30 жовтня 2025року
м. Київ
справа № 607/20862/24
провадження № 61-13190ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі за позовом Кредитної спілки «Галицьке кредитне товариство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У 2024 році КС «Галицьке кредитне товариство» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просило, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог від 10 січня 2025 року, стягнути солідарно із відповідачів на користь КС «Галицьке кредитне товариство» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 631 428,89 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнено солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КС «Галицьке кредитне товариство» заборгованість:
за кредитним договором №27/21/КЛ/Т від 08 червня 2021 року на суму 371 699,60 грн, з яких: 267 068,51 грн заборгованість за тілом кредиту; 104 631,09 грн заборгованість за відсотками;
за кредитним договором №48/21/КЛ/Т від 28 жовтня 2021 року на суму 214 885,58 грн, з яких: 153 860,68 грн заборгованість за тілом кредиту; 61 024,90 грн заборгованість за відсотками;
за кредитним договором №31/22/КЛ/Т від 14 грудня 2022 року на суму 44 843,71 грн, з яких: 43 169,08 грн заборгованість за тілом кредиту; 1 674,63 грн заборгованість за відсотками,а всього на загальну суму 631 428,89 грн.
20 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10-р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У цій справі ціна позову становить 631428,89 грн, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн), а тому судові рішення у справі не підлягають касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпунктів а) в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, зокрема якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинахта має виняткове значення для заявника, посилаючись на те, що сума заборгованості, стягнута зі скаржника, є значною і заради прийняття законного та вмотивованого рішення по справі ОСОБА_1 готова звертатись до ЄСПЛ.
Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і в чому проявляється виняткове значення для відповідача цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями і, відповідно, не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для відповідача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 607/20862/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко