29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 537/1468/25
провадження № 61-7919 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ульянов Руслан Анатолійович, на ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 11 березня 2025 року у складі судді Дряхлова Є. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову
У березні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - Ульянова Р. А. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, укладеного між вказаними особами, з підстав невідповідності його вимогам закону та як такого, що укладений на шкоду кредитору (фраудаторний правочин).
Вказував, що метою звернення ОСОБА_1 з таким позовом є застосування реституції для забезпечення виконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 , які станом на день звернення з цією заявою становлять понад 190 000 грн. Застосування реституції стане неможливим у разі, якщо належне ОСОБА_3 майно буде відчужене іншим особам.
Ураховуючи викладене, заявник просив суд накласти арештна зареєстроване за ОСОБА_3 майно: 50 % частки будівель та споруд промбази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , або шляхом накладення заборони на відчуження цього майна та обтяження його речовими правами.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 11 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без розгляду.
Попереджено ОСОБА_1 та його представника адвоката Ульянова Р. А. про наслідки зловживання процесуальними правами, передбачені статтею 148 ЦПК України, зокрема про можливе застосування як до заявника, так і до його представника заходів процесуального примусу у виді штрафу у разі повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами.
Судові рішення мотивовані тим, що заявник неодноразово звертався до суду із аналогічними заявами, за результатами розгляду яких судом вже приймались відповідні процесуальні рішення. Звернення в черговий раз представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянов Р. А. із заявою про забезпечення позову, на думку суду, є зловживанням процесуальними правами, а тому на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України заява про забезпечення позову підлягає залишенню без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 червня 2025 року через підсистему Електронний суд ЄСІКС представник ОСОБА_1 - адвокат Ульянов Р. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 11 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заявник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права при залишені заяви про забезпечення позову без розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 537/1468/25, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
30 вересня 2025 року справа № 537/1468/25 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Р. А. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду.
Вказує, що заява про забезпечення позову не містить ознак зловживання правами та подана фактично на виконання недоліків, зазначених судом в ухвалах про повернення заяви про забезпечення позову та відмову у забезпечення позову у справах № 537/429/25, № 537/802/25, № 537/1165/25.
Звертає увагу на те, що в ухвалі від 24 лютого 2025 року (справа № 537/1165/25) суд
роз'яснив право на повторне звернення у разі усунення обставин, які стали підставою для повернення заяви. Вказує, що нова заява про забезпечення позову від 09 березня 2025 року містила підстави для вжиття цих заходів та нові докази, які не були додані до попередніх заяв, тому у суду були відсутні підстави для залишення цієї заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Адвокат Ульянов Р. А. в інтересах ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із заявами про забезпечення позову, по яким судом приймались відповідні процесуальні рішення.
Так, 27 січня 2025 року адвокат Ульянов Р. А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування (справа № 537/429/25). Разом з позовом було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, що зареєстроване за ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частки незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частки будівель та споруд промбази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частки приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , або шляхом накладення заборони на відчуження цього майна та обтяження його речовими правами.
Ухвалами Крюківського районного суду м. Кременчука від 30 січня 2025 року у справі № 537/429/25 позовна заява ОСОБА_1 повернута заявнику з підстав, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України, а заява про забезпечення позову повернута з підстав невідповідності її вимогам статті 151 ЦПК України.
Станом на 14 травня 2025 року ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука від 30 січня 2025 року у справі № 537/429/25 про повернення позовної заяви є предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Р. А.
Крім того, 07 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ульянов Р. А. звертався до суду з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову (справа № 537/802/25), у якій просив забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, шляхом накладення арешту на майно, що зареєстроване за ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частки незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частки будівель та споруд продбази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частки приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , або шляхом накладення заборони на відчуження цього майна або обтяження його речовими правами.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 лютого 2025 року у справі № 537/802/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено з тих підстав, що у заяві не наведено обґрунтованих та об'єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_3 майно або заборони на його відчуження або обтяження його речовими правами, а також не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і що такий захід забезпечення є співмірним заявленим позовним вимогам.
Станом на 14 травня 2025 року ухвала про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 537/802/25 є предметом перегляду апеляційним судом за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Р. А.
Також 21 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ульянов Р. А. звертався до суду з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову (справа № 537/1165/25), у якій просив забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, шляхом накладення арешту на майно, що зареєстроване за ОСОБА_3 , а саме: 50 % частки незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 50 % частки будівель та споруд продбази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 50 % частки приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , або шляхом накладення заборони на відчуження цього майна та обтяження його речовими правами.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 лютого 2025 року у справі № 537/1165/25 заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Р. А. про забезпечення позову з підстав її повторності, а також невідповідності вимогам статті 151 ЦПК України повернута заявнику.
09 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ульянов Р. А. вчетверте звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову (справа № 537/1468/25), у якій просив забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, шляхом накладення арешту на майно, що зареєстроване за ОСОБА_3 , а саме: 50 % частки будівель та споруд промбази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , або шляхом накладення заборони на відчуження цього майна та обтяження його речовими правами.
У всіх заявах про забезпечення позову заявник зазначав, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, укладеного між вказаними особами, з підстав невідповідності його вимогам закону та як такого, що укладений на шкоду кредитору (фраудаторний правочин). Метою позову зазначав застосування реституції для забезпечення виконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Р. А. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Тобто цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (частина друга статті 44 ЦПК України).
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок -добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав.
Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав.
Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
При цьому наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частини третя статті 44 ЦПК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21), від 04 вересня 2024 року у справі № 500/504/17 (№ 61-13975св23).
Із матеріалів справи відомо, що представник ОСОБА_1 - адвокат Ульянов Р. А. неодноразово звертався до суду із заявами про забезпечення позову як до подання позовної заяви, так і разом з позовом (справи № 537/429/25, № 537/802/25, № 537/1165/25, № 537/1468/25), у яких зазначав, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, укладеного між вказаними особами, з підстав невідповідності його вимогам закону та такого, що укладений на шкоду кредитору (фраудаторний правочин). Метою позову зазначав застосування реституції для забезпечення виконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 . Вказував, що застосування реституції стане неможливим у разі, якщо належне ОСОБА_3 майно буде відчужене іншим особам.
Суди констатували, що двічі заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Р. А. про забезпечення позову були повернуті заявнику (справи № 537/429/25 та № 537/1165/25), а по справі № 537/802/25 заяву розглянуто по суті, прийнято ухвалу від 10 лютого 2025 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпеченні позову. При цьому предметом розгляду заяви у цій справі була належна ОСОБА_3 1/2 частка будівель та споруд продбази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень,постановою Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2025 року у справі № 537/802/25 ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 лютого 2025 року залишено без змін.
Таким чином в межах справи № 537/802/25 судом вже розглянуто питання про накладення арешту на об'єкт нерухомості: будівлі та споруди промбази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвалено відповідне судове рішення про відмову у забезпечення позову, яке набрало законної сили.
У справі, що переглядається судом касаційної інстанції, суди встановили, що всі чотири заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Р. А. про забезпечення позову (від 28 січня 2025 року, від 07 лютого 2025 року, від 21 лютого 2025 року та від 09 березня 2025 року) мають ідентичне обґрунтування підстав забезпечення позову, єдиною відмінністю заяви від 09 березня 2025 року є зменшення кількості об'єктів нерухомості, на які представник позивача просить накласти арешт або заборону на відчуження цього майна та обтяження його речовими правами. Зі змісту цієї заяви не встановлено нових підстав чи інших обставин, які б не були досліджені судом в межах справи № 537/1165/25, якими заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.
За таких обставин, визнавши подання четвертої заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Р. А. про забезпечення позову зловживанням процесуальними правами, суди зробили обґрунтований висновок про повернення цієї заяви заявнику без розгляду, з яким погоджується й суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо повернення без розгляду заяви про забезпечення позову, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ульянов Руслан Анатолійович, залишити без задоволення.
Ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 11 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович