29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 761/14373/23
провадження № 61-989св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасія Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар Олена Михайлівна, ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гапановича Сергія Вадимовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року у складі судді Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок» (далі - ТОВ «Перлина Нивок»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвин А. С. (далі - приватний нотаріус КМНО Литвин А. С.), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар О. М. (далі - приватний нотаріус КМНО Ляхар О. М.), ОСОБА_2 , про витребування майна.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 10 вересня 2009 року між нею як довірителем та відкритим акціонерним товариством «Артем-Банк» (далі - ВАТ «Артем-Банк») як управителем було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва № 432, за умовами якого об'єктом інвестування є квартира АДРЕСА_1 .
В період з 14 вересня 2009 року по 07 грудня 2009 року позивачка повністю виконала свої зобов'язання та внесла на рахунок фонду фінансування будівництва 893 860,73 грн, на підтвердження чого управителем - публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» (далі - ПАТ «Артем-Банк»), на яке змінило назву ВАТ «Артем-Банк», видано свідоцтво про участь у фонді фінансування будівництва виду А за програмою комунального підприємства «Житомирбудзамовник» (далі - КП «Житомирбудзамовник»).
Також 07 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Артем-Банк» було укладено договір відступлення майнових прав № 432, за умовами якого управитель уступає довірителю майнові права на об'єкт інвестування, які управитель набув відповідно до умов договору на організації спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А від 14 грудня 2007 року № 1 із КП «Житомирбудзамовник». Під об'єктом інвестування в цьому договорі розуміється закріплений за довірителем на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 року № 432 об'єкт- квартира АДРЕСА_2 .
10 грудня 2010 року будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на АДРЕСА_3 було завершено.
У подальшому, 04 липня 2012 року проведено звірку вимірів загальної площі в об'єкті інвестування, про що ПАТ «Артем-Банк» (управителем) та ОСОБА_1 (довірителем) складено відповідний акт звірки вимірів загальної площі по договору № 432 про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 року. В акті зазначено, що за результатами вимірів Бюро технічної інвентаризації, загальна площа квартири складає 60,7 кв. м.
Того ж дня ОСОБА_1 сплатила 3 103,17 грн за фактичну різницю загальної площі інвестування після вимірів Бюро технічної інвентаризації та ПАТ «Артем-Банк» видано їй довідку № 432, якою підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно сплатила повну вартість (896 963,90 грн) квартири АДРЕСА_4 .
За актом прийому-передачі квартири від 04 липня 2012 року ОСОБА_1 передано зазначену квартиру.
Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 16 липня 2012 року, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 , площею 60,70 кв. м, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 06 липня 2012 року № 1021-С/КІ.
В листопаді 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачці стало відомо про те, що 24 вересня 2021 року було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на її квартиру за закритим акціонерним товариством «Іменерос Статиба» (далі - ЗАТ «Іменерос Статиба»). Реєстрація проведена на підставі акта приймання-передачі майнових прав, складеного 23 квітня 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю «Під-ключ» (далі - ТОВ «Під-ключ») та ЗАТ «Іменерос Статиба», договору купівлі-продажу майнових прав від 17 травня 2015 року між тими ж особами, серія та номер: 197/152/щ.
Після цього, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 листопада 2021 року № 934 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Перлина Нивок».
Права ТОВ «Під-ключ» випливали з договору про заміну сторони у зобов'язанні від 26 квітня 2012 року, укладеного між УДО України, КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ», за умовами якого КП «Житомирбудзамовник» передало, а ТОВ «Під-ключ» прийняло на себе права та обов'язки КП «Житомирбудзамовник» за договором про спільну діяльність в будівництві від 05 вересня 2006 року, укладеним між УДО України та КП «Житомирбудзамовник», згідно з умовами якого сторони зобов'язувалися шляхом об'єднання зусиль, фінансових та матеріальних ресурсів спільно діяти для досягнення загальної господарської мети: будівництва та введення в експлуатацію комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_3 .
Позивачка вказувала, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 належать їй та не могли бути предметом цивільно-правових угод, укладених між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ», а в подальшому - між ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «Іменерос Статиба».
Таким чином, оскільки позивачка є дійсним власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідач придбав це нерухоме майно у особи, яка не мала права його відчужувати, тому спірне майно підлягає витребуванню на підставі пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просилавитребувати відТОВ Перлина Нивок» на свою користь квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2467528132200).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано від ТОВ «Перлина Нивок» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2467528132200). Стягнуто з ТОВ «Перлина Нивок» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10 434,33 грн.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що реалізація житлових та нежитлових приміщень у житловому комплексі по АДРЕСА_3 могла здійснювалась виключно через фонд фінансування будівництва, на підставі договору від 14 грудня 2007 року № 1 Про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по АДРЕСА_3 , укладеного між ТОВ «Артем-Банк» як управителем, з однієї сторони та УДО України і КП «Житомирбудзамовник» як забудовниками з іншої сторони.
За договором про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 року № 432 майнові права на спірну квартиру управителем передані позивачу, яка повністю виконала зобов'язання щодо оплати вартості квартири.
Таким чином КП «Житомирбудзамовник», а в подальшому і ТОВ «Під-ключ» не набули майнових прав на вказану квартиру, а отже і не мали права відчужувати ці майнові права на користь ЗАТ «Іменерос Статиба».
З цього випливає, що додаткова угода № 6 від 27 січня 2012 року до договору про спільну діяльність у будівництві б/н від 05 вересня 2006 року, зокрема в частині закріплення за КП «Житомирбудзамовник» належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , а також договір купівлі-продажу майнових прав від 17 травня 2015 року серія та номер: 197/152/щ, укладений між ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «Іменерос Статиба», порушують публічний порядок, оскільки ці правочини спрямовані на порушення майнових прав дійсного власника квартири - ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена на підставі правочину, який не передбачав виникнення будь-яких прав ЗАТ «Іменерос Статиба» на цю квартиру.
Враховуючи приписи статті 388 ЦК України, оскільки спірна квартира придбана ТОВ «Перлина Нивок» у особи яка не мала права її відчужувати, то зазначене майно вибуло з володіння позивача не з її волі, у зв'язку з чим підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ТОВ «Перлина Нивок» на користь ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 січня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гапанович С. В. подав до Верховного Суду через підсистему Електронний суд касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, в якій, з урахуванням доповнень до касаційної скарги від 24 січня 2025 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Гапановича С. В. подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/556/17, від 26 квітня 2022 року у справі № 761/15392/19, від 12 липня 2023 року у справі № 761/15392/19, а також суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Києва.
06 березня 2025 року справа № 761/14373/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Гапановича С. В. мотивована тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції стороною відповідача було заявлено ряд клопотань, які були залишені без задоволення протокольною ухвалою, а саме: клопотання про витребування у АТ «Артем-Банк» та ТОВ «ФК «Нерухомість-Інвест» інформації про зарахування грошових коштів від ОСОБА_1 за договором про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 року №432 з розшифровкою дати та суми зарахування, а також у ТОВ «Під-ключ» - завірену копію договору про заміну сторони у зобов'язанні від 26 квітня 2012 року, укладену між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» з усіма додатковими угодами; клопотання про залучення до участі у справі попереднього власника спірної квартири - ЗАТ «Іменерос Статиба» в якості третьої особи.
В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі квартири у відповідності із договором № 432 про участь у фонді фінансування будівництва від 10» вересня 2009 року, укладений 04 липня 2012 року муж ОСОБА_1 та ПП «Під-ключ», згідно з яким продавець передав покупцю квартиру АДРЕСА_5 . Цей акт прийому-передачі квартири став підставою для реєстрації права власності на неї за позивачкою, однак судами попередніх інстанцій не надано оцінку даному документу, не перевірено повноважень ПП «Під-ключ» для укладення відповідних документів як сторони продавця.
Наявність свідоцтва про право власності не свідчить про реєстрацію права власності в реєстрі через бюро технічної інвентаризації, що було необхідною складовою для реєстрації права власності станом на 2012 рік. Разом з цим, позивачка не надала доказів набуття права власності на спірну квартиру у встановленому законодавством порядку, не довела факт реєстрації свого права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру на момент реєстрації права власності за ТОВ «Перлина Нивок» (02 листопада 2021 року) або після видачі їй свідоцтва про право власності.
Після введення в експлуатацію житлових приміщень в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладення договорів про участь у фонді фінансування будівництва було правом, а не обов'язком управителя. Оскільки будинок з 2010 року введено в експлуатацію, то укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ «Під-ключ» (продавець) та ЗАТ «Іменерос Статиба» (покупець) було правомірним та відповідає вимогам законодавства, що діяло на той момент.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 вересня 2006 року між УДО України (сторона 1) та КП «Житомирбудзамовник» (сторона 2) було укладено договір про спільну діяльність в будівництві, за умовами якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль, фінансових та матеріальних ресурсів спільно діяти для досягнення загальної господарської мети: будівництва та введення в експлуатацію комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до пункту 3.4.6 зазначеного договору КП «Житомирбудзамовник» має право здійснювати залучення коштів фізичних та юридичних осіб для фінансування та інвестування будівництва об'єкта через випуск цільових (безвідсоткових) облігацій, де базовим активом є одиниця нерухомості (право бути емітентом).
Згідно з пунктом 4.5 цього договору майнові права/майно, створене на підставі даного договору, не є частковою власністю сторін (редакція пункту, визначена додатковою угодою № 5 від 12 жовтня 2011 року).
В пункті 4.6 договору (в редакції, визначеній додатковою угодою від 12 жовтня 2011 року) сторони досягли згоди про розподіл результатів спільної діяльності:
стороні 1 належатиме - 24 % загальної житлової площі об'єкта та, додатково, 641,65 кв. м загальної житлової площі об'єкта. Додаткова житлова площа, що побудована за кошти сторони 1, належатиме стороні 1 у повному обсязі ціною, що не перевищуватиме собівартість і визначатиметься на рівні опосередкованої вартості 1 кв. м. загальної площі житла в м. Києві, що буде встановлено Держбудом на момент внесення інвестицій та буде щоразу фіксуватись додатковим угодами до цього договору.
Стороні 2 або залученим стороною 2 або Управителем фонду фінансування будівництва третім особам (довірителям, власникам облігацій) належатиме - 76% загальної житлової площі об'єкта. При підписанні сторонами протоколу розподілу площ в об'єкті частка сторони 2 буде зменшена в відповідному відсотковому розмірі на 641,65 кв. м.
Довірителі (власники облігацій) мають право отримати у власність профінансовані ними об'єкти інвестування в Об'єкті (квартири, нежитлові приміщення, закріплені за стороною 2) в порядку та на умовах, визначених даним договором та чинним законодавством.
Після досягнення сторонами загальної цілі спільної діяльності об'єкт буде розподілятися між сторонами в наступному порядку:
сторона 1 отримає закріплені за нею протоколом розподілу площ об'єкта квартири, з яких сторона 1 зобов'язується провести розрахунки з органами місцевого самоврядування та відповідними експлуатаційними організаціями по передачі житла в установленому порядку.
Сторона 2 та/або залучені нею треті особи (довірителі, власники облігації тощо) отримають закріплені за Стороною-2 Протоколом розподілу площ квартири, вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, машиномісця в паркінгу та/або майнові права на них. (пункт 4.10 договору)
В подальшому у відповідності до положень Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», 14 грудня 2007 року між ТОВ «Артем-Банк» як управителем з однієї сторони та УДО України, КП «Житомирбудзамовник» як забудовником з другої сторони укладено договір № 1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по АДРЕСА_3 .
Відповідно до пункту 1.1. цього договору забудовник (УДО України та КП «Житомирбудзамовник») зобов'язується збудувати за замовленням управителя (ТОВ «Артем-Банк») об'єкти будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва у порядку, визначеному Регламентом фінансування будівництва за рахунок коштів фонду фінансування будівництва (додаток №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною).
Згідно з положеннями пункту 1.2 вказаного договору конкретний об'єкт будівництва, що споруджується забудовником згідно цього договору, строк та умови передачі довірителям об'єктів інвестування в об'єкті будівництва передбачаються в договорі на об'єкт будівництва (додаток № 2) та порядку роботи забудовника щодо передачі об'єктів інвестування у власність довірителям фонду фінансування будівництва (додаток № 3), які будуть укладатися між управителем та забудовником в момент організації спорудження конкретного об'єкта будівництва та є невід'ємними частинами цього договору.
В договорі на об'єкт будівництва від 14 грудня 2007 року (додаток № 2) зазначено, що при укладанні цього договору забудовник передає управителю майнові права на об'єкти інвестування для подальшої передачі довірителям, які повністю проінвестують закріплені об'єкти інвестування (пункт 2.2).
Пункт 1.7 договору № 1 від 14 грудня 2007 року також передбачає, що одночасно з підписанням цього договору між забудовником та управителем укладається, зокрема договір іпотеки майнових прав на конкретний об'єкт будівництва, який є забезпеченням належного виконання забудовником своїх зобов'язань по спорудженню об'єкта будівництва.
Вказане знаходить своє відображення і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Його архівна частина - Реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містить запис про реєстрацію обтяження на оспорювану квартиру на підставі договору іпотеки № 2, 6102 від 14 грудня 2007 року.
Відповідно до пункту 3.2 договору на забудовника після завершення будівництва покладено обов'язок здійснювати необхідні заходи в порядку, передбаченому законодавством України щодо оформлення права власності довірителів на конкретні об'єкти інвестування (які згідно інформації Управителя виконали свої зобов'язання перед управителем у повному обсязі) та передачі цим довірителям правовстановлюючих документів.
10 вересня 2009 року між ОСОБА_1 як довірителем та ВАТ «Артем-Банк» як управителем було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва № 432, за умовами якого об'єктом інвестування є квартира АДРЕСА_1 .
За цим договором ОСОБА_1 передала управителю в управління грошові кошти з метою отримання у власність об'єкта інвестування. Управитель прийняв від ОСОБА_1 кошти на рахунок фонду фінансування будівництва у довірчу власність та 04 липня 2012 року за актом прийому-передачі передав ОСОБА_1 об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_4 .
Об'єктом інвестування за цим договором є квартира АДРЕСА_6 .
В період з 14 вересня 2009 року по 07 грудня 2009 року, на виконання умов договору від 10 вересня 2009 року № 432, ОСОБА_1 як довіритель внесла на рахунок фонду фінансування будівництва у ВАТ «Артем-Банк» 893 860,73 грн, тобто виконала умови щодо повного внесення грошових коштів в довірчу власність управителя та набула прав довірителя.
На підтвердження цього управителем - ПАТ «Артем-Банк» видано ОСОБА_1 свідоцтво про участь у фонді фінансування будівництва виду А за програмою КП «Житомирбудзамовник» (договір від 10 вересня 2009 року № 432) від 07 грудня 2009 року.
Також, 07 грудня 2009 року між ПАТ «Артем-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення майнових прав № 432, за умовами якого управитель уступає довірителю майнові права на об'єкт інвестування, які управитель набув відповідно до умов договору на організації спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А № 1 від 14 грудня 2007 року із КП «Житомирбудзамовник».
Під об'єктом інвестування в цьому договорі розуміється закріплений за довірителем на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 року № 432 об'єкт - квартира АДРЕСА_2 .
10 грудня 2010 року будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на АДРЕСА_3 було завершено.
Сертифікатом відповідності від 24 грудня 2010 року КВ 000562 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві засвідчила відповідність вказаного закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтвердила його готовність до експлуатації.
У подальшому, 04 липня 2012 року проведено звірку вимірів загальної площі в об'єкті інвестування - квартирі АДРЕСА_1 , про що ПАТ «Артем-Банк» (управителем) та ОСОБА_1 (довірителем) складено відповідний акт звірки вимірів загальної площі по договору № 432 про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 року. В акті зокрема зазначено, що за результатами вимірів бюро технічної інвентаризації, загальна площа квартири складає 60,7 кв. м.
Того ж дня ОСОБА_1 сплатила 3 103,17 грн за фактичну різницю загальної площі інвестування після вимірів бюро технічної інвентаризації. Таким чином, остаточно проведено усі фінансові розрахунки з довірителем за договором № 432.
04 липня 2012 року управителем видано ОСОБА_1 довідку № 432, якою підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно сплатила повну вартість (896 963,90 грн) квартири АДРЕСА_4 .
За актом прийому-передачі квартири від 04 липня 2012 року спірну квартиру передано ОСОБА_1 .
Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 16 липня 2012 року, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 , площею 60,70 кв. м, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 06 липня 2012 року № 1021-С/КІ.
Разом з цим, додатковою угодою № 6 від 27 січня 2012 року до договору від 05 вересня 2006 року затверджено протокол розподілу (закріплення) площ в об'єкті будівництва - в житлових будинках з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , згідно з яким сторона 2 (КП «Житомирбудзамовник») отримує 73,88% загальної площі квартир, в тому числі квартиру № 152 в зведеному будинку.
В подальшому, 26 квітня 2012 року між УДО України, КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» укладено договір про заміну сторони у зобов'язанні, за умовами якого КП «Житомирбудзамовник» передає, а ТОВ «Під-ключ» приймає на себе права та обов'язки КП «Житомирбудзамовник» за договором про спільну діяльність в будівництві від 05 вересня 2006 року.
Крім того, відповідними додатковими угодами здійснено заміну сторони (КП «Житомирбудзамовник» передав ТОВ «Під-ключ» свої права та обов'язки) в договорі № 1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по АДРЕСА_3 .
Таким чином судами встановлено, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , як об'єкт цивільних правовідносин, виник з моменту укладення договору про спільну діяльність в будівництві від 05 вересня 2006 року. В подальшому, з укладенням договору № 1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А від 14 грудня 2007 року та договору на об'єкт будівництва від 14 грудня 2007 року, майнові права на квартиру передані управителю ТОВ «Артем-Банк» для закріплення за довірителем, що передав грошові кошти управителю.
26 квітня 2012 року, на підставі договору про заміну сторони у зобов'язанні, ТОВ «Під-ключ» дійсно набуло прав КП «Житомирбудзамовник» за договором про спільну діяльність в будівництві від 05 вересня 2006 року.
У той же час, реалізація житлових та нежитлових приміщень, у житловому комплексі по АДРЕСА_3 , здійснювалась через фонд фінансування будівництва, на підставі укладеного 14 грудня 2007 року між ТОВ «Артем-Банк» як управителем, з однієї сторони та УДО України і КП «Житомирбудзамовник» як забудовником, з іншої сторони, договору № 1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по АДРЕСА_3 .
Разом з цим, 24 вересня 2021 року було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на спірну квартиру за ЗАТ «Іменерос Статиба». Реєстрація проведена на підставі акта приймання-передачі майнових прав, складеного 23 квітня 2015 року ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «Іменерос Статиба», договору купівлі-продажу майнових прав від 17 травня 2015 року між тими ж особами, серія та номер: 197/152/щ.
Відповідно до пункту 1.1 договору № 197/152/щ від 17 травня 2015 року його предметом є «Майнові права на технічне приміщення». Пунктом 1.2. договору передбачено, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються, є квартира АДРЕСА_1 .
При цьому, в розділі «Терміни та їх визначення» зазначено, що майнові права - це всі права на об'єкт нерухомості, які належать продавцю на підставі договору про заміну сторони у зобов'язанні від 26 квітня 2012 року між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» та полягають у праві продавця набути право власності на об'єкт нерухомості після введення об'єкта капітального будівництва в експлуатацію та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу квартири № 934 від 03 листопада 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Перлина Нивок».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Гапановича С. В. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об'єктом і результатом інвестицій (об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою (частина перша статті 4, частини п'ята та шоста статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
Інвестування та фінансування однієї квартири в об'єкті будівництва кількома інвесторами можливе виключно за умови укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції (частина третя статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об'єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Згідно зі статтею 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об'єктом цивільних правовідносин.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «майновими правами», а отже і «майном» (пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав окреслено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 520/4555/17, від 26 січня 2022 року у справі № 761/3462/13-ц, від 08 червня 2022 року у справі № 947/25597/19, від 21 червня 2022 року у справі № 947/25617/19, від 08 січня 2025 року в справі № 363/641/22.
Таким чином, майнове право, яке є предметом договору - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію квартира як окремий об'єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об'єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 521/19092/17).
У статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).
Реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновки про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17 зроблено висновок, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.
Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об'єктом у розумінні ЦК України такий об'єкт стає після його державної реєстрації.
Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, у разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 753/6287/19.
Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).
Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).
Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) та багатьох інших.
Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об'єкт інвестування, які після завершення будівництва об'єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об'єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об'єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.
Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об'єкта інвестування від будь-якої іншої особи.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21), постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 761/22446/20 (провадження № 61-6067св22), від 24 січня 2024 року у справі № 487/7152/21 (провадження № 61-8265св23), від 07 грудня 2023 року у справі № 369/8250/19 (провадження № 61-3645св23), від 12 жовтня 2023 року у справі № 761/15699/16 (провадження № 61-4491св23) та інших.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановивши, що ОСОБА_1 після виконання всіх обов'язків довірителя за договором № 432 про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 року і введення в експлуатацію житлових приміщень в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , набула право власності на спірну квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_1 від 16 липня 2012 року, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, щоКП «Житомирбудзамовник», а в подальшому і ТОВ «Під-ключ» не набули майнових прав на вказану квартиру, а отже і не мали права відчужувати ці майнові права на користь ЗАТ «Іменерос Статиба», відповідно останнє також не мало права відчужувати зазначену квартиру ТОВ «Перлина Нивок».
За таких обставин, оскільки квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння позивача не з її волі, то суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про витребування вказаного нерухомого майна з чужого незаконного володіння ТОВ «Перлина Нивок» на користь ОСОБА_1 .
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд необґрунтовано відхилив клопотання сторони відповідача про витребування у АТ «Артем-Банк» та ТОВ «ФК «Нерухомість-Інвест» інформації про зарахування грошових коштів від ОСОБА_1 за договором про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 року №432 з розшифровкою дати та суми зарахування, а також у ТОВ «Під-ключ» - завірену копію договору про заміну сторони у зобов'язанні від 26 квітня 2012 року, укладену між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» з усіма додатковими угодами, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що КП «Житомирбудзамовник», а в подальшому і ТОВ «Під-ключ» не набули майнових прав на спірну квартиру, так як вказані права належали позивачці відповідно до договору про участь у фонді фінансування будівництва № 432 від 10 вересня 2009 року.
При цьому посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання сторони відповідача про залучення до участі у справі ЗАТ «Іменерос Статиба» в якості третьої особи є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ЗАТ «Іменерос Статиба» не оскаржувало в касаційному порядку ці судові рішення.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/556/17, від 26 квітня 2022 року у справі № 761/15392/19, від 12 липня 2023 року у справі № 761/15392/19, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гапановича Сергія Вадимовича залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович