паспорта стверджується, у листопаді 2005 року ОСОБА_9 було проведено самовільне будівництво приміщень Аз-2, що складаються із приміщень І - площею 11,1 кв. м, ІІ - площею 1,7 кв. м, ІІІ - площею 3,1 кв. м, у цокольному поверсі, а також приміщень ІV - площею
3,6 кв. м, V - площею 8,3 кв. м, VІ - площею 5,8 кв. м, які станом на день інвентаризації були незавершені будівництвом.
33. Суди встановили, що приміщення, які є предметом спору, побудовані до 22 листопада 2005 року.
34. Рішенням Рівненського міського суду від 28 березня 2006 року у справі № 2-4788/2006 позов ОСОБА_9 задоволено. Визнано правомірними проведену реконструкцію квартири
АДРЕСА_4 . Судом у цьому рішенні встановлено, що самочинно проведена реконструкція квартири відповідає вимогам державних будівельних норм і правил, що стверджується відповідним висновком управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому
від 16 січня 2006 року і не порушує права інших осіб, оскільки не обмежує житлові права власників суміжних квартир.
35. Із копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , що виготовлений 05 серпня 2020 року ФОП ОСОБА_10 , вбачається, що склад та розміри добудованих приміщень не змінились.
36. Відповідно до копії протоколу обстеження та погодження меж земельної ділянки від 15 лютого 2009 року, яка передається у власність ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 по АДРЕСА_2 , на плані межі земельної ділянки розташовані, зокрема від В до Г (т.8-т.10), межа проходить по суміжності із землями ОСОБА_13 : від т.8 до т.9 - в південно-західному напрямку по металевій огорожі, протяжністю 2,07 м, від т.9 до
т. 10 - в південно-західному напрямку по металевій огорожі, протяжністю
29,10 м. У протоколі також зазначено, що при обстеженні і погодженні меж земельної ділянки в натурі зауважень з боку представників, землекористувача і суміжних землекористувачів не було. Проєкт землеустрою містить, зокрема копію технічного паспорта на квартиру
АДРЕСА_3 від 28 листопада 2006 року, план І поверху у якому, ідентичний за розмірами і складом плану І поверху у технічному паспорті на цю ж квартиру від 05 серпня 2020 року. План приміщення цокольного поверху у технічних паспортах відрізняється відсутністю внутрішньої стіни між приміщеннями 1 та 2 у 2020 році.
37. Рішенням Рівненської міської ради від 22 липня 2010 року № 3725 про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 (квартира № 3 та № 5 ) затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (квартири № 3 та № 5 ) громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд.
38. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, складеного 08 лютого 2021 року судовим експертом Фурсовичем М. О., об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає вимогам ДБН Б2.2-12:2019 «Планування та забудова території» та ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» та правилам забудови м. Рівне, в тому числі щодо дотримання пожежних норм: не дотримана протипожежна відстань від об'єкта будівництва до сараю (літера Б-1), що розташований на земельній ділянці ОСОБА_5 . На запитання 2 «Визначити період, коли було зведену спірну будівлю: у 1982-1989 роках чи у 2020 році?» експерт вказав, що спірну будівлю було зведено у 2020 році.
39. Експерт ОСОБА_22 у судовому засіданні надав роз'яснення свого висновку та зазначив, що будівля була зведена після 1982-1989 років, точний час він не встановлював, оскільки питання в ухвалі таким чином сформульовано не було. При огляді ним була встановлена наявність старої будівлі і старої цегли. ДБН були діючі на час складання висновку та діючі на цей час. Самочинне будівництво не відповідало будівельним нормам. Крім того експерт пояснив, що 2020 рік не є датою зведення спірної будівлі, проте є єдиною можливою відповіддю з огляду на формат поставленого питання.
40. Свідок ОСОБА_7 , яка пояснила, що перебувала у дружніх стосунках із ОСОБА_5 , пояснила, що вона помітила новий будинок, у якому є другий поверх і балкон, який на її думку, буде нависати над ділянкою позивачів. У 1982-1989 році цього будинку не було. Про конфліктну ситуацію їй нічого не відомо.
41. Свідок ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_6 , пояснила, що вони із батьками переїхали у квартиру на АДРЕСА_2 у 1982 році. Потім добудували частину квартири, гараж і допоміжні приміщення. Будівництво велось у 2005 році та погоджувалось із сусідами.
42. Свідок ОСОБА_8 , яка пояснила, що перебувала у дружніх стосунках зі ОСОБА_5 та проживали неподалік одна одної із 2000 року. Того ж року з'явилась спірна будівля. Вона раз на місяць бувала у ОСОБА_5 і будівлі вище паркану, не було.
43. Свідок ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_6 , пояснив, що народився і проживав у спірній будівлі до 2007 року. Будівля існувала
до 2001 року, з того часу її почали перебудовувати та удосконалювати.
До 1989 року вона була одноповерхова, потім двоповерхова. Паркан був, вони поставили металеві щити на окремій ділянці. Стосунки між сторонами були добросусідські, однак погіршились після смерті батька. Сарай був на ділянці з 1989 року, а сама будівля існує в такому вигляді як зараз із 2005 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
44. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
45. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
46. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
47. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
48. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
49. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
50. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
51. Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
52. Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
53. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).
54. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
55. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).
56. Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).
57. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачами не доведено належними, достовірними та достатніми доказами наявності перешкод у здійсненні їх прав, наявністю спірного об'єкту нерухомості по АДРЕСА_2 , з приводу чого мало місце звернення до суду, а також не доведено, що відповідачами здійснюється таке використання земельної ділянки, при якому позивачам як власникам суміжної земельної ділянки чиняться перешкоди, порушуються, не визнаються їхні права, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
58. Верховний Суд погоджується з цими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.
59. Позивачі, обґрунтовуючи позов вказували, що спірне будівництво, яке почалось у 2020 році, на суміжній земельній ділянці відповідачів розташоване впритул до їх земельної ділянки на відстані менше одного метра, а балкон знаходиться на межі земельних ділянок, що порушує право позивачів на забудову власної ділянки та не відповідає допустимій відстані між об'єктами забудови та протипожежним нормам.
60. Щодо порушення прав позивачів на забудову власної земельної ділянки та не дотримання відповідачами допустимої відстані між об'єктами забудови, судовий експерт у своєму висновку № 210125/1_ФМ від 08 лютого 2021 року вказав на відсутність порушень ДБН Б.2.2.-12:2019, оскільки балкон не є конструктивною частиною стіни, а мінімальна відстань від межової огорожі до найбільш виступаючої конструкції стіни будинку більше гранично допустимої величини.
61. Заявники, оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, не вказують на помилковість висновків експерта в цій частині.
62. Щодо посилань позивачів на розташування спірного будівництва з порушенням протипожежних вимог ДБН В.1.1.-7:2016, то експертом встановлено, що відповідна відстань в частині розміщення будівництва до житлового будинку позивачів дотримана та становить 11,258 м, а в частині відстані до сараю (літера Б-1) позивачів не дотримана, і є меншою 8 м.
63. Водночас, суди попередніх інстанцій встановили, що будівля відповідачів, яка позначена на технічному паспорті та інших документах, як сарай «В», що є складовою частиною квартири № 5 та є спірною будівлею у цій справі, була включена до складу квартири № 5 , законність зведення цієї будівлі підтверджена рішенням суду від 28 березня 2006 року у справі № 2-4788/2006, яким було встановлено, що реконструкція квартири та її складових відповідає вимогам державних будівельних норм і правил та не порушує права інших осіб.
64. Колегія суддів зауважує, що позивачі наполягають на порушенні своїх прав саме будівництвом, розпочатим за їх твердженнями у 2020 році, наслідком якого є збільшення поверховості будівлі відповідачів з одноповерхової до двоповерхової. Проте зміна поверховості в цьому випадку не впливає на дотримання протипожежних відстаней між будівлями.
65. Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
66. Встановивши обставини справи та надавши, в межах своєї компетенції оцінку наданим сторонами доказам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачами не доведено наявність підстав для задоволення заявленого позову.
67. Спірна будівля розташована поза межами земельної ділянки позивачів, а їх доводи про те, що через наявність цієї будівлі вони не зможуть в подальшому здійснювати забудову власної ділянки, є припущенням.
68. Доводи заявників про те, що у суді першої інстанції не було допитано свідка ОСОБА_8 , є безпідставними та спростовані протоколом судового засідання від 13 вересня 2021 року.
69. Ухвалою суду першої інстанції від 22 квітня 2021 року були витребувані для огляду матеріали цивільної справи № 2-4788/2006, а досліджена копія рішення суду у цій справі містить інформацію, яка має значення при вирішенні заявленого спору.
70. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року
у справі № 905/1926/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15,
від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 22 лютого
2024 року у справі № 990/150/23, а також у постановах Верховного Суду
від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16, від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17, від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17, на які заявники посилаються у касаційних скаргах.
71. Інші доводи касаційних скарг переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
72. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
73. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
74. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
75. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401
ЦПК України є підставою для залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кисельова Мирослава Ігорівна, залишити без задоволення.
2. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 вересня
2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников