Справа № 472/1292/25
Провадження №2-з/472/5/25
про повернення заяви
28 жовтня 2025 року селище Веселинове
Миколаївської області
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Орленко Л.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , поданої його представником - адвокатом Болюбаш Іриною Олександрівною, про забезпечення позову до подачі позовної заяви про визнання батьківства,
24 жовтня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Болюбаш Іриною Олександрівною, про забезпечення позову до подачі позовної заяви про визнання батьківства.
Заява мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 готує позовну заяву до матері дитини ОСОБА_2 про визнання батьківства стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_3 . При цьому, матір дитини ОСОБА_2 має намір разом з дитиною виїхати за межі України. Заявник вважає, що це може створити реальні ризики невиконання майбутнього рішення суду та унеможливить проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, а тому просить вжити заходи забезпечення позову шляхом тимчасової заборони виїзду малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання батьківства.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Вимоги до заяви про забезпечення позову встановлені статтею 151 ЦПК України.
Стаття 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Пунктом 1 частини першої статті 152 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Справи про визнання батьківства є справами позовного провадження, а тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності (відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України) за зареєстрованим місцем проживання відповідача (позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Таким чином, підстави для застосування підсудності за вибором позивача відсутні, оскільки в даній справі саме позивач хоче визнати своє батьківство.
Так, пунктом 1 статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Місце перебування - це житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому фізична особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Відповідно до ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Реєстрація місця проживання (перебування) особи - це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Відповідно до п.4,5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», яка визначає процедуру декларування/реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. При цьому громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що декларуванню/реєстрації підлягає як місце проживання, так і місце перебування особи.
Судом встановлено, що майбутній відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстрована як внутрішньо-переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується даними Єдиного державного демографічного реєстру та Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
Отже майбутній відповідач ОСОБА_2 за власним вибором визначила (зберегла) своє декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) саме за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєструвала своє перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
З урахуванням викладеного, суд відхиляє посилання заявника, що він має право на пред'явлення заяви про забезпечення позову за фактичним місцем проживання ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до Довідки від 12.03.2020 року № 4813-5000278263 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки ця довідка не є діючою в зв'язку з закінченням терміну її дії.
Таким чином, оскільки майбутній відповідач ОСОБА_2 не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця її проживання або перебування на території Веселенівської селищної ради, а відповідно до даних Єдиного державного демографічного реєстру та Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , то вищевказана заява про забезпечення позову не підсудна Веселинівському районному суду Миколаївської області.
Відповідно до частини десятої статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Зважаючи на те, що заявником не додержано вимогу п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а саме не вказано підстав, що дозволяють останньому звертатися з даною заявою саме до Веселинівського районного суду Миколаївської області, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви повернути заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 259, 260 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Болюбаш Іриною Олександрівною, про забезпечення позову до подачі позовної заяви про визнання батьківства, - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає заявнику звернутися до належного суду у встановленому процесуальним законом порядку.
Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко