27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 753/15578/23
провадження № 61-12676ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 18 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у справі за позовом державного підприємства Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» до ОСОБА_1 , третя
особа: Міністерство оборони України, про усунення перешкод у користуванні об'єктом нерухомості шляхом виселення з жилого приміщення та стягнення компенсації витрат на оплату житлово-комунальних послуг,
13 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 17 вересня 2025 року у зазначеній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом
до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
У статті 392 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України
до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі заявник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги до початку розгляду скарги по суті, але не менш ніж на три
місяці, посилаючись на те, що він після початку повномасштабного вторгнення
рф до України у 2022 році є тимчасовим переселенцем, у зв'язку з чим заявник має скрутне матеріальне становище та відсутні доходи.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення
чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення
від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи
і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку
і розмірі.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях
у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону
та є вичерпним.
Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас саме стаття 8 Закону України «Про судовий збір», яка
є спеціальною, конкретизує порядок, умови такого звільнення і коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити
або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж
до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну
чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком
до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком
до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої
чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб
та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи
про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати
на підставі, зазначеній у частині першійцієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування
на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін
та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того,
що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір
у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків
в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім'ї та наявність утриманців тощо.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями
статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору
у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведені заявником доводи не підтверджені належними доказами, які б свідчили про неможливість сплати судового збору, зокрема заявник не надав доказів свого скрутного матеріального становища.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних про будь-який реальний дохід заявника. Заявник не надав суду даних про наявність чи відсутність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків у банківських установах, тощо.
Обставини, про які вказує заявник у касаційній скарзі щодо неможливості сплати судового збору, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний матеріальний стан заявника, що перешкоджає йому виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати докази на підтвердження обставин щодо його майнового стану або документи що підтверджують сплату судового збору.
Вказане ґрунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
За таких обставин у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,
в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З позовом ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» звернулася до суду у вересні 2023 року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 684,00 грн.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
За змістом касаційної скарги встановлено, що заявником оскаржуються судові рішення, якими задоволено вимогу немайнового характеру про виселення та вимогу майнового характеру про стягнення компенсації витрат на оплату
житлово-комунальних послуг.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше
1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (939 400,00 грн).
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання юридичною особою
або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн).
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, за подання касаційної скарги у даній справі підлягає сплаті судовий збір
у розмірі 8 588,80 грн ((2 684,00 грн + 2 684,00 грн)х 200 % х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Обов'язок зі сплати судового збору є загальним для всіх суб'єктів,
що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом
і судом.
На підтвердження сплати судового збору заявнику необхідно надати
до суду документ, що підтверджує сплату ним судового збору за подання касаційної скарги, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення указаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання
про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко