Справа № 127/28521/25
Провадження № 2-а/127/246/25
22 жовтня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Врублевської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся із позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову вказує, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №7489 від 09.09.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , до позивача застосовано адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Розгляд адміністративної справи відносно нього проведено за його відсутності.
В оскаржуваній Постанові №7489 від 09.09.2025 року, вказується, що, згідно відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення за №5062 від 26.08.2025 року, громадянин ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-IX в частині обов'язку до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ст.2101 КУпАП.
Позивач вважає, що вказана вище постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з таких підстав.
Позивач є військовозобов'язаною особою, згідно з його військово-обліковим документом (військовий квиток серія НОМЕР_1 ) та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з вимогами п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-IX, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. З 1 березня 2025 року в Україні внесені зміни до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України (ЗСУ). Відповідний наказ Міністерства оборони України № 4 від 03.01.2025 року затверджує новий порядок проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) для військовозобов'язаних та призовників. Цим нормативним актом передбачено, що з 1 березня 2025 року направлення на медичний огляд військовозобов'язаних до ВЛК буде здійснюватися виключно за рішенням керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), а також начальників центрів рекрутингу ЗСУ.
Згідно з довідками ІНФОРМАЦІЯ_3 , датованих від 26.07.2024 року по 23.05.2025 року позивачу надавались відстрочки від призову на підставі п. 12. ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Кожного разу при отриманні рішення про відстрочку від призову на військову службу, позивачу видавались повістки про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на дату закінчення певної відстрочки і кожен раз позивач сумлінно прибував до ТЦК.
За цей період, відповідачем жодного разу позивачу не вручалось направлення на ВЛК, хоча позивач при отриманні відстрочки ставив це питання, на яке працівниця ТЦК відповідала, що при отриманні відстрочки проходження ВЛК не потрібно.
Відповідно до п 63. Постанови КМУ № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби.
На думку позивача, в додатках до оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №7489 від 09.09.2025 року відсутні докази про направлення позивача на ВЛК та про його обмежену придатність до військової служби.
Позивач вважає, що, наведені ним докази та обґрунтування, при розгляді цієї адміністративної справи не відповідають змісту постанови про накладення на нього адміністративного стягнення №7489 від 09.09.2025 року в аспекті вимог ст. 19 Конституції України, що орган ТЦК зобов'язаний видати військовозобов'язаній особі направлення для проходження нею ВЛК, а обов'язок останньої - пройти ВЛК. Лише за наявності відмови особи отримати направлення для проходження ВЛК чи ухилення від його проходження утворює склад адміністративного правопорушення.
Таким чином, при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушені вимоги ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також порушено вимоги ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже відповідачем не доведено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та просив визнати протиправною та скасувати постанову №7489 від 09.09.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2025 року справу було прийнято до розгляду, відкрито провадження та роз'яснено, що відповідач має право подати суду відзив на позовну заяву.
На виконання вимог ухвали суду, представником відповідача було надіслано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами та правовими підставами, а також вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
У відзиві представник відповідача зазначив, що 09.09.2025 року водієм ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_3 , уповноваженим складати протокол про адміністративне правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №1169 від 25.12.2024 року, відносно ОСОБА_1 було складено протокол №5062 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП (відповідно до законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається із вказаного протоколу, ОСОБА_1 , будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 року (в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025 року) в частині обов'язку до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. ОСОБА_1 в протоколі надав свої письмові пояснення, згідно з якими він не пройшов ВЛК, так як має право на відстрочку.
09.09.2025 року постановою №7489, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. На момент розгляду справи від ОСОБА_1 жодних клопотань про відкладення розгляду справи до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило, про дату та місце розгляду справи повідомлений, про що свідчить підпис у протоколі.
Оскаржувану постанову позивач отримав особисто 09.09.2025 року після розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що свідчить його підпис на постанові про накладення адміністративного стягнення.
Також представник відповідача зазначає, що відповідно до облікової картки, 20.10.2010 року ОСОБА_1 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якій наявна відмітка про те, що він непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час по гр.І ст.62в.
Наказ Міністерства оборони від 20.12.2017 року №684, яким було затверджено Перелік випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних, втратив чинність від 29.08.2024 року на підставі Наказу Міністерства оборони №509 від 25.07.2024 року.
04.05.2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 року №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено таке визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Як стверджує представник відповідача, посилаючись на п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3621-ІХ, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час до 04.05.2024 року та який не виключений з військового обліку, був зобов'язаний до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Представник відповідача вважає, що позивачем не надано доказів вжиття заходів задля отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та проходження такого огляду до 05.06.2025 року.
З повістки №АЕМ354 КАБ/В, виданої 26.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 повинен був з'явитись 02.09.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання направлення на проходження медичного огляду, тобто вже після виявлення правопорушення та складання протоколу.
На думку представника відповідача, не можуть братись до уваги доводи позивача про те, що він не зобов'язаний був проходити медичний огляд, оскільки в нього була діюча відстрочка від призову на військову службу на підставі бронювання, оскільки Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, згідно із п. 63 якого (в редакції станом на 09.05.2025 року) військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на війську службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Представником позивача було подано відповідь на відзив, у якій він зазначає, що до відзиву надано вже наперед роздрукований протокол про адміністративне правопорушення №5062 від 26.08.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складений водієм 1-го класу ІНФОРМАЦІЯ_5 солдатом ОСОБА_4 , який зазначив, що уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 за №1169 від 25.12.2024 року.
Представник позивача зазначає, що до відзиву не надано наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 за №1169 від 25.12.2024 року, який надає право водію 1-го класу ІНФОРМАЦІЯ_5 солдату ОСОБА_5 на території ІНФОРМАЦІЯ_3 (адміністративно-територіальній дільниці АДРЕСА_1 ) складати адміністративні протоколи за ст.ст. 210 - 210-1 КУпАП, що ставить під сумнів легітимність особи на складання протоколу, який вже був віддрукований.
Також до відзиву відповідачем надана облікова картка ОСОБА_1 сформована 07.09.2025 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 20.10.2010 року, що не відповідає відмітці у його військовому квитку, де у штемпелі на ст. 22 зазначено: «Знятий з військового обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_7 20.05.2011 року на підставі Наказу МО України від 09.06.23006 року №342» та проставлений штемпель «Взято на військовий облік 12.07.2024 року».
В обліковій картці не зазначено рішення ВЛК про обмеження придатності ОСОБА_1 до військової служби. Представник позивача звертає увагу на те, що єдиним документом про придатність особи до військової служби - є постанова військово-лікарської комісії (ВЛК) про ступінь придатності, яка оформлюється після медичного огляду. Рішення ВЛК є офіційним документом, який підтверджує ступінь придатності особи до військової служби (у випадку непридатності) або містить висновок про придатність, тимчасову непридатність або визнання особи придатним до служби, згідно з наказом МОУ №402 від 14.08.2008 року зі змінами «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».
На думку представника позивача, вбачається неналежне виконання відповідачем Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, зокрема неналежне ведення обробки персональних даних позивача, їх облік та контроль за виконанням вимог законодавства щодо військового обліку, зокрема шляхом збору та аналізу відомостей з військо-облікових документів військовозобов'язаного тощо.
Представник позивача вважає, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовані, із посиланням на відповідні докази та норми права, наведені позивачем обставини та правові підстави позову. Крім того, на дату винесення оскаржуваної постанови діяли Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які виписані в Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженому Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, які позивачем виконувались сумлінно, оскільки, згідно з довідками ІНФОРМАЦІЯ_3 , датованих за період 26.07.2024 року по 23.05.2025 року, позивач прибував до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому надавались відстрочки від призову на підставі п.12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» і кожного разу йому не надавалось направлення на ВЛК, яке мало б бути сформоване у паперовій формі відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, або додатку 14 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800.
Представником позивача була подана заява про проведення судового засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі, у якій він зазначив, що позов підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте у відзиві на позовну заяву зазначив, що він не має змоги з'явитися в судове засідання через завантаженість, тому просив проводити розгляд справи без представника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи та надані в їх обґрунтування докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є військовозобов'язаною особою, згідно з його військово-обліковим документом (військовий квиток серія НОМЕР_1 ) та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З облікової картки ОСОБА_1 сформованої 07.09.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 20.10.2010 року. Проте, у відмітці у його військовому квитку, у штемпелі на стор. 22 зазначено: «Знятий з військового обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_7 20.05.2011 року на підставі Наказу МО України від 09.06.2006 року №342» та проставлений штемпель «Взято на військовий облік 12.07.2024 року». Також слід зазначити, що в обліковій картці ОСОБА_1 не зазначено рішення ВЛК про обмеження його придатності до військової служби.
Згідно з довідками ІНФОРМАЦІЯ_3 , датованих від 26.07.2024 року по 23.05.2025 року позивачу надавались відстрочки від призову на підставі п. 12. ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Кожного разу при отриманні рішення про відстрочку від призову на військову службу, позивачу видавались повістки про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на дату закінчення певної відстрочки і кожен раз позивач сумлінно прибував до ТЦК (а.с. 14, 15-23).
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 1.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 5.01.2024 року за №36/41381.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ наведеної вище Інструкції протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Суду стороною відповідача, на виконання вимог ст. 77 КАС України, не надано доказів на підтвердження обставин щодо наявності повноважень складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП у водія 1-го класу ІНФОРМАЦІЯ_5 солдата ОСОБА_6 на території ІНФОРМАЦІЯ_3 (адміністративно-територіальній дільниці м.Вінниці), що ставить під сумнів як легітимність особи на складання такого протоколу, та як наслідок - легітимність самого протоколу №5062 від 26.08.2025 року про адміністративне правопорушення на підставі якого, як єдиного зазначеного доказу, було винесено оскаржувану постанову відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 47).
З огляду на викладене вище, протокол №5062 від 26.08.2025 року про адміністративне правопорушення не може вважатися належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
За змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших нормативно-правових актів України.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з вимогами п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. З 1 березня 2025 року в Україні внесені зміни до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України (ЗСУ). Відповідний наказ Міністерства оборони України № 4 від 03.01.2025 року затверджує новий порядок проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) для військовозобов'язаних та призовників. Цим нормативним актом передбачено, що з 1 березня 2025 року направлення на медичний огляд військовозобов'язаних до ВЛК буде здійснюватися виключно за рішенням керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), а також начальників центрів рекрутингу ЗСУ.
Разом з тим, відповідно до п 63. Постанови КМУ № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби.
Військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
Слід зазначити, що матеріалами справи підтверджуються та не спростовані стороною відповідача обставини того, що згідно з довідками ІНФОРМАЦІЯ_3 , датованих від 26.07.2024 року по 23.05.2025 року позивачу надавались відстрочки від призову на підставі п. 12. ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Кожного разу при отриманні рішення про відстрочку від призову на військову службу, позивачу видавались повістки про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на дату закінчення певної відстрочки і кожен раз позивач сумлінно прибував до ТЦК.
Відповідно до довідки №362/11919 від 22.08.2025 року, виданої ОСОБА_1 на його заяву №361/12510 від 19.08.2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 йому було надано (продовжено) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 05.11.2025 року.
Відповідачем не надано доказів щодо направлення ОСОБА_1 на медичний огляд до ВЛК на підставі рішення керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 та не надано доказів щодо визнання ОСОБА_1 обмежено придатними до військової служби на підставі рішення військово-лікарської комісії про ступінь його придатності до військової служби.
Отже, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративно-каране правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки станом на 05.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 йому було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такому, який має дружину з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленою внаслідок онкологічного захворювання, на строк до 06.08.2025 року (а.с. 18).
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідач діяв не на підставі закону, оскаржувана постанова незаконна і має бути скасована, а провадження закрите. Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, їх необхідно задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 484,480 грн., що підтверджено документально (а.с. 6).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 58, 62, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», п. 63, 74 Постанови КМУ № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», ст.ст. 7-9, 38, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 280, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 4, 8, 9, 11, 72-77, 90, 121, 122, 139, 241-246, 250, 255, 286, 268-272, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постанову № 7489 від 09.09.2025 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повний текст рішення суду складений 31.10.2025 року.
Суддя: