Справа №463/10327/25
Провадження №1-кп/463/574/25
іменем України
31 жовтня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025142360000849 від 01.10.2025 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 26.09.2025 Личаківським районним судом м.Львова за ст. 390-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду терміном два роки, -
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України,-
встановив:
Личаківським районним судом м. Львова ухвалено рішення у справі №463/3299/25 від 14.04.2025 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців. Вказаним рішенням суду визначено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покладено на нього певні обов'язки, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань менше 200 м. до місця проживання постраждалої особи за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити контактувати із постраждалою особою ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, ОСОБА_3 будучи ознайомлений із рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 14.04.2025 про встановлення відносно нього обмежувального припису, 30.09.2025, близько 16 год. 14 хв., діючи умисно, знехтував обов'язковими до виконання приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, порушив обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ., нехтуючи забороною перебувати в зазначеній квартирі та контактував з ОСОБА_4 особисто, вчинивши словесний конфлікт з останньою.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до Личаківського районного суду м.Львова в порядку ст.302 КПК України.
Частинами 2, 3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, тобто в умисному невиконанні обмежувального припису, що застосований до нього судом, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Відповідно до частин 2, 3 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2617-VIII, те, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду обвинувального акта в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ст.390-1 КК України, а саме в умисному невиконанні обмежувального припису, що застосований до нього судом.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 , в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 , кримінального проступку, дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ст.390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно з ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні ОСОБА_3 , покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального проступку, обставини вчинення кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, раніше неодноразово судимий, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненому, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ст.390-1 КК України у виді обмеження волі з визначенням остаточного покарання на підставі ст.71 КК України.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 368-371,373-374,376, 381-382 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України і призначити йому покарання у виді одного року шість місяців обмеження волі.
На підставі ст.71 КК України до даного покарання, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Личаківського районного суду м.Львова від 26.09.2025, з врахуванням вимог п.5 ч.1 ст.72 КК України, і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання два роки обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Речові докази:
Один DVD-R диск з відеофайлами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції- залишити при матеріалах справи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У відповідності до частини 1статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1