22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 565/2770/24
провадження № 61-6274св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Вараський ліцей № 1 Вараської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Бузановим Дмитром Вікторовичем , на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2025 року в складі колегії суддів: Гордійчук С. О, Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
Історія справи
Короткий зміст скарг
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Вараського ліцею № 1 Вараської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вараського ліцею № 1 Вараської міської ради про захист особистих немайнових прав працівника шляхом визнання наказів Вараського ліцею № 1 Вараської міської ради № 131 від 24 серпня 2023 року та № 136 від 30 серпня 2023 року протиправними та їх скасування відмовлено повністю.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бузанова Д. В. про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 березня 2025 року залишено без руху. Надано скаржнику строк протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору за апеляційне оскарження судового рішення на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір».
В обгрунтування клопотання позивач вказує, що наказом № 83-к/тр від 29 лютого 2024 року вона звільнена з посади вчителя української мови та літератури Вараського ліцею № 1 Вараської міської ради. З того часу не працевлаштована, доходу не має. Разом з цим, апеляційний суд вказав, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Бузановим Д. В. не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач не має доходу, у зв'язку з чим відсутні підстави для його задоволення. В зв'язку з наведеним апеляційна скарга залишена без руху та встановлено строк для надання оригіналу квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бузанова Д. В. про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 березня 2025 року залишено без руху.
Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати три дні з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала суду мотивована ти, що на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», представник заявника долучив відомість з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків з даними про доходи позивача за 2024 рік. Також зазначив, що наказом № 83-к/тр від 29 лютого 2024 року позивач звільнена з посади вчителя української мови та літератури Вараського ліцею № 1 Вараської міської ради. З того часу не працевлаштована, доходу не має. Натомість, апеляційний суд вказав, що з поданої адвокатом відомості вбачається, що загальний річний дохід ОСОБА_1 за 2024 рік становить 56 571,49 грн, що підтверджує, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу. Проте, сама по собі інформація про розмір доходів, які підлягають оподаткуванню та обліковуються органами ДПС, не може свідчити про скрутне матеріальне становище заявника. Скаржником не було долучено до апеляційної скарги будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору. З огляду на викладене, апеляційний суд продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бузанова Д. В. на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 березня 2025 року визнано неподаною і повернуто особі, яка її подала.
Ухвала суду мотивована тим, що:
ухвалою Рівненського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бузанова Д. В. про звільнення від сплати судового збору відмовлено та надано строк для надання документів, що підтверджують сплату судового збору. Ухвалою цього ж суду та від 02 травня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бузанова Д. В. про звільнення від сплати судового збору відмовлено у зв'язку з тим, що скаржником не було долучено до апеляційної скарги будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору. Продовжено строк для усунення недоліків;
05 травня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Бузанова Д. В. втретє надійшло клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору або зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Разом з тим, представник скаржника, подаючи втретє клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору або зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору, не долучив будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору (документи про рівень доходу; документи про заборгованість перед іншими особами, наприклад за комунальні послуги; документи про стягнення заборгованості у межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців; довідка про склад сім'ї; банківські документи про відсутність на рахунку коштів; довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Суд не взяв до уваги подану представником позивача відомість про загальний річний дохід ОСОБА_1 за 2024 рік, оскільки сама по собі інформація про розмір доходів, які підлягають оподаткуванню та обліковуються органами ДПС, не може свідчити про скрутне матеріальне становище заявника та відсутність будь-яких інших доходів. З огляду на викладене, апеляційний суд вважав, що наведені доводи щодо звільнення позивача від сплати судового збору або зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору. Також апеляційний суд вказав, що дії позивача свідчать про зловживання своїми правами та втрату інтересу до цієї справи, що в свою чергу тягне порушення принципу розумності строків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2025 року ОСОБА_1 через представника Бузанова Д. В. подала касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2025 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд, визначаючи суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн, залишив поза увагою, що відповідно до довідки про доходи за 2024 рік, дохід позивача складався виключно з нарахованого та виплаченого доходу за січень 19 759,57 грн та лютий 36 811,92 грн 2024 року, загалом 56 571,49грн, 5 % від якого становить 2 828,57 грн, тому сума судового збору 2 906,88 грн перевищує 5 % річного доходу позивача (2 828,57 грн );
оскільки на дату подачі апеляційної скарги докази щодо доходів позивачки не були отримані через затримку в наданні довідки про доходи за 2024 рік, вказана довідка була надана на наступний день після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції. Проте, ухвалою суду від 02 травня 2025 року позивачу продовжено строк для надання квитанції про сплату судового збору. 05 травня 2025 року позивачем було направлено повторне клопотання про звільнення її від сплати судового збору в розмірі 2 906,88 грн за подання апеляційної скарги, оскільки судовий збір перевищує 5 % її річного доходу за 2024 рік, або зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Вказує, що довідка про доходи за 2024 рік охоплює усі можливі доходи, які позивачка могла отримати в 2024 році. Натомість, апеляційний суд проігнорував положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», який передбачає можливість відстрочення чи розстрочення, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків річного доходу позивача за попередній календарний рік. Висновок апеляційного суду щодо надання додаткових доказів скрутного майнового стану позивача та відхилення поданої довідки про дохід, фактично усуває дію пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», що суперечить її прямому змісту та цілям, спрямованим на забезпечення доступу до правосуддя для осіб із низьким рівнем доходу;
апеляційний суд, вказуючи, що позивачем не подано банківських виписок, довідок про утриманців, відомостей про рухоме та нерухоме майно, які підтверджують скрутне матеріальне становище, необґрунтовано розширив перелік доказів, необхідних для підтвердження скрутного майнового стану, порушивши принципи правової визначеності та права на справедливий судовий розгляд;
суд апеляційної інстанції повернувши апеляційну скаргу через формальні недоліки, допустився до обмеження права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції;
суд помилково застосував положення статті 44 ЦПК України щодо зловживання процесуальними правами та зробив висновок про те, що подання повторних клопотань про звільнення від сплати судового збору (05 травня 2025 року) є зловживанням. Суд не навів жодних фактів, які б підтверджували умисел на зволікання розгляду справи чи шкоду для іншої сторони;
суд проігнорував ту обставину, що предметом позову є захист трудових прав та не застосував не тільки можливість звільнення від сплати, але й інші дискреційні повноваження суду, зокрема: відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі або зменшення розміру судового збору.
Позиція інших учасників справи
У липні 2025 року Вараський ліцей № 1 Вараської міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обгрунтований тим, що норми чинного законодавства не зобов'язують суд імперативно задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору (зменшення, розстрочення, відстрочення його сплати) лише на підставі самого факту його подання. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Вважає, що суд правильно не взяв до уваги подану представником позивача відомість про загальний річний дохід позивача за 2024 рік, оскільки сама по собі інформація про розмір доходів, які підлягають оподаткуванню та обліковуються органами ДПС, не може свідчити про скрутне матеріальне становище заявника та відсутність будь-яких інших доходів. Представник позивача ОСОБА_1 , подаючи втретє клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору або зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору, не долучив будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору. Зазначає, що представник позивача неодноразово звертався до суду з тими самими вимогами, які викладені в позові у цій справі, абсолютно ігноруючи та грубо порушуючи принцип недопущення повторного звернення до суду з тими самими вимогами та з тих самих підстав, про що не повідомляв кожного з тих суддів, які такі справи розглядають. Такі обставини вказують на повне та фактичне зловживання представником позивача своїх прав. Між тим, такі обставини зловживання правами також мають місце в цій справі, які проявляються в поданні до суду неодноразових та необгрунтованих клопотань про звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати, що не вказує на інтерес до справи, а на її затягування.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2025 року справа № 565/2770/24 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання Вараського ліцею № 1 Вараської міської радипро поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргувідмовлено. Продовжено Вараському ліцею № 1 Вараської міської ради строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Бузановим Д. В. , на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2025 року. Справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Європейський суд з прав людини зауважував, що:
відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року);
згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року, пункт 54);
внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110-111, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року);
процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, в тому числі, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частини перша, третя статті 136 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
У рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2025 року № 2-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4, частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» вказано, що «Конституційний Суд України виходить із того, що згідно з приписами Основного Закону України, юридичними позиціями Конституційного Суду України, що є співвідносними з приписами Конвенції та практикою Європейського суду з прав людини, право на судовий захист, зокрема в аспекті доступу до суду касаційної інстанції, не є абсолютним. Сплата судового збору як одна з умов доступу до суду не суперечить суті права на судовий захист, гарантованого частиною першою статті 55 Основного Закону України. Приписами закону може бути встановлений обов'язок зі сплати судового збору. Водночас ці приписи закону мають бути чіткими та зрозумілими за змістом, мати правомірну мету та відповідати вимозі домірності. Важливим складником принципу верховенства права (правовладдя) є принцип домірності, додержання якого вимагає, зокрема, встановлення справедливого балансу між публічним та приватним інтересами. У державі, керованій правовладдям, реалізація права на доступ до суду має залежати насамперед від суті спору та інших значущих обставин, що пов'язані з питаннями права у справі, й не має залежати першочергово або винятково від фінансових можливостей сторони юридичного спору».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 638/20304/21 (провадження № 61-2139св24) вказано, що «за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення заявник повинен сплатити судовий збір. Проте суд за клопотанням такого заявника може зменшити йому розмір належного до сплати судового збору або звільнити його від сплати такого збору в разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу цього скаржника. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан (дохід) особи закон не містить, тому суд має встановити можливість сплатити судовий збір на підставі поданих заявником доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях (заявах) мають бути достатньо аргументовані. Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить про те, що на виконання ухвали Харківського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору ОСОБА_3 у встановлений судом строк звернувся до апеляційного суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище […] визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції повторно подане ОСОБА_3 клопотання про звільнення від сплати судового збору по суті не вирішив. За таких обставин, висновок апеляційного суду про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги заявнику є передчасним».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 159/3832/22 (провадження № 61-3015св24) зазначено, що: «аналіз змісту оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що суд […] при поверненні апеляційної скарги апеляційний суд не вирішив повторно подане клопотання про звільнення від сплати судового збору від 06 лютого 2024 року, як і не зазначив підстави для залишення його без розгляду».
У справі, що переглядається:
у березні 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила звільнити її від сплати судового збору, оскільки вона наказом позивача від 29 лютого 2024 року звільнена з посади, з того часу не працевлаштована, доходу не має, предметом позову є захист трудових прав (а. с. 140-152);
ухвалою Рівненського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бузанова Д. В. про звільнення від сплати судового збору відмовлено, оскільки представником ОСОБА_1 - адвокатом Бузановим Д. В. не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач не має доходу. Апеляційну скаргу залишено без руху для надання квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 906,88 грн;
у квітні 2025 року ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що розмір судового збору, перевищує 5% її річного доходу за 2024 рік, оскільки 5 % її річного доходу складає 2 828,57 грн. До клопотання надала Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік, відповідно до яких її дохід складався з нарахованого та виплаченого доходу за січень 19 759,57 грн та лютий 36 811,92 грн 2024 року, загалом 56 571,49 грн (а. с. 175-176);
ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бузанова Д. В. про звільнення від сплати судового збору відмовлено, оскільки, на думку суду, сама по собі інформація про розмір доходів, які підлягають оподаткуванню та обліковуються органами ДПС, не може свідчити про скрутне матеріальне становище заявника. Позивачем не було долучено до апеляційної скарги будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості сплати нею судового збору. З огляду на викладене, апеляційний суд продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків;
у травні 2025 року ОСОБА_1 на виконання ухвали апеляційного суду подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, вказавши, діючим законодавством не передбачено довідки, іншого документа, який доводить скрутний майновий стан, довідка про її доходи за пепередній рік, надана нею, свідчить, що розмір судового збору, визначеного судом, перевищує 5 % її річного доходу за попередній рік, предметом спору є захист трудових прав позивача. Просила звільнити її від сплати судового збору або зменшити, відстрочити, розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (а. с. 184-185);
апеляційний суд, визнаючи апеляційну скаргу неподаною, та повертаючи її, вказав, що представник позивача не долучив до заяви від 05 травня 2025 року про звільнення позивача від сплати судового збору або зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору будь-яких інших доказів (крім довідки про доходи позивача за 2024 рік) на підтвердження скрутного матеріального становища позивача. Крім того, апеляційний суд вказав, що дії позивача свідчать про зловживання своїми правами та втрату інтересу до цієї справи, що в свою чергу тягне порушення принципу розумності строків;
апеляційний суд не врахував, що:у поданій у травні 2025 року заяві позивач просила звільнити її від сплати судового збору, або зменшити, відстрочити, розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, не вирішив по суті вказане клопотання та відразу повернув апеляційну скаргу; не зазначив належні підстави висновку про зловживанняпозивачем своїми процесуальними правами.
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Бузановим Дмитром Вікторовичем , задовольнити.
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2025 рокускасувати.
Справу № 565/2770/24 передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко