30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 343/71/25
провадження № 61-13214ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить усунути перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, розташованою в с. Оболоня Калуського району Івано-Франківської області в урочищі «Барвище», шляхом зобов'язання відповідачки відновити місток, який сполучав дорогу із належною йому на праві користування земельною ділянкою, стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 належать земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Оболоня урочище «Барвище». Більше десятка років користується земельною ділянкою. З метою доступу до неї через струмок, який протікає повз земельну ділянку, позивач облаштував місток. Однак влітку-восени 2024 року відповідачка, без його згоди, викосила на належній йому ділянці траву, заготовила сіно і забрала його. Намагання позивача врегулювати ситуацію не дали бажаного результату, навпаки відповідачка провокувала конфліктні ситуації та зруйнувала місток, через який позивач проходив до своєї земельної ділянки. Своїми діями відповідачка завдала ОСОБА_2 окрім матеріальної, ще й моральну шкоду. Через руйнацію містка позивач відчуває душевні страждання, наслідком чого стало підвищення артеріального тиску та дратівливість.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 , що в урочищі «Барвище» с. Оболоня Калуського району Івано-Франківської області.
Зобов'язано ОСОБА_1 відновити місток, що сполучає дорогу із належною ОСОБА_2 земельною ділянкою, що в урочищі «Барвище» с. Оболоня Калуського району Івано-Франківської області.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2025 року в частині стягнення моральної шкоди - змінено, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
17 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відновити місток, та стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Справа № 343/71/25 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року у справі № 343/71/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко